«Немає для Бога жертви желаннее, чим кров тирана»: життєвий і творчий шлях Боккаччо
Біографія письменника має велике значення для розуміння його добутків. Але чи буває так, що читач або переоцінює значення біографії, або взагалі не знає, приймаючи літературний твір окремо від історичного й літературного героя, від подій життя автора
Видатний письменник часів Відродження Джованни Боккаччо відомий нам насамперед як автор «Декамерона», але його біографія виразна сама по собі й може багато розповісти нам і про час Боккаччо, і про його характер, моральні ні художні принципи
Народився майбутній письменник у Флоренції, у сім'ї купця. Батько хотів бачити сина продовжувачем його справи, а коли й не купцем, - те юристом. Джованни мав гострий розум, дарування до літератури й не міг усидіти над фоліантами з юриспруденції. Так внутрішня схильність людини нерідко мала всі перешкоди, його призначення або, сказати пафоснее, місія узяла гору над всіма очікуваннями навколишніх. У Неаполе, де Боккаччо повинен був навчитися юриспруденції, він кидає навчання й пристає до кола гуманістів, потрапивши до короля Робертові Анжуйскому. Король Анжуйский сам мав певний талант до літератури й із задоволенням оточував себе людьми мистецтва
Боккаччо, удоволений своїм новим положенням, проте не осліп від пишноти королівського двору: гострим оком він зауважував усе, що відбувалося, а потім висловлював побачене й роздуму від побаченого в ранні добутках
Свої перші літературні твори Боккаччо присвячував двом темам. Звичайно, він міг залишатися байдужим до тих соціальним процесам, які відбувалися довкола нього: він був переконаний, що часи середньовічного світогляду й феодалізму віджили себе, все життя письменник було завзятим республіканцем і супротивником будь-якої тиранії. В одному з більше пізніх добутків Боккаччо сформулював свої спостереження за суспільством і державою в стилі античних мислителів: вийшов цілий теоретичний трактат з теорії державності. Але була й інша , котра не обійшла не тільки жодного письменника, але, напевно, і жодного чоловіка, - любов. Отже Боккаччо створює ряд добутків, присвячених цьому почуттю. Відомий нам насамперед «Декамерон», у своїх ліричних добутках Боккаччо не уступав майстерністю й глибиною почуттів одному зі своїх найближчих друзів - Петрарка. Саме зрада улюбленої примусила його повернутися у Флоренцію, де він і прожив залишок свого життя
На творчість Боккаччо великий вплив мав Данте, добутку якого він читав, причиняючись, начебто осмислює підручники з юриспруденції. У ранній творчості Бокаччо чітко простежується боротьба залишків феодального, середньовічного порядку з новим - світоглядом Ренесансу, гуманізму. Насправді, саме Боккаччо й пізнім його добуткам ми зобов'язані становленням літератури Відродження у всій її пишноті й гуманістичному пафосі. Шедевром життя письменника, звичайно, став «Декамерон».
Джованни Боккаччо прожив насичене життя: були в його життя й пишноту королівського двору, і любов, і гірка зрада, і глибокі філософські роздуми над державним устроєм, над сутністю людини. У його добутках втілилася повна та детальна картина його часів, невід'ємною частиною якої був він сам