Колекція творів: "Любов до рідного краю мене млоїла, мучила й палила» (тема батьківщини у творчості С. Єсеніна)
"Моя лірика - жива однією великою любов'ю, лю-бовью до батьківщини. Почуття батьківщини - основне в моїй творчості», говорив про себе Сергій Єсенін. Читаючи його вірші, ми переконуємося в цьому повною мірою. У лірику цього самобутнього російського поета головним мотивом яв-ляется любов до рідного краю
Сергій Єсенін народився в одній із сіл Рязан-Ской губернії. Поет із самого дитинства вбрав у себе дух і красу рідної природи. Він так пише про це:
Народився я з піснями в трав'яній ковдрі,
Зорі мене весняні у веселку звивали
Виріс я до зрілості, онук купальской ночі,
Сутеменъ колдовная щастя мені пророкує
Картини рідної природи, замальовки сільського життя знайшли відбиття вже в перших віршах поета:
Під вікнами багаття заметілі білої
Мені дев'ять років. Лежанка, бабка, кіт...
И бабка щось смутне, степове співала,
Часом позіхаючи й хрестячи свій рот
Любов'ю до свого рідного краю були перейняті й інші твори Єсеніна. На його лірику великий вплив зробили російський фольклор і язичес-кая міфологія. Поет одушевляє природу:
Схимник-Вітер кроком обережним
Мне листя по виступах дорожнім
И цілує на горобиновому кущу
Виразки червоні незримому Христу.
З якою теплотою поет створює поетичні образи зарослого ставка, сивих верб, білого саду! Читаючи вірші Єсеніна, ми зовсім по-іншому починаємо бачити русявий-скую природу - вона з'являється перед нами в самих різних фарбах, вона зворушлива, завжди мінлива й... сліпуче гарна:
Об Русь - малинове поле
И синь, що впала в ріку, -
Люблю до радості й болю
Твою озерну тугу
Багато віршів поета - це поеми про березу, що стала символом російської природи. Єсенін почуває й передає читачеві "зелене» подих беріз, " све-жий і гіркуватий» запах "милих березових гаїв». Широко відомі й такі рядки поета:
Я навік за сиянье й роси
Полюбив у берізки стан,
И її золотаві коси,
И полотняний її сарафан...
У лірику Єсеніна можна знайти не тільки радост-ние, але й смутні ноти. Описуючи сучасну йому село, поет пише картину реального життя, У ній і старі хати, і занедбані церківки, і сиротли-вие тополі...
Край ти мій занедбаний,
Край ти мій, пустир,
Косовиця некошений,
Ліс так монастир
Єсенін важко переживає біль і негоди кресть-янской Русі. Але все-таки саме сільська Русь ближче поетові, чим нова індустріальна Росія
Поет з болем і тривогою переживав ламання привич-ного укладу життя, називаючи себе "останнім поетом села». Тому не дивно, що в його віршах з'являються смутні нотки, страх перед селом, ме-няющей своя особа. Намагаючись іти в ногу згодом, поет пише:
Польова Росія! Досить
Волочитися сохою по полях!
Убогість твою бачити боляче
И березам і тополям
Написані в розпачі, ці рядки ще не говорять про те, що поет готовий прийняти іншу Русь - ту, кото-рій вона стала після революції 1917 року. Сама ідея обнорления була близька поетові. У його віршах ми нахо-дим підтвердження цьому:
Досить гнити й ноятъ
И славити зльотом гнуся -
Уж змила, стерла дьоготь
Русь.Ъ, ЩоВстала,
Але відношення Єсеніна до змін, що произошли з його країною після Жовтневої революції, неодно-значно. Вітаючи революцію, поет сподівався, що вона зробить Росію великої Селянської Республи-Який, країною хліба й молока, годувальницею всього миру. У вірші "Инония» поет дає своє представле-ние про цю країну. Він говорить, що на зміну християн-скому раю йде селянський рай - Инония. У цьому вірші Єсенін відбив надії російського крес-тьянства, викликані переме-нами, що відбуваються в країні. Але час ішов, і надії танули... Відношення Єсеніна до подій, що відбулися в Росії, міняється. Він з гіркотою спостерігає за "розколом країни». Його ро-дина вже не та, вона втрачає свій вигляд. Намагаючись піти від гіркої дійсності, поет їде за кордон. Але він всією душею рветься назад, на батьківщину. І, повернувшись у Росію, Єсенін разочаро-вивается ще глибше. Це видно в його вірші "Повернення на батьківщину». У ньому вже немає колишньої по-етизации села - ми бачимо бедний, непривабливий побут, що підгнили хрести на цвинтар. Поряд із внеш-ними змінами поет описує й внутрішні изме-нения - у родині намітився розкол. Сестри-комсомол-Ки, як Біблію, читають "Капітал», викидають ико-ни, заподіюючи цим страждання дідові:
Ах, милий край!
Не того ти став,
Не той
Так вуж і я, звичайно, став не колишній
Чим мати й дід сумнішай і безнадежней,
Тим веселей сестри сміється рот. Свої тривоги поет висловлює й у вірші "Русь радянська». Єсенін з образою зауважує, що моло-дежь новій Росії із захватом читає "агітки», а його поезія "тут більше не потрібна». Сум'яття поета пері-дають такі рядки:
Мова співгромадян стала мені як чужий,
У своїй країні я немов іноземець
Сергій Єсенін щиро переживав за свою батьківщину, він бажав їй процвітання, але в радянській Росії поет був чужим. Незабаром життя поета трагічно оборва-лась. Також як цей яскравий російський поет не мислив себе без батьківщини, сьогодні ми не можемо собі предста-вити батьківщину без Єсеніна. Його вірші не тільки вчать нас щиро любити Росію, але й відкривають нам "країну березового ситцю» у всієї її простій і багатоликій красі