Реклама

Объявления

Літературна спадщина Ликока

Літературна спадщина Ликока містить значна кількість гумористичних оповідань і яскравих літературних пародій; важливе місце займає в ній політична сатира. Звертався Ликок і до питань літературно-теоретичного характеру: про природу сміху, про гумор у літературі, про письменницьку майстерність. Про складні речі Л. умів говорити дохідливо й цікаво, що й залучає до його добутків читачів. Своїми вчителями Ликок називав Ч. Диккенса, Марка Твена й О. Генрі. Проте, він не наслідує своїх великих наставників. Л. виробив власний стиль, розробив своє коло тем, знайшов свого героя

Ликок народився в Англії. Його дитинство пройшло в містечку Суонмур, у Гемпшире. Коли майбутньому письменникові здійснилося сім років, його батьки, гнані надією на збагачення, прагненням перебороти труднощі, емігрували в Канаду, де орендували ферму на березі озера Сімка в провінції Онтаріо. Особливих змін на краще не відбулося, прибутків ледь вистачало на зміст сім'ї. Про роки своєї ранньої юності Ликок писав в автобіографічній книзі «Хлопчик з мого минулого» («The Boy I Left Behind»), виданої лише після смерті письменника (1946). В 1887 р. Ликок закінчив коледж у Торонто, а в 1891 р. - там же університет. Почалися роки викладання, вісім років він працював у тім коледжі, що закінчив. Л. був прихильником загальної освіти, неодноразово писав про необхідність серйозного утворення для кожного, незалежно від соціального стану й матеріального добробуту сім'ї. В 1899 р. Л. надійшов у Чиказький університет, де вивчав політичну економію. В 1903 р. він одержав ступінь доктора філософії й місце професора в університеті Монреаля. Ликок був чудовим лектором. Лекції з питань своєї спеціальності він читав у багатьох університетах США і європейських країна. Йому належить ряд значимих робіт із проблем політичної економії

Головною справою свого життя Ликок уважав юмористику, хоча як письменник опублікувався порівняно пізно. Перший збірник його оповідань «Літературні ляпсуси» («Literary Lapses») був виданий в 1910 р., коли Ликоку було вже 40 років. До роботи письменника Ликок ставився з великою відповідальністю. «Багато хто з моїх друзів уважають, - писав він у передмові до своєї книги «Як писати» («How to Write», 1944), - що свої гумористичні дрібнички я пишу в мінути дозвілля, коли мій стомлений мозок нездатний виконувати серйозну роботу политеконома. Я вважаю навпаки. Написати значимий повчальний добуток, що опирається на факти й цифри, зовсім не так важко, а створити із глибини свого «я» що дибо, гідне прочитання заради самого себе, - важка справа, що вдається лише в дуже найрідші щасливі мінути життя». І тут же він говорить: «Існує лише один рецепт для письменника - візьми літр або трохи більше людської крові, змішай її із пляшкою чорнило й повною ложкою людських сліз і молися Богові, щоб Він простив тобі твої ляпки». Про серйозний Ликок завжди говорить із жартом. Він - гуморист, але веселий і дотепний жарт не є для нього самоціллю. Комізм ситуацій у його оповіданнях, незвичайні пригоди його героїв, несусвітній порядок їхніх думок і відчуттів - у всім цьому письменник намагається розкрити розбіжності життя, виявлена їм невідповідність між швидкими темпами розвитку техніки, успіхами цивілізації й тим положенням, у якому перебуває людина. Сміх Ликока зігрітий теплом і співчуттям до людей, у його гуморі полягає його філософія життя

В історії розвитку гумору Ликок відзначає імена В. Шекспіра, Ж.Б. Мольера, Л. Керма, О. Годдсмита. Свого торжества гумор досягає у творчості Диккенса й Твена. Поява цих найбільших гумористів в XIX ст. Ликок пояснює тим, що саме в цьому сторіччі розбіжності життя заявили про себе з найбільшою силою, вони стали кричущими. Гумор англійця Диккенса заснований на факті, гумор американця Марка Твена - на перебільшенні, що й відобразилося в його оповіданнях. Найбільший роман Марка Твена - «Пригоди Геккельберри Фіна», що викликає в читача й сміх і сльози одночасно. Найвищу заслугу Диккенса Ликок убачає в його гуманізмі. Дуже доріг і близький Л. О. Генрі, у творчості якого трагічні й комічні сторони життя з'єднані воєдино.

Тематика оповідань Ликока різноманітна. Він висміює побут, звичаї й психологію «середнього американця», жахливо залежного від «лементу моди» і стандартизації; Ликок чимало уваги приділяє положенню мистецтва й літератури, виявляючи ознаки їхнього очевидного руху до масової культури, пише про злиденність тих фільмів і книг, які спритні ділки пропонують увазі публіки. Єдина думка поєднує добутки Ликока, загальна тема в різних аспектах розвивається в його юмаристике - дегуманізація життя й мистецтва. Обплутаний умовностями моралі, одурманений низькопробними видовищами й чтивом, роздавлений швидкістю життєвого ритму й повсякденних проблем, герой Ликока перетворюється в жертву досягнень цивілізації, не зауважуючи того, що все його існування механізується. Він може залишатися самовпевненим і амбіційним, але в той же час він смішний і жалюгідний

Все для школы: темы сочинений, разработки уроков. Изложения и пересказы сюжетов. Конспекты уроков и поурочное планирование. Сценарии, диктанты и контрольные для проведения уроков.

Учебные пособия и тематические ссылки для школьников, студентов и всех, занимающихся самообразованием

Сайт адресован учащимся, учителям, абитуриентам, студентам педвузов. Справочник школьника охватывает все аспекты школьной программы.