Реклама

Объявления

Короткі виклади деяких глав другого тому роману «Мертві душі»

Фев

У главах другого тому Гоголь виступає і як епік, Що Прагне охопити Русь уже не З «одному боку», а у всій повноті й розмаїтості характерів і ситуацій, і як художник-психолог. Він не обмежує себе гіперболічним виділенням «домінантних» рис персонажів і виводить більше складні, неоднозначні образи. Новим для літератури того часу був образ Тентетникова. У його особі з'являється один з типів культурного російського дворянства. Це утворений і глубокомыслящий людина, що коштує по своєму духовному розвитку вище навколишнього середовища. Розчарувавшись у службовій діяльності, він поселяється в садибі із щирою мрією про освіту селян і двірських, поліпшенні умов їх життя

Однак Тентетников не може знайти загальної мови із селянами й на перевірку виявляється непристосованим до реальної дійсності. Відчуття духовного безсилля, дозвільне життя, почуття безцільності буття ведуть його до нового розчарування й поступового перетворення в прекраснодушного, але безвладного поміщика-байбака. Лише намічена письменником піднесена любов героя до «дивовижної дівиці» - Улиньке залишає надію на можливість повернення героя до цілеспрямованого й активного існування

У долі Тентетникова Гоголь бачить і результат його виховання. У зв'язку із цією проблемою 6 добутку є образи двох наставників. Перший з них - Олександр Петрович - глибокий педагог-психолог. Він допускає волю й жвавість поводження учнів для того, щоб природно привести її до свідомої спраги Добра, до понять відповідальності й громадянського обов'язку. У пам'яті Тентетникова Олександр Петрович залишає найясніші спогади. Можна думати, що в образі цього наставника відбилися риси реального професора Белоусова - учителі Гоголя під час перебування його студентом Ніжинської гімназії. На лихо, на зміну Олександрові Петровичу приходить новий наставник - Федір Іванович, що жадає від учнів лише формального порядку й сліпого підпорядкування. Подавлені гнітючим деспотизмом учителя, вихованці шукають розваг на стороні, ударяються в різні гульби, стають бездіяльними й безпринципними. Тут, по думці Гоголя, уже криються зерна майбутнього розладу Тентетникова з дійсністю, його безвільності й непристосованості. Створений Гоголем образ Тентетникова випереджає тургеневских і гончарів-ских «зайвих людей».

Із приводу героїв другого тому Гоголь писав: «Що ж стосується до другого тому «Мертвих душ», те я не мав на увазі героя чеснот. Навпроти, майже всі діючі особи можуть назватися героями недоліків. Справа в тому, що характери значніше колишніх і що намеренье автора було ввійти тут глибше у вище значення життя, нами споганеної, виявити видней російської людини не з однієї якої-небудь сторони.» XIV, 152.

Менш, ніж образи «героїв недоліків», вдавалися Гоголю типи позитивних людей. Його надзвичайно засмучували висловлення друзів про їхню надмірну ідеальність, нежиттєвість. Це говорилося, зокрема, про Улиньке, Костанжогло, про генерал-губернатора. Ідеальний поміщик, відкупник, чиновник за задумом письменника-художника повинні були так само, як і сатиричні типи, виступити живими, знайти «плоть і кров», а це не завжди вдавалося. «Моя справа, - писав Гоголь, - говорити живими образами, а не міркуваннями. Я повинен виставити життя особою, а не трактувати про життя» XIV, 36.

Поміщик Костанжогло представлений у другому томі як богатый і розумний хазяїн. Він розуміє, що для власного ж благополуччя повинен піклуватися про добробут своїх селян. У достоїнствах існуючих «патріархальних» відносин він не сумнівається й на противагу Кошкареву в реформах не зацікавлений. Тип цей трохи схематичний, Гоголь не додав йому жвавості й тепла. Штучна й фігура відкупника Муразова - мільйонера, розумну людину, за словами Костанжогло, здатного керувати державою. У добутку він відіграє роль носія ідеї релігійно-морального відновлення, піклується про моральний вигляд Чичикова, намагається звернути на правильний шлях що промотався Хлобуева. Особистість винятковий і відвернена, як і доброчесний генерал-губернатор у фіналі закличних чиновників до каяття, добру й законності

У центрі другого тому залишався Чичиков, що, відповідно до задуму Гоголя, очевидно почав проходження через «чистилище». Герой знову подорожує по садибах, продовжуючи свої витівки: не відмовляється від покупки «мертвих душ», затіває нову аферу з
підробленим заповітом у свою користь. Породжений на світло волею творця, герой «саморозвивається» і нелегко піддається відновленню. Навіть у в'язниці, де його д

Все для школы: темы сочинений, разработки уроков. Изложения и пересказы сюжетов. Конспекты уроков и поурочное планирование. Сценарии, диктанты и контрольные для проведения уроков.

Учебные пособия и тематические ссылки для школьников, студентов и всех, занимающихся самообразованием

Сайт адресован учащимся, учителям, абитуриентам, студентам педвузов. Справочник школьника охватывает все аспекты школьной программы.