Реклама

Объявления

Біографія Йосипа Олександровича Бродського

Колись його назвали одним з "ахматовских сиріт". Зі смертю Бродського в січні 1996 р. осиротілими себе відчули ті, хто любить поезію. "Століття незабаром скінчиться, але раніше скінчуся я", - написав він в 1989-м. Якщо згадати слова А. А. Ахматовій, що приймала діяльну участь у долі молодого Бродського, століття може бути як календарним, так і сьогоденням1. Можливо, "теперішнє Двадцяте Століття" у нашій поезії закінчився з відходом з життя російського поета з єврейською кров'ю, ленінградця з нью-йоркською пропискою, "пасинка держави дикої" з дипломом почесного жителя Флоренції...

Біографії Йосипа Олександровича Бродського ( 1940-1996) - поки ще справа майбутнього. Якісь із них, напевно, розповідять, що, будучи людиною дуже "літературним", вона проте мав безліч захоплень: водіння автомобіля й подорожі, дружні посиденьки й застілля, кіно й футбол... Інші зосередяться не на побуті, а на долі, підрахують кількість звичних для російського поета пророкувань дати власної смерті... Ми ж дозволимо собі вибрати й розглянути тільки одну домінанту його життєвого шляху, що він сам визначив як кращий захист від зла: "...найкращий захист від зла в безкомпромісному відокремленні особистості".

Бродський - ленінградець не тільки по народженню. Він убрав у себе те, що ми називаємо "петербурзькою культурою". Цю культуру несли не тільки книги, музеї й сама топографія міста; чудовим учителем, що щасливо з'єднав у собі пушкінський початок з досягненнями Срібного століття, стала Ганна Ахматова. Ахматовские уроки формували поведінкову етику художника. З іншого боку, швидкому людському й творчому дорослішанню сприяли ранній початок самостійного трудового життя (з 15 років) і сам зміст цього життя: завод, морг, геологічні експедиції. Книги (російська лірика Золотого й Срібного століть, англомовна поезія) учили майстерності поета й перекладача. Специфіка трудової діяльності допомагала знайти особливу життєву сміливість, незалежність у вчинках.

Виступаючи в 1984 р. перед випускниками Уильямс-Коледжу, Бродський розповів їм двадцятилітньою давнини історію про один молодого ув'язненому - маючи на увазі себе самого. Цього ув'язненого змусили взяти участь в абсурдному "соцзмаганні" по рубанню дров у тюремному дворі. Парубок (Бродський, тільки що засуджений за "дармоїдство"), до жаху "організаторів", проробив дванадцята година без перерви, назавжди відбивши в тюремників полювання повторювати експеримент. Відсилаючи до Євангелія, Бродський прокоментував цей випадок як використання єдиного шансу на перемогу в боротьбі зі злом у споконвічно нерівних умовах: "...Зло можна принизити шляхом відомості на немає його домагань вашою поступливістю, що знецінює заподіюваний збиток.

Такий образ дій ставить жертву в активнейшую позицію - позицію духовного настання".

Ще перше ніж стати емігрантом "зовнішнім" (в 1972 р.), Бродський зробився "внутрішнім" - эстетическим - емігрантом. З "малого" простору й часу культури він пішов у велике. По великому рахунку, слова Цветаевой, сказані про Пастернак, треба спроецировать і на Бродського: поет "у революційній волі не розчиняється, тому що ні з якою волею, крім світової... - не тільки не слиян, але й не знаком". Життя стало сприйматися Бродським як втрата задовго до еміграції, і це, бути може, визначило трагічний элегизм його поезії не в меншому ступені, чим переміщення з батьківщини на Захід.

Перші роки після від'їзду з Радянського Союзу Бродський згодом називав кращими роками свого життя. Для нього як для людини культури переїзд у США не означав втрати читача, скоріше навпаки. По-перше, у СРСР його не друкували, і до вітчизняного читача йому легше було прийти манівцем. По-друге, рівень знання англійської мови дозволив йому (як у свій час Набокову) стати двомовним літератором. "Російський поет і американський есеїст", Бродський "представительствовал" перед Заходом як посланник російської культури - і представительствовал дуже активно. В 1988 р. у Нью-Йорку вийшла антологія російської поезії XIX в., у якій Бродський виступив як укладач і написав передмову й вставні замітки про одинадцять авторів. Він брав участь у найбільших поетичних фестивалях, публікував есе про Достоєвського, Цветаевой, Мандельштаме, Ахматовій, майже постійно займався літературно-педагогічною діяльністю.

Спочатку це були разові лекції про російську літературу. Професор-Русист Орегонского університету Дж. Раис дуже точно пояснює головну причину взаємного притягання російського поета й американської аудиторії: "Він мав невичерпний запас цілющих слів і був готовий ділитися ними з усім миром". Не дивно тому, що незабаром (до кінця 1970-х років) Бродський почав - уже як професор - постійну викладацьку діяльність у Мичиганском, Колумбійському й Нью-Йоркському університетах. Він читав курси по росіянці й порівняльної поезії, тематику яких визначав сам. Як свідчать очевидці занять, які вів Бродський, найчастіше це було улюблене їм повільне читання вибраного вірша з асоціаціями й зіставленнями.

Результати такого "представництва" красномовна: Нобелівська премія (1987), визнання збірника критичних есе "Менше, ніж одиниця" (1986) кращою літературно-критичною книгою в США, присвоєння звання поета-лауреата (1992).

Антична література, російська класична й нова словесність, англомовна поезія (Д. Донн, Т. Элиот, У. Оден і ін.) - от, услід яскравому таланту й особистісному "самостоянью", культурні джерела оригінальної поезії Бродського. Ця оригінальність виявилася вже віршах кінця 1950-х - початку 1960-х років. В "Пілігримах" (1958), "Рождественському романсі" (1961), "Великої елегії Джонові Донну" (1963) і інших текстах молодого Бродського в наявності основи його унікального художнього миру: соприсутствие релігійності й богоборства, традиційн і авангардного почав у поетиці, "трагічна іронія" відносно ліричного героя до миру.

Надзвичайно характерна поява з-під його пера вже в першій половині 1960-х років добутків великої форми: поеми-містерії "Хід" (1961), поеми "Зофья" (1962), ряду багатосторінкових віршів. Бродський рано став замислюватися про поняття "велич задуму" - ніколи, втім, не втрачаючи властивої його творчому поводженню скромності. Перевага великої форми пояснюється також специфікою поетичного мислення Бродського, константою якого була асоціативна багатослівність. Така багатослівність просто неминуче, адже життя, по Бродському, може бути уподібнена "нетвердій чесній фразі на шляху до коми".

Саме так: не фраза схожа на життя, а життя - на фразу. В ієрархії біографічного й эстетического в Бродського на верхньому щаблі незмінно виявлялося останнє: не випадково він категорично відмовлявся говорити про знаменитий судовий процес 1963-1964 гг. (справа про "дармоїдство" Бродського) як про визначальну подію вжизни.

Все для школы: темы сочинений, разработки уроков. Изложения и пересказы сюжетов. Конспекты уроков и поурочное планирование. Сценарии, диктанты и контрольные для проведения уроков.

Учебные пособия и тематические ссылки для школьников, студентов и всех, занимающихся самообразованием

Сайт адресован учащимся, учителям, абитуриентам, студентам педвузов. Справочник школьника охватывает все аспекты школьной программы.