Реклама

Объявления

Михайло Євграфович Салтиков-Щедрін

Михайло Євграфович Салтиков-Щедрін народився 15 січня 1826 р. у селі Врятував-Кут колишньої Тверской губернії. Безвідрадно важким було дитинство письменника. Батько його, безвладна людина, і мати, « кулак-баба», постійно сварилися один з одним, дітей ділили на «мазунчиків» і «осоружних», годували впроголодь, жорстоко карали за найменші провини; вихованням дітей займалися неосвічені, грубі гувернантки. З дитинства майбутній письменник бачив навколо себе у всій наготі жахи кріпосної кабали, страшні картини поміщицької сваволі, сімейного деспотизму. «Я бачив очі, які нічого не могли виражати, крім переляку, я чув крики, які роздирали серце. У царстві переляку, фізичного страждання й шлункового деспотизму немає жодної подробиці, яка б минула мене, що у свій час не заподіяла б мені болю».

Першим учителем дитини був кріпосний живописець, що навчав його абетці

Коли хлопчикові здійснилося десять років, він був визначений у Московський дворянський інститут, звідки його через два роки, як відмінного учня, перевели в Царскосельский ліцей. Ліцей, у часи Пушкіна колишнім своєрідним вогнищем вільнолюбства в самодержавній Росії, тепер став, за словами Салтыкова, «розсадником міністрів», «закладом для правлячих дитин».

Передові, освічені викладачі, колись оспівані Пушкіним,- Куницын, Галич і інші, давно вже були вигнані з ліцею, і їхнє місце зайняли «наставники й викладачі... до того дивні, що нині таких уже на версту до навчальних закладів не підпускають... Для нас,- згадував згодом Салтыков,- наймали целую безліч Вральманов, Цыфиркиных, Кутейкиных (звичайно, трохи совершенствованных), а загальне керівництво, замість Вереміївни, покладали на холопа вищої школи. Вральманы пичкали нас коротенькими знаннями, а холоп вищої школи вселяв, що ціль знання є виконання начальницьких приречень».

Як не намагалося начальство впливати на ліцеїстів за допомогою системи «поступового приголомшення й повільного оглушення», частина воспитанноков, і серед них • Салтыков, жила напруженим духовним життям. За свідченням одного з товаришів Салтыкова, «не було ні однієї забороненої іноземної книги, що не з'явилася б у ліцеї». Не випадково те, що із числа вихованців ліцею вийшов Петрашевский і деякі інші видні члени його кружка. Багато хто з ліцеїстів гаряче захоплювалися літературою. «Пушкіна, Лермонтова, Гоголя знали, звичайно, майже напам'ять»,- згадував пізніше один з ліцейських товаришів Салтыкова. Та й сам письменник в одній з автобіографічних записів повідомляв: «Вплив літератури було в Ліцеї дуже сильно: спогад про Пушкіна зобов'язувало... Журнали читалися з жадібністю... особливо сильно був вплив... критики Бєлінського».

Пристрасть до читання в юнаку Салтыкове з'єднувалася із пристрастю до творчості. У ліцеї він «запечемо», по власних словах, писав вірші. Деякі з них були їм надруковані в тодішніх журналах, але ці свої перші добутки сам Салтыков згодом суворо критикувався

У ліцейські роки Салтыков по святах відвідував петербурзькі літературні кружки, де часто бачив і чув Бєлінського. Вплив Бєлінського на формування світогляду майбутнього сатирика було винятково велике. Згадуючи ці роки, він писав: «Те був час поклоніння Бєлінському».

Зі школи Бєлінського, революціонера й соціаліста, що гнівно отрицали мерзенну" миколаївську дійсність, виніс Салтыков ненависть до самодержавства й кріпосництва, гаряче бажання щастя поневоленому народу, розуміння великої суспільної ролі літератури, погляд на письменника як на суддю й вихователя суспільства, визнання «справжнім мистецтвом» лише «мистецтва дійсності», тобто реалізму

В 1844 р. Салтыков закінчив ліцей і, вихований на статтях Бєлінського, примкнув до кружка соціаліста-утопіста Петрашевского. З Петрашевским його зв'язувала ще ліцейська дружба. Члени кружка духовно жили ідеями соціалістів-утопістів, а в миколаївській Росії вони, говорячи словами письменника, тільки «існували», «мали спосіб життя».

Першими великими добутками Салтыкова з'явилися повести «Протиріччя» (1847) і «Заплутана справа» (1848). Повість «Протиріччя», як і надруковані до її вірші,

виявилася не цілком зрілої в художнім відношенні. Сильною стороною повести була поставлена в ній тема соціальної нерівності. Нагибін, герой повести, замислюється над тим, чому одні люди «у каретах їздять, а ми з вами пішки по бруду ходимо». Нагибін мріє про іншу дійсність, «не тільки можливої, але й неодмінно має бути». Та ж тема соціальної нерівності поставлена, але в набагато більше доконаній формі, і в повісті «Заплутана справа». Салтыков сміло виступив у ній із критикою суспільного безладдя, з викриттям хижацтва панівних класів. Повість перейнята гарячим співчуттям до приниженим і ображеним, наповнена обуренням і протестом проти гноблення людини людиною. Недарма один з реакційно настроєних сучасників Салтыкова сказав про повість: «Не можу надивуватися дурості цензорів, що пропускають подібні твори. Отут нічого більше не доводиться, як необхідність гільйотини для всіх багатих і знатних».

Надрукована в березневій книжці журналу «Вітчизняні записки» за 1848 р., тобто негайно після подій лютневої революції 1848 р. у Франції, повість привернула увагу особливого цензурного комітету, призначеного Миколою I для боротьби із крамолою, і була заборонена. Салтыков же був арештований і висланий у В'ятку за те, що «у противность існуючих узаконень без дозволу й ведена начальства поміщав у періодичних виданнях літературні свої добутки, що виявляють його шкідливий напрям думок і пагубні прагнення до поширення ідей, потрясших уже всю Західну Європу й ниспровергших влади й громадський спокій». Так «провину» письменника визначив цар

Після трирічної перерви в журнальній діяльності Щедрін разом з Некрасовим з 1868 р. став на чолі «Вітчизняних записок». «Вітчизняні записки», керовані Некрасовим і Щедріним, залишилися вірними великим традиціям «Сучасника». Журналу Щедрін віддав всі свої сили, знання й талант: він правил рукопису починаючих авторів, вів переписку з іногородніми співробітниками, пояснювався із цензурним комітетом, сам багато писав. Саме в ці роки ( 1868-1884) були створені їм такі чудові добутки, як «Історія одного міста», «Добромисні мовлення», «Добродії Головлевы»; більшість «Казок», «Добродії ташкентцы» і багато хто інші. «Вітчизняні записки» - кращий, самий передовий журнал епохи - згрупували навколо себе плеяду чудових письменників. Сам Щедрін писав: «Це був єдиний журнал, що мав фізіономію журналу, наскільки це в Пошехонье можливо... Найбільш талановиті люди йшли в «Вітчизняні записки», як у свій будинок».

В умовах постійних цензурних утисків «Вітчизняні записки» всетаки вміли говорити читачеві небезпечну для уряду правду. Роль Щедріна в журналі була величезна. Суворий і нещадний з усіма ліберальними краснобаями, він незвичайно уважно й дбайливо допомагав творчому росту близьких йому за духом молодих письменників. Все передов і прогресивне, що було в тодішній Росії, уважало «Вітчизняні записки» своїм органом. Студенти Дерптского університету писали сатирикові: «Ваш голос розділив всі мало-мальськи мисляче на дві різко, що розрізняються половини, і під Ваш великий чесний прапор стало все молоде, гаряче й щиро шукаючої правди й світла».

Писательборец, винятково й беззавітно відданий літературі, Щедрін був прикладом для своїх товаришів по журналі. Некрасов писав: «Журнальну справу в нас завжди йшло важко, а тепер воно жорстоко; Салтыков ніс його не тільки мужньо, але й доблесно, і ми тяглися за ним, як могли». Значення бойової журнальної діяльності Щедріна прекрасно розуміли і його політичні вороги. «Вітчизняні записки»,- писала реакційна газета «Громадянин»,- це не що інше, як Щедрін».

Уряд приймав всі міри до того, щоб паралізувати «шкідливий напрямок» журналу; твору Щедріна й інших співробітників журналу урізувалися й заборонялися цензурою

Все для школы: темы сочинений, разработки уроков. Изложения и пересказы сюжетов. Конспекты уроков и поурочное планирование. Сценарии, диктанты и контрольные для проведения уроков.

Учебные пособия и тематические ссылки для школьников, студентов и всех, занимающихся самообразованием

Сайт адресован учащимся, учителям, абитуриентам, студентам педвузов. Справочник школьника охватывает все аспекты школьной программы.