Реклама


Объявления

Функціональні, граматичні й семантичні особливості номінації адресата в релігійній сфері

Янв

Бугаева И. В. У процесі комунікації людині доводиться постійно звертатися до іншої особи, часто утрудняючись у виборі форми звертання й способу найменування адресата. У науковій літературі представлені різні підходи й статусне визначення звертання як граматичної й синтаксичної категорії. У своїх дослідженнях одні вчені описують звертання, висуваючи на перше місце комунікативний аспект, інші - номінативний. У середині XX століття перевага віддавалася першому напрямку, а із середини 60-х років XX в. став виділятися й номінативний аспект. На наш погляд, у релігійній сфері особливо важливий комунікативно-номінативний підхід, що дозволяє провести комплексний опис системи типів і функцій звертання, що характеризують особливості релігійного дискурса. Метою теперішньої статті є опис комунікативних і прагматичних функцій звертання й аналіз лексико-граматичних особливостей вокатива в релігійній сфері

Матеріалом дослідження послужили тексти молитов, акафістів російською мовою, художні твори, прозаїчні й поетичні, приклади живого розмовного мовлення, записані в різних офіційних і побутових ситуаціях спілкування. Також ураховувалися дані богослужбових текстів церковнослов'янською мовою, тому що саме вони, на наш погляд, є джерелом і зразком багатьох форм, відмічуваних у сучасному російському релігійному мовленні

При вивченні способів номінації при звертанні в релігійному дискурсе необхідно враховувати три пересічних і, що сполучаються між собою аспекту: комунікативний, лексичний і граматичний^-граматичний-функціонально-граматичний

Як справедливо вказує В. И. Супрун, у російському мовознавстві прийнято називати "функцію звертання апеллятивной, що не цілком зручно, тому що відбувається омонимизация із прикметником від терміна апеллятив "ім'я загальне на противагу власного ім'я"Супрун 2001. Ця традиція сягає до робіт К. Бюллера і його функціональній тріаді. Потім стала виділятися фатическая контактоустанавливающая функція на підставі того, що антропоніми займають значне місце серед вербальних контактоустанавливающих одиниць Р. О. Якобсон, В. И. Супрун і ін.. Для звичайного світського спілкування - це справедливе твердження, але, як буде показано нижче, у релігійному дискурсе контактоустанавливающую функцію крім онимов часто виконують імена загальні у вокативном уживанні. З погляду прагматики, звертання виконує крім фатической ще регулятивну й эмотивную функції. У релігійному дискурсе до цього переліку додається ще функція молитовного звертання до Господа Богові, Божией Матері й святим. Звертання крім вказівки на адресата й виконання фатической функції одночасно несе додаткову інформацію про соціальний стан, ступінь знайомства коммуникантов, їхніх ролях у конкретній ситуації спілкування

Вплив соціального статусу людини на його мовлення докладно описані В. И. Карасиком, що виділяє рольові, дистанційні й нормативні характеристики мовного поводження й говорить про статусно-маркіроване спілкування, що проявляється в поведінкових стратегіях Карасик 1992.

Відносини адресанта й адресата в релігійному середовищі можуть бути описані з позиції статусної й ситуативної рівності/нерівності по термінології Карасика. При цьому варто враховувати особливості церковного етикету, що складалися протягом довгого часу на основі норм християнської моральності й відрізняються від етикету секулярного суспільства. "Специфіка церковного етикету зв'язана насамперед з тим, що становить основний зміст релігійного життя віруючої людини, - із шануванням Бога, із благочестям"Лоханов 2005:6. Відповідно до основних понять морального богослов'я, життя людини проходить одночасно в трьох сферах буття: природної, суспільної й релігійної. Володіючи даром волі, людина орієнтована на власне буття, на етичне відношення до навколишнього світу й на релігійне відношення до Бога див. докладніше архімандрит Платон 1994. Основний принцип відносини людини до ближнього є щирість, правдивість і усвідомлення іншого як образи й подоби Божия. Саме таке відношення до співрозмовника надає право самій людині звертатися до Бога. Благочестя - це вертикаль, спрямована від землі до нього людина - Бог, ц
ерковный етикет - це горизонталь людина - людина. "При цьому не можна піднятися до неба, не люблячи людини, і не можна любити людини, не люблячи Бога: Якщо ми любимо один одного, те Бог у нас перебуває 1 Ин. 4, 12 див докладніше Лоханов 2005:7.

Учасники комунікації при звертанні в релігійному дискурсе діляться на

Все для школы: темы сочинений, разработки уроков. Изложения и пересказы сюжетов. Конспекты уроков и поурочное планирование. Сценарии, диктанты и контрольные для проведения уроков.

Учебные пособия и тематические ссылки для школьников, студентов и всех, занимающихся самообразованием

Сайт адресован учащимся, учителям, абитуриентам, студентам педвузов. Справочник школьника охватывает все аспекты школьной программы.