Реклама

Объявления

“Без великодушних ідей людство жити не може”. Ф. М. Достоєвський. Поодному з добутків російської літератури. Н. Г. Чернишевський. “Що робити?”

Величезна підкорююча сила роману Н. Чернишевського "Що робити?"полягає в тім, що він переконував в істинності, красі й величі нового, передового в житті, переконував, що світле соціалістичне майбутнє можливо й безсумнівно. Він відповідав на саме головне й живе питання епохи: що робити людям, що ненавидять старе, що не бажає жити по-старому, що прагне наблизити прекрасне історичне завтра своєї батьківщини й усього людства? Це була великодушна ідея, і немає провини її провісників у тім, що спроба побудувати соціалізм у Росії була невдалою

Можливо, якби влада дісталася людям із Чи стою совістю, усе було б інакше. Проте роман, написаний у темниці, прекрасний. Багато чого в ньому вражало своєю несподіванкою. Незвичайний був його сюжет

Під пером Чернишевського буденна, здавалося б, історія звільнення з домашнього полону дочки дрібного петербурзького Чи новника вилилася в бурхливу, напружену історію боротьби російської жінки за волю власної особистості, за цивільну рівноправність. Віра Павлівна воістину не чуваним і не баченим раніше шляхом досягає матеріальної незалежності. Вона керує артільній швальні й тут, у складному веденні справ, виробляє характер діяльний, цілеспрямований, ініціативний. Ця сюжетна лінія переплітається з інший, що показує здійснення новою жінкою ще більш значних життєвих цілей - духовної, моральної й соціальної незалежності

У відносинах з Лопуховим і Кірсановим героїня знаходить любов і щастя в їх справді людському високому змісті. Нарешті, в оповіданні з'являється третя сюжетна лінія - рахметовская, що, здається, лише зовнішнім образом перехрещується із двома першими. Насправді ж вона не побічний епізод, не "вставка"і не відгалуження від головного сюжету, а самий теперішній його кістяк. "Особлива людина"з'являється в напряженнейший момент оповідання, коли Віра Павлівна трагічно переживає мниме самогубство Лопухова, стратить себе за любов до Кірсанова й має намір круто перемінити життя, розставшись із майстерні, по суті, "відступити", змінити ідеалам. Розумною, співчутливою радою Рахметов допомагає Вірі Павлівні знайти вірну дорогу. Та й розв'язка роману зв'язується з життєвою долею Рахметова. Незвичайна й композиція "Що робити?

". До цього роману в російській літературі не було добутків настільки складно побудованих. Роман поЧи нається "вирваної"із середини сценкою, - кульмінацією: самогубством на мосту, таємниЧи м зникненням одного з основних діюЧи х осіб добутку. Центральному ж героєві роману, всупереч літературній традиції, відведено в оповіданні скромне місце, всього-на-всього одна глава

А поверх того, оповідання раз у раз переривається сторонніми епізодами, "теоретичними"бесідами, "снами". А. В. Луначарский, що написав у радянський час кращу роботу про белетристику Чернишевського, помітив: автор "Що робити?"ужив глибоко продумані композиційні прийоми

Внутрішня побудова роману "іде по чотирьох поясах: вульгарні люди, нові люди, вищі люди й сни". Дійсно, Розальских і Сторешникових з першого розділу поміняють Лопухів, Кірсанов, Рахметов (другого, третього, п'ята глави), з'являються найбільш значні символічні образи в снах Віри Павлівни (четвертий розділ). А завершується оповідання гарне зашифрованим епізодом, що зайняв у романі одну неповну сторінку, без коливання названу автором главою, - "Зміна декорацій". І не випадково тут передвіщалася перемога революції, заради чого й писався роман

Нарешті, незвичайна й сама жанрова форма "Що робити?". Це був тоді ещел"очти не відомий росіянці літературі публіцистичний, суспільно-філософський роман. Особливість його в тім, що "відтворення життя"у контрастних картинах "брудного"дворянсько-буржуазного миру й миру нових людей супроводжується в романі відкритим авторським "поясненням"того й іншого. Це "пояснення"аж ніяк не скучно-назидательно. Воно здійснюється тонко й різноманітно, особливою ниткою вплітаюЧи сь в оповідальну тканину роману. Пояснення - це і яскрава публіцистична сторінка, що показує шляхом докладних господарських підрахунків вигідність колективної праці; це й складний психологічний аналіз щиросердечних переживань і вЧи нків героїв, що переконує в перевазі нової моралі над старої, домостроївської; це й беспре ривно- уїдливі суперечки, щоведуться, автора з "рабами"рутини, особливо з "проникливим Чи тачем"(збірний тип реакційного обивателя), дурним, неосвіченим, самовдоволеним, що настирливо береться міркувати й про мистецтво, і про науку, і про мораль, і про інші речі, у яких "ні біль-меса
не розуміє") це й філософське узагальнення подій і процесів вікової історії людства, що вражає широтою пізнань і глибиною теоретичної думки. У романі публіцистично виразно вимовляється, говоряЧи словами естетики Чернишевського, "вирок про явища життя".

Але аж ніяк не у вигляді "прокурорських"мовлень або якихось караюЧи х виливів. Цей вирок виноситься картиною нових сімейно-побутових відносин. Судить сьогодення авторський соціалістичний ідеал, в "відблисках сяйва"якого ще уродливее виступає нерозумність життя, вдач і понятті власницького суспільства, і ще притягательнее Рахметови, що присвячують себе революційній боротьбі. У романі вибраної Чернишевським жанрової форми, природно, помітну сюжетно-композиційну роль грав образ оповідача, авторського Я

Від глави до глави Чи тач всі ближче й ближче довідається автора, його могутній розум, шляхетність і щедрість його душі, його серцеве, неупереджене розуміння самих складних спонукань людської особистості, його іронію, його віру в краще майбутнє. Н. Г.Чернишевський задумав роман "Що робити?

"як "підручник життя"і блискуЧи м образом реалізував цей задум

Все для школы: темы сочинений, разработки уроков. Изложения и пересказы сюжетов. Конспекты уроков и поурочное планирование. Сценарии, диктанты и контрольные для проведения уроков.

Учебные пособия и тематические ссылки для школьников, студентов и всех, занимающихся самообразованием

Сайт адресован учащимся, учителям, абитуриентам, студентам педвузов. Справочник школьника охватывает все аспекты школьной программы.