Колекція творів: "Країна березового ситцю» у лірику С. А. Єсеніна
Сергій Єсенін - співак Русі, і в його віршах, по-русявий-ски щирих і відвертих, ми відчуваємо биття біс-покійного й ніжного серця. У них "російський дух», у них "Руссю пахне». Він як би створений спеціально для по-езии. Розгонисті, дивно мелодійні вірші поета повні серцевої теплоти, щирості, страст-ний любові до безмежних просторів рідних полів
Уже перші вірші Єсеніна відбивають мир многоцвет-ний і радісний. Усе в ньому живе й дихає, развивает-ся. Поет зауважує росу на кропиві, чує пісню соло-вья й за рекою - стукалку сонного сторожа. Есенинс-Кая зима співає й аукає над хащею волохатого лісу, "метелиця килимом шовковим стелиться», і голодним воро-бушкам під вихри сніжні сниться весна
Есенинская блискавиця не просто світить у темній ночі, сніп її променів розсипається в ніжних струменях хмар. А місячний промінь уподібнює поет срібному перу, зоря в нього асоціюється з маковим кольором, у сонній тиші-не зимового лісу чітко горять сніжинки в золотому вогні місяця, роса перетворюється в сині пластівці на зеле-них кущах лугів. Зів'янення природи Єсенін уподобля-ет пожежі, осінь - палієві, звідси образ: "гіркий захід чорного гару» осінь гаю підпалив». Здавалося б, протиприродний для осені запах лісу знаходить оп-равдание, якщо перед ставити голі дерева, "спалені пожежею осені».
У Єсеніна колір і звук з'єднуються в одному образі: "дзвінкий мармур білих сходів», "стозвонние зеленячи». Дивне вміння поета знаходити нові відтінки для вживання. Якщо білий колір черемшини Єсенін срав-ніл зі снігом ("сипле черемшина Снігом»), то далі треба такий образ: "Як заметіль, черемшина махає рука-вом». Берізка привертає увагу поета своєї лад-ностью, білизною стовбура, густим оздобленням крони. Її неяскравий, але витончене вбрання викликає в сознаний по-ця ряд несподіваних асоціацій. Галузі берізки пре-обертаються те в шовкові коси», те в "зелені сереж-ки», а колір її стовбура - те в "берізці молоко», що ллється по рівнинах рідної землі, то в ""березовий ситець». При подуві літнього вітру гілки берізок колишуть-ся й, "як сережки», дзенькають. Поет дуже вдало замеча-ет подібність стрункої берізки з дівчиною, а дзенькіт укра-шающих її сережок і кіс - з галузями дерева
Росія представляється поетові як безкрайні просто-ри рідних полів, лугів, лісів, рік, озер, наповнених своїми багатоголосими звуками, пофарбованими у свої сезонні й добові кольори, зі своїми заходами й усім, що становить почуттєвий мир, що перебуває в посто-янном русі, з вереском і свистом заметілі, те яскраво - зелений, те багряний і рудий, часом закований у крижані панцири й разливающийся повіддя, те хмурий і похмурий
Декількох рядків поетові досить для створення за-кінченою і яскравої картини:
По лузі зі скрипом
Тягнеться обоз -
Сухуватою липою
Тягне від коліс
Усього лише кілька слів, але ними сказано багато чого, відбите й місце дії, і його образ у звуках і заходах. Звичайно, творчість Єсеніна дуже противо-речивое й неоднорідне, часом безпросвітно смутне й безвихідне, часом життєрадісне, бадьоре й смею-щееся. Але мені здається, що саме в лірику виражене все, що становить душу есенинского творчості