Реклама


Объявления

загрузка...

Людина й природа в лірику Ф. И. Тютчева

Лірика Тютчева займає особливе місце в російської поезії. У свіжих і хвилююче притягальних віршах Тютчева краса поетичних образів сполучається із глубиною думки й гостротою філософських узагальнень. Його лірика - це маленька частка великого цілого, але ц маленьке сприймається не окремо, а перебуває у взаємозв'язку з усім миром і в той же час несучої в собі самостійну ідею. Особливе місце в лірику поета займає тема людини й природи, нерідко навіть суперечлива єдність людини й природи. Писарєв відзнаЧи в: "У свідомість Чи тача Тютчев увійшов насамперед як співак природи...

"Тютчев відроджує певні риси античного світосприймання, і в той же час у його позиції виступає самостійна особистість, що сама по собі - цілий мир. Тютчев затверджує у своїй ліриці образ людини, гідного Всесвіту. Він затверджує потенційну божественність людської особистості. Природа Тютчева поетична й одухотворена. Вона живаюЧи , може почувати, радуватися й сумувати: Сіяє сонце, води блищать, У всім посмішка, життя у всім, Дерева радісно тріпотять, КупаюЧи сь у небі блакитному. Натхнення природи, наділення її людськими почуттями, духовністю породжує сприйняття природи як величезної людської істоти. Особливо яскраво це проявляється у вірші "Літній вечір".

Захід у поета асоціюється з "розпеченою кулею", що скотила зі своєї голови земля; "світлі зірки"у Тютчева піднімають небесний звід: И солодкий трепет, як струмінь, По жилах пробіг природи, Як би гаряЧи х ногея Торкнулися ключові води. Близько по тематиці вірш "Осінній вечір". У ньому чується та ж натхненність природи, сприйняття її у вигляді живого організму: Є у світлості осінніх вечорів Зворушлива, таємнича принадність: Лиховісний блиск і строкатість дерев, Багряних листів млосний, легкий шелест... Картина осіннього вечора повна живого, трепетного подиху. Вечірня природа не тільки якимись окремими ознаками схожа на живу істоту: "...на всім та лагідна посмішка увяданья, що в істоті розумному ми кличемо божественною соромливістю страданья", вона вся живаюЧи й олюднена. От чому й шелест листів легка й млосний, світлість вечора повні нез'ясованої притягальної принадності, і земля не тільки смутна, але й по-людськи сиротеющая.

ЗображуюЧи природу як жива істота, Тютчев наділяє її не тільки різноманітними фарбами, але й рухом. Поет малює не один який-небудь стан природи, а показує її в розмаїтості відтінків і станів. Це те, що можна назвати буттям, буттям природи. У вірші "Учора"Тютчев зображує сонячний промінь. Ми не тільки баЧи мо рух лучаЧи , як він поступово пробрався в кімнату, "ухопився за ковдру", "піднявся на ложі", але й почуваємо його дотик. Живе багатство тютчевской природи обмежено. Так, природа живаюЧи , піднесена, але далеко не все предметно-живе торкає поета

Йому далекі прозаїчне обличчя поезії, її щоденність і предметна простота. Природа в Тютчева універсальна, вона проявляється не тільки на землі, але й через космос. У вірші "Ранок у горах"початок Чи тається просто як пейзажна замальовка: Лазур небесна сміється, Нічною обмита грозою, И між гір росисто в'ється Доліна світлою смугою. Але далі ми баЧи мо масштабність і таємничу величавість природи: Лише вищих гір до половини Тумани покривають, скат, Як би повітряні руїни Чарівництвом створених палат

Тютчев завжди прагне вгору, як би для того, щоб пізнати вічність, прилуЧи тися до краси неземного одкровення: "А там, в уроЧи стому спокої, викрита з ранку, сіяє Біла гора, як откровенье неземне". Може бути, тому символом Чи стоти й істини в Тютчева є небо. У вірші "Кінчений бенкет, замовкли хори..."спочатку дається узагальнений образ миру: Кінчений бенкет, ми пізно встали - Зірки на небі сіяли, Ніч досягла половини... Друга частина як би відкриває завісу. Тема неба, тільки мало-мало намічена спочатку, тепер звуЧи ть сильно й упевнено: Як над неспокійним градом, Над палацами, над будинками, Шумним вуличним движеньем З тускло-рдяним освещеньем И безсонними юрбами, - Як над цим дольним чадом, У горнем пишномовній межі Зірки Чи сті горіли, ВідповідаюЧи смертним поглядам Непорочними променями... Одна з основних тем лірики природи Тютчева - тема ночі

Багато хто тютчевские вірші присвячені природі не просто в різні пори року, але й у різні часи доби, зокрема вночі. Тут природа несе в собі філософський зміст. Вона допомагає проникнути в "таємне таємних"людину. Тютчевская ніч не просто гарна, її краса велична: Але мерхне день - настала ніч; Прийшла - і з миру фатального Тканину благодатну покриву, Зірвавши, відкидає ладь... І безодня

Все для школы: темы сочинений, разработки уроков. Изложения и пересказы сюжетов. Конспекты уроков и поурочное планирование. Сценарии, диктанты и контрольные для проведения уроков.

Учебные пособия и тематические ссылки для школьников, студентов и всех, занимающихся самообразованием

Сайт адресован учащимся, учителям, абитуриентам, студентам педвузов. Справочник школьника охватывает все аспекты школьной программы.