Реклама

Объявления

Елементи знаковості в мові

Зазначений виклад питання про знакову природу мови, отже, не знімає питання про знаковий характер окремих аспектів мови. Важливість же дослідження цього питання обумовлюється тим обставиною, що приватні спостереження над окремими областями мови нерідко универсализируются й використовуються як основу для висновків про сутність мови в цілому. Тому важливо не тільки виявити наявність можливих елементів мови, що володіють знаковою природою, але й визначити їхнє місце в системі мови, установити границі й сфери їх функціонування

Насамперед слід зазначити, що сам Ф. де Соссюр, що поставило питання про знаковий характер мови, не говорить про абсолютну довільність всіх язикових знаків, але проводить між ними певні розмежування

Він пише: «Тільки частина знаків є абсолютно довільною; в інших же виявляються ознаки, що дозволяють віднести їх до різних ступенів довільності: знак може бути відносно мотивованим. Так сорок не мотивовано, але п'ятдесят не мотивовано у відносно меншому ступені, тому що воно нагадує про елементи, з яких складене, і про інших, які з ним асоціюються, як наприклад, п'ять, десять, шістдесят, сімдесят, сорок п'ять і т.п.; узяті окремо п'ять і десять настільки ж довільні, як і сорок, але п'ятдесят представляє випадок відносної вмотивованості. Те ж можна сказати й про фр. pommier - «яблуня», що нагадує про pomme - «яблуко» і чий суфікс -ier викликає в пам'яті poirier - «грушеве дерево», cerisier - «вишневе дерево» і ін. Зовсім інший випадок представляють такі назви дерев, як frкne-«бук», chкne - «дуб» і т.д.».

Далі Ф. де Соссюр відзначає, що «ті мови, де з максимальна», варто називати лексикологічними, а ті, де вона мінімальна, -граматичними. Застосовуючи ці положення до конкретних мов, Ф. де Соссюр пише: «Можна відзначити, що, наприклад, англійська мова приділяє значно більше місця невмотивованому, чим, скажемо, німецький; але типом ультралексикологічної мови є китайський, а індоєвропейська прамова й санскрит - зразки ультраграматичного. Усередині окремої мови всі його еволюційний рух може виражатися в безперервному переході від мотивованого до довільного й від довільного до мотивованого, у результаті цих по-різному<41>спрямованих плинів суцільно й поруч відбувається значне зрушення у відносинах цих двох категорій знаків».

З наведених висловлень Ф. де Соссюра виявляється, що питання про вмотивованість (або з) язикового знака зв'язується в нього з більшим або меншим багатством морфологічних форм мови; якщо мова на певній стадії свого розвитку має відносний достаток морфологічних форм, ті його елементи, отже, більше мотивовані й менш довільні, але якщо мова в процесі свого розвитку (наприклад, англійська мова) усе більше й більше втрачає багатство морфологічних форм, те його лексичні елементи, стало бути, стають усе більше й більше довільними

Важко собі представити, щоб у міру розвитку мови збільшувалася його довільність (з). Адже якщо брати як приклад та ж англійська мова, то втрата їм первісного багатства форм виражалася не в поступовому звільненні кореня від афіксальних елементів і оголення його, що тільки й могло якоюсь мірою сприяти збільшенню довільності його лексичних одиниць. У дійсності цей процес здійснювався головним чином за посередництвом опрощення спочатку складної структури слова й різного роду редукций (порівн.: friend — ін.-англ. freond, де -end є суфікс nomina agentis, спочатку ж закінчення дієприкметника теперішнього часу; soving — ін.-англ. sжdnoю, де - ою є суфікс абстрактних імен іменників чоловічого роду, а - n-n- характеризує слово як віддієслівне утворення; простої not є стяженная форма др.-англ. nouth< na-wiht - «ніяка річ» і т.д.). Отже, що здається простота й «лексичность» англійської мови в дійсності історично обумовлені й перебувають тільки в схованому стані

Але якщо навіть відволіктися від явної неспроможності твердження про довільність (з) язикового знака, що вказуються Ф. де Соссюром передумови неминуче приводять до наступного висновку: більша або менша довільність знака перебуває в прямої залежності від конкретних шляхів розвитку граматичної структури мов. Мови, таким чином, на різних етапах свого розвитку розташовуються по градації відповідно до більшої або меншої вмотивованості своїх елементів, чим фактично встановлюється своєрідний типологічний принцип

Із зазначеним висновком тісно зв'язаний і інший: оскільки з (довільність) язикового знака може як здобуватися, так і втрачатися в процесі розвитку мови, сам по собі принцип довільності язикового знака не є, що конституює для природи мови, але носить історичний і факультативний характер

Таким чином, що стосується розмежувань, проведених самим Ф. де Соссюром відносно виділення елементів з різною знаковою «насиченістю», те вони, в остаточному підсумку, аж ніяк не свідчать на користь знакової природи мови вцелом.

У радянському мовознавстві також робилися спроби розмежувань подібного роду. Так, А. И. Смирницкий, розбираючи питання про значення принципу умовності зв'язку між звучанням і значенням для порівняльно-історичного методу, писав: «Принцип з (умовності) ставиться... до простим, нерозкладним або досить ізольованого ідіоматично утвореним одиницям. У складні ж утвореннях виступає вже й принцип умотивованості — поряд, звичайно, з першим принципом, оскільки до складу складних утворень входять прості одиниці. Близьку точку зору висловлює Р. А. Будагов. «На нашу думку, — пише він, — «мовний знак» звичайно не мотивований лише у своїх нижчих формах (звуках, почасти морфемах), тоді як у своїх вищих проявах (словах) він завжди прагне до вмотивованості». Обоє ці висловлення у свою чергу зближаються з точкою зору Ш. Балли, висловленої їм у викладеній вище статті (Ch. Bally. Sur la motivation des signs linguistiques).<43>

Не можна не визнати справедливості цих тверджень, але вони все-таки не повністю дозволяють розбирається вопрос.Ъ

На основі передумов, які втримуються в цих висловленнях, логічний і навіть неминучий наступний висновок: оскільки основний і одиницею, що має самостійне ходіння, мови є слово, а воно є «складним утворенням» (А. И. Смирницкий) або «вищим проявом» мови (Р. А. Будагов), те питання про довільність язикового знака відпадає сам по собі: мова слів (а саме про слова мова йде у всіх адептів теорії знакового характеру мови) не може, отже, бути системою невмотивованих, довільних знаків. Питання про можливий знаковий характер окремих одиниць (слів) мови, видимо, варто вирішувати іншим способом. Оскільки - підкреслюю це ще раз - у теорії знаковості мови мова йде про слова, остільки й даному питанні повинен розбиратися не стосовно до окремих елементів слова, виділюваним лінгвістичним аналізом, а відносно слів у цілому, або, точніше кажучи, відносно окремих категорій слів

Підходячи до дозволу питання, що цікавить нас, під даним кутом зору, необхідно визнати наявність цілого розряду слів, у значній мірі обладающих знаковим характером. Мова йде в першу чергу про так званих «абсолютні» терміни

Перш ніж приступитися до виявлення в цій категорії слів чорт, що зближають їх зі знаками, необхідно з усією категоричністю підкреслити, що терміни також є словами мови й тому їм у значній мірі властиві всі ті особливості, які є характерними для елементів мови. Вони навіть можуть розвивати особливі форми, що підкреслюють їхню своєрідність як певної лексичної категорії, тобто, отже, як категорії, безсумнівно, язиковий. Такі, наприклад, суфікси - н-н-, -ист-, -оват- російської мови, які в хімічній термінології використовуються як своєрідна шкала, що вказує кількість молекул кисню в кислоті. Порівн. кислоту сірчану (H2SO4), сірчисту (H2SO3) і серноватистую (Н2S02), відповідно кислоти азотна (НNОз), азотиста (HN02) і т.д. Або суфікс -ит, що у медицині використовується в назвах запальних про<44>цессов різних органів (бронхіт, гастрит, плеврит, лярингит та ін.), у металургії - у назві сплавів (платиніт, переможе та ін.), а в геології - у назвах мінералів (лазурит, кальцит, александрит та ін.).

Страницы: 1 2

Все для школы: темы сочинений, разработки уроков. Изложения и пересказы сюжетов. Конспекты уроков и поурочное планирование. Сценарии, диктанты и контрольные для проведения уроков.

Учебные пособия и тематические ссылки для школьников, студентов и всех, занимающихся самообразованием

Сайт адресован учащимся, учителям, абитуриентам, студентам педвузов. Справочник школьника охватывает все аспекты школьной программы.