Реклама

Объявления

Мій Шолохов

Я все такий же, тільки мало-мало погнутий. М. А. Шолохов Михайло Шолохов... Кожний відкриває його по-своєму. Одному близький Григорій Мелехов, відважний козак з роману “Тихий Дон”, іншому полюбився дід Щукарь, смішний дідок з моєї улюбленої книги “Піднята цілина”. Це й зрозуміло.

Адже долі героїв, проблеми, підняті Шолоховим, співзвучні нашому часу. Любов, материнство, рідне вогнище - от ті вічні цінності, про які оповідає автор в “Тихому Доні”. “Донські оповідання”... У них Шолохов виразив своє відношення до війни, що з'явилася трагедією народу

Вона згубна для обох сторін, приносить непоправні втрати, каліЧи ть душі. Письменник правий: неприпустимо, коли люди, розумні істоти, приходять до самознищення й варварства. Але мій Шолохов не тільки автор цих добутків. Він, насамперед, людина цікавої, яркою Долі. Поміркуєте самі: у шістнадцятирічному віці юний Шолохов чудом уцелел, потрапивши в руки до властолюбного Нестора Махно, у тридцять сьомому не разів виручав своїх друзів від гонінь і репресій

Його обвинувачували в плагіаті, симпатіях білому руху, намагалися отруїти, убити. Так, багато випробувань випало на частку цього письменника. Але він не вподібнився траві, що “росте, покірно хиляЧи сь під згубним подихом життєвих бур”. НезважаюЧи ні на що, Шолохов залишився прямолінійною, чесною, правдивою людиною

З такими людьми мені завжди приємно спілкуватися, тому книги цього письменника є моїми настільними. Першим же в цій стопці лежить роман “Піднята цілина”. Найбільш яскраве, на мою думку, добуток околлективизации.

Я вдячна М. Шолохову, Чи й утвір допомогло мені проставити всі крапки над “1” у питанні про цей суперечливий період у російської історії. Буквально з перших сторінок роман захопив мене. Чесно говоряЧи , більші по обсязі добутку мене трошки лякають, але, Чи таюЧи “Підняту цілину”, я настільки була поглинена подіями, що розвиваються в Балці, Що Гримить, що на це навіть не звернула увагу. Балка, Що Гримить... Як вдало придумано Шолоховим! У самій назві цього хутора мені чудиться щось тривожне

Здається, що все тут завмерло чекаюЧи якихось змін. “Ви зовсім праві, Чи тач”, кожним новим рядком, сторінкою переконує мене Шолохов. Дуже хвилює питання, що ж буде далі з героями? Тому, кинувши всі свої справи, я продовжую Чи тати. Ви знаєте, мені чомусь важко відірватися. від Чи тання добутків, у яких є щось недоговорене

Я сама міркую про минуле, сьогодення й майбутнє героїв. Так було й цього разу. Я міркувала, Чи потрібна зміни в Балці, Що Гримить. Адже у великому сімнадцятому селяни одержали те, за що боролися

Одержали землю. Здавалося б, чого ще можна бажати? Ори, цей, жни! Шолохов начебто Чи тає моєї думки

Він підтверджує: сотні тисяч таких, як Тит Бородін, одержавши землю, “вцепились у господарства”, “як кобель у падлу”, по вираженню Макара Нагульнова. Може бути, таки грубо замічено, але простимо письменникові це. Дивуєшся іншому. Тому, як Шолохов уЧи ть розуміти й цінувати людей, знати їхнє буття, душі, високі прагнення й незліЧи мі страждання. “До ночі сорок потів з тебе зійдуть, на ногах кров'яні пухирі з куряче яйце, а вночі биків паси: не нажрется бик - не потягне плуг”, - проЧи тала я й немов опинилася на ріллі з хуторянами. Крапельки поту струменіють по особі, відчуваю вагу у всім тілі

Саме М. А. Шолохов, яскраво, що талановито зобразив виснажливу працю селянина, розбудив у мені такі почуття. Людина, що все це випробував на собі й глянув на ці події очами народу. Людям праці письменник віддає свою любов

И, підвладна непереборній чарівності його творчості, я теж полюбила цих героїв. За що? Звичайно, за їхню невичерпну працьовитість на землі, политою кров'ю предків, за їхнє страждання, за те, що в поті чола й у кривавій боротьбі шукають вони кращу частку, вступаюЧи в колгосп, не відаюЧи скільки горя й лих їх чекає спереду. Кривдно за мужика, на якому споконвіків трималася земля

Хочеться хоч якось допомогти йому, крикнути у весь голос тим, хто перетворював політику партії в життя: “Люди, що ви робите? Отямитеся!” Але не чує мене ні Давидов, ні Нагульнов. Вони звикли виконувати накази, а директива і є наказ

Так, ці герої готові діяти, змітати все на своєму шляху. Для них зовсім не важливо, що тот же кулак може бути теперішнім хазяїном. “Виходить, сам Шолохов допускає таке”, - подумає хтось. Упевнено, що письменник проти насильства. Він бунтує проти Давидовского “до нігтя”.

Хоча у вуста Нагульнова вклав такі слова: “Не йдеш у колгосп? Ну, тоді й від мене миру не чекай
. Я тебе так гробану, що всім чортам муторно стане”. Навіщо? Мені здається, цим Шолохов хотів показати, що трапляється, коли до влади приходять люди корисливі, думаючі про усім, крім майбутнього свого народу. Я згодна з письменником, що проти всіляких експериментів над людьми

Дотепер багато суперечок викликає цей роман М. А. Шолохова. Говорять про його “застарілість”, про те, що процес колективізації значно глибше й повніше відбитий у таких добутках, як “Мужики й баби” Б. Можаева, “Кануни” В.

Белова й інших, але я довіряю саме авторові “Піднятої цілини”. Він не міг зворушуватися, фальшивити, лакувати події, тому що був породжений бурхливим часом і сильно перенасичений тим страшним, що баЧи в на Доні. Мій Шолохов досліджував явища точніше багатьох, представив пережите яскравіше. Він показав ту правду, від якої не втечеш і не зникнеш. Правду, від якої ниє серце, холоне кров

Нехай вона має смак гіркоти, але ця шолоховская правда піднімає завісу над минулим моєї Росії. Цей яскравий літописець, не побоявшийся в небезпечні тридцяті роки бути незрозумілим, викликає в мене почуття замилування й глибокої поваги. Що ж дає мені Шолохов? По-моєму, точніше, ніж французький публіцист і перекладач Жан Катала, не скажеш. “Він будить схований у наших душах вогонь, прилучаюЧи до великої доброти, великому милосердю й великій людяності російського народу. Він належить до Чи сла тих письменників, Чи є мистецтво допомагає кожному стать більше людяним”. Такий мій Шолохов.

Письменник, що дав мені уроки мужності, порядності й чесності. Однак з ним я не прощаюся. Завжди буду Чи тати й переЧи тувати Шолохова, щораз дивуюЧи сь його вмінням заглянути в глибокі схованки людської душі. Я вірю своєму письменникові, тому в мене ніколи не виникнуть сумніву в його правдивості. Нехай автора обвинувачують у тім, що перестав писати в останні роки

Про що йому було писати? Про перемоги розвиненого соціалізму? Він же прекрасно баЧи в, що відбувається

Так, письменник працював над романом “Вони боролися за Батьківщину”. Один з головних героїв генерал Стрільців був списаний з репресованого, а Шолохов добре розумів, що в його час всю правду про репресії опублікувати не вдасться. Михайло Олександрович Шолохов - перша велиЧи на в нашій післяжовтневій літературі

Завидна доля... Якщо ви думаєте, що я намагаюся захистити Шолохова, то помиляєтеся. Він у захисті не бідує

Ні як людина - мертвим байдужна суєта живих. Ні як майстер - його внесок в історію культури визнаний всіма народами. Мають потребу в захисті ті духовні цінності, виразником яких був Михайло Олександрович: правдиве, об'єктивне відбиття дійсності, незалежність від кон'юнктури. Маємо потребу в захисті, нарешті, всі ми. Від неправди, заздрості, жорстокості

Все для школы: темы сочинений, разработки уроков. Изложения и пересказы сюжетов. Конспекты уроков и поурочное планирование. Сценарии, диктанты и контрольные для проведения уроков.

Учебные пособия и тематические ссылки для школьников, студентов и всех, занимающихся самообразованием

Сайт адресован учащимся, учителям, абитуриентам, студентам педвузов. Справочник школьника охватывает все аспекты школьной программы.