Реклама

Объявления

Цивільний подвиг Н. Чернишевського

Після селянської реформи 1861 року, коли в російських селах почалися хвилювання, викликані грабіжницьким характером реформи, одержала ходіння прокламація “До панських селян”. Її авторство влади вирішили приписати Чернишевському. Однак не так-те просто було розправитися зі знаменитим літературним критиком, статті якого пропускалися царською цензурою й широко друкувалися в “Сучаснику” і “ВітЧи зняних записках”. Усім було відомо про його революційні симпатії, про близькість із Герценом і іншими великими революціонерами, однак ця сторона діяльності Чернишевського була ретельно законспірована. На очах була лише його літературна діяльність

З разючою й сміливою спритністю Чернишевський умів висловлюватися у своїх статтях “між рядків”. Коли в друкувалися в “Сучаснику” статтях про Гарібальді й у коментарях до італійських подій він з дивною завзятістю Чи ледве не в кожній фразі повторював: “в Італії”, “я говорю про Італію”, навіть самий безглуздий Чи тач зрештою поЧи нав розуміти, що мова йшла про Росію й про поточні політичні події. Проте формально причепитися було ні до чого. 7 липня 1862 року влади, опасавшиеся відкритого повстання, заарештували Чернишевського й кинули його в Петропавловскую міцність

Формальним приводом послужив лист Герцена, у якому говорилося про те, що він разом із Чернишевським збирається друкувати “Дзвін” за кордоном, оскільки в Росії журнал був заборонений. Однак цього було мало, необхідно було пред'явити Чернишевському більше вагоме обвинувачення. Але в чому? І влади пішли на пряму підробку. Відставний уланський корнет В. К. Костомаров, розжалуваний у рядові за таємне друкування “обурливих видань”, людина із психічними відхиленнями й бездарним поетом-графоман, щоб уникнути покарання, погодився співробітничати з III відділенням

Підробивши почерк Чернишевського, Костомаров написав записку, нібито від Чернишевського, із проханням змінити одне слово в прокламації. Крім того, Костомаров сфабрикував ще лист, у якому нібито втримувалися незаперечні докази прямої участі Чернишевського в революційній діяльності. На підставі цих фальшивих доказів на початку 1864 року Сенат виніс Чернишевському вирок - чотирнадцять років каторги й вічне поселення в Сибіру. Олександр II затвердив вирок, скоротивши строк перебування на каторзі до семи років, однак фактично Чернишевський провів у висновку більше вісімнадцяти років. При арешті Чернишевського були конфісковані всі його записи, у тому Чи слі щоденник. Самі “небезпечні” замітки були зашифровані (досить примітивним способом), але в цілому щоденникові записи носили досить безладний характер, до того ж їхня мова й стиль робили досить сумбурне враження. Коли Чернишевському, що рішуче відкинув фальшивку Костомарова, сталі висувати обвинувачення вже на підставі щоденникових записів, він придумав сміливий і цікавий хід: він вирішив видати щоденник за чернетку літературного твору, а всі свої міркування - за вимисел белетриста

Більше того, існує думка (люто оспаривавшееся офіційним радянським літературознавством), що Чернишевський став писати “Що робити?” лише для того, щоб виправдати зміст свого “крамольного” щоденника, що він у такий спосіб перетворював у чернетку роману. Навряд Чи приЧи на його написання тільки в цьому, однак дана версія проливає світло на загадку роману, явно погано продуманого й написаного в поспіху. Дійсно, тон оповідання те стає недбалим і розв'язним, то воно здобуває надумані, фантастичні риси

У радянському літературознавстві було прийнято затверджувати, що царська цензура просто “прогледіла” революційний характер добутку й тому допустила його до печатки. Але є й інша точка зору: цензори прекрасно баЧи ли, що все в цьому нібито “любовному” романі шито білими нитками, однак, беруЧи до уваги повна відсутність яких-небудь художніх вартостей рукопису (про це на перших сторінках заявляє й сам автор), вони сподівалися, що прославлений публіцист і революціонер скомпрометує себе в очах освіченої громадськості настільки бездарним виробом. Але вийшло всі навпаки! І справа отут не в літературних даруваннях автора, а в тім, що він своєю книгою зумів зачепити за живе не одне покоління молодих людей, які глузували з міркувань про Прекрасний і саму бездоганну форму воліли “корисне” зміст. Вони нехтували “марне” мистецтво, зате схилялися перед точними науками й природознавством, вони отшативались від релігії, але з релігійним запалом відстоювали віру в людину, точніше, в “нових
людей”, тобто в себе самих. Син священика й шанувальник Фейєрбаха, Чернишевський, цей мученик за віру у світле майбутнє людства, відкрив дорогу тим, хто підмінив релігію Богочеловека релігією Человекобога... Так трапилося, що передсмертне марення Чернишевського записало його секретар

Останні слова письменника дивним образом перегукуються із фразою, сказаної кілька десятиліть через Зиґмундом Фрейдом із приводу своєї наукової діяльності: “У цій книзі Бога ні”. Чернишевський на смертному одрі згадував про якийсь твір (хто знає, бути може, про свій роман?): “Дивна справа: у цій книзі жодного разу не згадується про Бога”.

Все для школы: темы сочинений, разработки уроков. Изложения и пересказы сюжетов. Конспекты уроков и поурочное планирование. Сценарии, диктанты и контрольные для проведения уроков.

Учебные пособия и тематические ссылки для школьников, студентов и всех, занимающихся самообразованием

Сайт адресован учащимся, учителям, абитуриентам, студентам педвузов. Справочник школьника охватывает все аспекты школьной программы.