Реклама

Объявления

Деякої думки про сутність байки

Якщо залишити осторонь схоластичні міркування про «драматичний» роді байок, ідею, що Хвостову здавалася оригінальн і плідної, то побачимо, що по суті він відстоює сугубо моралістичний напрямок у байці. «Урок є в басенке початок і кінець», «Дивися, щоб виходив із притчі нам урок», «А наставляння - твою пряму справу» - тричі повторив Хвостів у короткому посланні «Про притчі». Відстоюючи цей архаїчний ідеал, йому доводиться звертатися до першоджерел жанру. Зразком виявляється езоп, що уникав побічних «прикрас», був «короткий» і «мораль завжди в притчею ставив». Федр уже приділяв занадто багато уваги мистецтву оповідання. Великому Лафонтену була властива зайва палкість уяви, що у продовжувачів перетворилася в «суміжний сему пороть - марнослів'я».

Вимога точної моральної оцінки поширюється й на казку. Якщо (з посиланням на думку Вольтера) засуджується за те, що в ній мораль принесена до жертву дотепності, то «солодко писані» Лафонтена прямо віддаються анафемі, що як послужили до розтління вдач. Втім, існування казки зізнається Хвостовим, але як жанр збиткового, у якому сучасні автори занадто захоплюються красами складу й не ставлять перед собою серйозних цілей. Деяку цінність представляють лише твори, подібні до казок самого Хвостова: вони мають «свою мету», мораль, і зовсім протилежні почерпнутими з Боккаччо казкам Лафонтена.

При гаданій наївності міркування Хвостова цілком послідовні. Він жадає від байкаря «посоромити порок і возвеличити чеснота». Тому байка повинна відрізнятися логічною чіткістю побудови, баєчні персонажі персоніфікують людські властивості або певні типи людей. Ця сформована система не повинна порушуватися, тому що «необмежене поширення прав алегоричного роду може оний зовсім знищити».15 Вовк у байці - це «людин сильний і злий». Сила байки полягає в тім, що досить сказати «полк» -і всі розуміють: мова йде про пригноблювача безневинної лагідності. Вовка не можна зображувати хитруном, роззявою й т.п., тому що це порушить переконливість моралі. Склад байки простий і позбавлений прикрас; всі слова повинні хилитися «до показання тої істини, що автор обрав собі предметом».

Сучасники багато глузували з незгідності хвостів-ских байок зі здоровим глуздом і природною історією (голуб Із зубами, осів з пазурами та ін.). Пояснення подібних безглуздостей криється не тільки в бездарності «російського езопа». Для його теорії байки це були другорядні деталі. В «Деяких думках про сутність байки» зустрічається й така: «Можна знати Натуральну історію, бути Бюффоном і погрішити проти моральності природної». Таким чином, «правдоподібність», по переконанню Хвостова, була не більш ніж відповідність задуму тим поданням про людську природу й відносини, які вважалися природними й загальноприйнятими. Тому « «осміяння» Лафонтена із цього погляду була чарівної й освяченої часом безглуздістю, що «повинне допустити єдино для моралі, з іносказання витяга_».

Хвостів запевняв, що основною умовою байки є «дія», тобто сюжет її повинен зображувати подію. Але корисна мораль викупала й відсутність дії. Помістивши в збори байок перекладання, Хвостів супроводив його приміткою: «Байка ця хоча без дії, має прекрасну мету, і вимисел затейливо робить справедливу похвалу працьовитості».

Послання «Про притчі» написане між 1808 і 1813 р. у формі доповнення до «Мистецтва поезії» Буало, що не торкнувся законів цього жанру. Як ми бачили, Хвостів не прийняв жодного із загальновизнаних нововведень у практиці баснопйсанйя. Більше того, міркування про «стороннє витійство», «гострих словах» і зауваження, що краще б автори умничали не в байках, а в суспільствах своїх приятелів, безсумнівно мітили в Дмитрієва і його послідовників. Зі зразкових російських байкарів тут були названі тільки Сумароков і Хемницер і не згадають жоден зі здорових письменників. Тим часом уже в 1811 р. однофамілець графа Хвостова й теж член «Бесіди», А. С. Хвостів, вимовляючи мовлення на одному з публічних засідань і перераховуючи поетів, яким удалося «не зіпсувати езопа» російською мовою, приєднав до цим двох іменам і Дмитрієва

У протиставленні сучасної байки й байки XVIII в. Хвостів не був самотній. Сумарокова піднімав на щит також А. Шишков. В 1805 р. у замітці «Про звуконаслідування» він скористався його байкою «Сонце й Жаби», у вступному мовленні при відкритті «Бесіди» процитував «Довідку», в «Творах і перекладах» Російської академії, що перебували під його редакцією, було надруковано похвальне слово Сумарокову, вимовлене И. А. Дмитревским.18 Але особливий інтерес представляє «Сравпение Сумарокова з Лафонтеном», що з'явилося в «Драматичному віснику» 1808 г.

Титул «російського Лафонтена» до цього часів остаточно перейшов до Дмитрієва, що змушено були визнати навіть літературні архаисти. Цікаве ухильне формулювання С. Глинки в рецензії 1810 р. на «Твори» Дмитрієва. Називаючи Дмитрієва «сумісному» Лафонтена, він обмовляється, що цим ніяк не бажає принизити Сумарокова. На тлі загального визнання байок Дмитрієва виступ Шишкова з апологією Сумарокова пролунав як непримиренний протест проти зробленої переоцінки цінностей. «Лафонтен між своїми единоземцами й між нами безсмертний. Сумароков година від години стає невідоме, - так починав він свою статтю. - Скажуть: це від того, що достоїнства їх досить різні... Це ми від багатьох розумників чуємо, але не бачимо доказу». Порівняльний аналіз п'яти притч хилився до того, щоб показати, як у багатьох місцях Сумароков перевершує Лафонтена в стислості, точності й відповідності виражень зображуваним предметам. У деяких випадках (докладніше всього в розборі байки «Вовк і ягня») Шишков підкреслив більше серйозний і моральний погляд російського байкаря на речі

Шишков не говорить про правила байки в цілому. Про його загальні вимоги до жанру можна судити тільки гіпотетично.

В основі статті, як це видно вже із заголовка, лежить мовчазне переконання її автора, що антична байка є ідеальним прообразом новітньої. Шишков не хоче зауважувати, що Сумароков у байках на традиційні сюжети йшов не від езопівських збірників, а безпосередньо від Лафонтена. У його інтерпретації обоє байкаря дорівнює виходили з єдиного зразка, змагаючись із ним. Достоїнства, які він виявляє в Сумарокова, ставляться саме до байки езопівського типу, як неї розуміли до XVIII в.: иносказательность, стислість, ясність, повчальність. Про це відношення Шишков стоїть на одних позиціях Схвостовим.

Все для школы: темы сочинений, разработки уроков. Изложения и пересказы сюжетов. Конспекты уроков и поурочное планирование. Сценарии, диктанты и контрольные для проведения уроков.

Учебные пособия и тематические ссылки для школьников, студентов и всех, занимающихся самообразованием

Сайт адресован учащимся, учителям, абитуриентам, студентам педвузов. Справочник школьника охватывает все аспекты школьной программы.