Дія в «Фру Инґер з естрота» відбувається 1528 р. В основу драми покладена актуальна ідея звільнення батьківщини, автор тонко простежує зміну почуттів головної героїні. Вона нагадує леді Макбет Шекспіра. Але при всім цьому відчувається досить помітний вплив драматургічної техніки Скриба: сюжетна лінія навмисне ускладнена, зміна подій іноді підкоряється випадкам. Взагалі драма, побудована на боротьбі страстей, створена в традиціях романтизму
Указуючи точний час подій і називаючи реальну історичну особу, Ибсен не вважає себе зобов'язаним дотримуватися фактів у дріб'язках. Він загострює намічене в історичній особі розбіжність і розвиває його, убачаючи в ньому характерне як для XVI, так і для XIX ст. В «Воїнах у Гельгелани» Ибсен також не вважає обов'язковим точний виклад подій, відомих із саг: йому потрібно воскресити цілісні й горді натури минулих століть. Таємниця минулого, що з'ясовується під час сценічної дії й покладена в основу подій цієї драми, стане однієї з характерних рис драми Ибсена середини 1870-х років, основою його ретроспективної композиції
Проблемі взаємин людини й суспільства присвячене творчість Ибсена із другої половини 60-х років. В «Боротьбі за престол» ця ідея розкривається на історичному матеріалі XIII ст. Боротьба за престол розвертається переважно між двома претендентами - Хоконом Хоконсеном і ярлом Вилиці. Держава роздроблена на ворогуючі племена, кожним із претендентів, крім Хокона, рухає лише самолюбство. «Королівська думка» Хокона про необхідність об'єднання ворогуючих племен настільки нова й незвична, що навіть самий розумний із суперників Хокона - ярл Вилиці не здатний відразу усвідомити неї. Силу й призначення короля за традицією ярл убачає в іншому: «Плем'я повинне йти проти плем'я, домагання проти домагання, місто проти міста, рід проти роду, - лише тоді король буде силою».
Драма закінчується перемогою Хокона, торжеством єдності над роздробленістю, прогресу й людяності над відсталістю й індивідуалізмом. Тут уперше з особою силою звучить думка про теперішнє покликання людини й про трагізм хибно усвідомленого покликання.
Створюючи цю історичну драму, що по глибині думки, міццю характерів, побудовою й народними сценами нагадує шекспірівські трагедії, Ибсен, більш ніж коли-або мав на увазі сучасність
В 60-е роки відбулися зміни у світогляді Ибсена. В 1864 р. він покинув батьківщину. Поїздка за кордон допомогла Ибсену подивитися на свої тривоги з боку. У Європі він відчув близькі суспільні зміни, але їх він сприйняв, насамперед, як зміни понять, світогляду людини. Друга половина 60-х років і перша половина 70-х років - це перехід від романтичного до реалістичного типу творчості. У цей час він писав переважно філософські драми