Реклама

Объявления

Коротка біографія Джозефа Конрада

Народився в сім'ї польського аристократа Аполлона Коженьовского, поета-романтика, послідовника А. Міцкевича. Перше подання про англійську літературу Конрад одержав у дитинстві по батьківських перекладах п'єс В. Шекспіра. Суперечливе відношення до Росії сформувалося в нього, коли їхня сім'я через участь батька в національно-визвольному русі піддалася адміністративному виселенню у Вологду в 1863 р. Після смерті батьків хлопчика виховував його дядько - Тадеуш Бобровский, якому пізніше Конрад присвятить свій перший роман «Олмейрова примха» («Almayer's Folly», 1895). В 1874 р. юнак зненацька покинув краківську гімназію й поїхав у Марсель, де найнявся моряком.

В 1878 р. Конрад пробував накласти на себе руки. Переживши важку щиросердечну кризу, пов'язаний з поруч особистих і соціальних проблем (біль за залишену Польщу, бажання самоствердитися й непевність життєвих перспектив), Конрад перейшов служити в англійський флот, де за 14 років пройшов шлях від простого моряка до помічника капітана, чудово засвоїв англійську мову (особливо морський сленг і літературна мова). Рукопис його першого роману «Олмейрова примха» схвалив в 1893 р. Д. Ґолсуорсі, що спонукував Конрада залишити морську службу й стать письменником. Він оселився в Англії, у графстві Кент, де й проживав із дружиною й двома синами до кінця життя, лише один раз, в 1914 р., здійснивши поїздку в Польщу. Він підтримував дружні відносини з Г. Джеймсом і Г. Веллсом, видавцем Ед. Гарнеттом, якийсь час писав разом з Ф. Медоксом Фордом, перевів з польського англійську п'єсу Б. Винавера «Книга Іова» («The Book of Job»).

Творчість Конрада - одне з найцікавіших і по-своєму загадкових явищ світової літератури, коли класиком однієї національної літератури стає представник іншої національності, вихований у цілком інших національно-культурних традиціях. Парадоксальність спадщини Конрада в тім, що воно, по-перше, наділено нерозв'язною внутрішньою розбіжністю (потяг до героїчного самоствердження особистості й мотив приреченості людини на поразку). А по-друге, ця спадщина начебто балансує на границі між популярністю в масового читача (доводиться на другу половини XX ст.) і езотеричностью (Конрад усе більше перетворюється в «письменника для дослідників»). До цього хиткого положення додається й національна двозначність художника: окремі польські співвітчизники (наприклад, е. Ожешко) дорікали його за «зраду» польській культурі, а деякі англійці (критик В. Л. Кортни, письменниця В. Вулф) відмовляли йому в статусі видатного письменника саме через його «польскости», хоча Ф.Р. Ливис все-таки відніс його до «класичного» традиції англійської літератури

Конрад болісно переживав своє «аутсайдерство» у житті й літературі, що далося як у його світогляді загалом, так і в його політичних поглядах. Він затверджував, що поляки «по своїй суті не є слов'янами, вони - представники Заходу» («Замітка по польській проблемі», 1916). Конрад негативно оцінював (за винятком И. Тургенєва) досвід російської літератури, не покладав надій ні на революцію, ні на християнство. Уже підводячи підсумки прожите, письменник у листі до Б. Рассела (23.10.1922) помітив: «єдиним порятунком» для людей «була б зміна в наших серцях, але якщо глянути на людську історію за останні 2000 років, те немає особливих підстав сподіватися на таку зміну».

Уже в перших своїх романах, повістях і оповіданнях, створених в 90-х рр. XIX ст., Конрад, оспівуючи героїку морського життя, сповнену екзотики, важкої роботи, смертельний небезпеки, песимістично оцінює життя взагалі як якесь безцільне й позбавлене змісту явище. Головний герой роману «Олмейрова примха» живе так, начебто «будь-яка пристрасть, жалість, горе, надія на гнів - усе залишило його, вирване рукою долі». У мученнях умирає Виллемс, персонаж повести «Вигнанець островів» («An Outcast of the Islands», 1895). У романі «Негр із «Нарциса» («The Nigger of «Narcissus», 1897) «ниґер» Джеймс Вейт, що під час бури причиняється мертвим, щоб уникнути безглуздої, на його думку, роботи, приречений на реальну смерть. У цій книзі Конрад уперше почав експериментувати зі стилем, зі зміною точок зору оповідача, підхоплюючи традицію, що в англійській літературі XIX ст. плідно розробляв В. Теккерей.

Одночасно із цими «морськими» творами Конрад працював над повістю «Сестри» («The Sisters», 1895), де звучить туга письменника по рідних місцях і виражене несприиняття Заходу щодо його «хаосом і дріб'язковістю, які ховаються за грандіозною видимістю».

У повістях «Юність» («Youth», 1902) і «Тайфун» («Typhoon», 1903) звучать найрідші для Конрада оптимістичні мотиви, тільки-но відтінені, втім, авторською поблажливою іронією. Старий моряк Марло, що виступає оповідачем у декількох добутках письменника, згадує свою першу морську пригоду, що тепер, на схилі віку, здається йому символічним втіленням юності з її «силою», вірою, фантазією й «дурною, чарівною» романтикою («Юність»). В описі чесного й «позбавленої уяви» капітана Мак-Віра показана людина, що завдяки винятковій досвідченості й сумлінності зумів урятувати корабель від неминучої загибелі під час страшної бури («Тайфун»).

Все для школы: темы сочинений, разработки уроков. Изложения и пересказы сюжетов. Конспекты уроков и поурочное планирование. Сценарии, диктанты и контрольные для проведения уроков.

Учебные пособия и тематические ссылки для школьников, студентов и всех, занимающихся самообразованием

Сайт адресован учащимся, учителям, абитуриентам, студентам педвузов. Справочник школьника охватывает все аспекты школьной программы.