Реклама

Объявления

Мова поезії (по творчості Б. Л. Пастернаку)

Колекція творів: Мова поезії (по творчості Б. Л. Пастернаку)

Є книги, які треба читати повільно, як мож-але повільніше, тому що вони змушують міркувати над кожною фразою й любуватися цілими сторінками. Особливий дух є в цих книг, своя душа. "Доктор Живий-Го» Б. Пастернаку - одна з таких книг

Роман цей - найтонше сполучення поезії й реаль-ности, висока й чиста музична нота; він наполня-ет красою й змістом життя звичайних людей, і майстерність автора не може не викликати замилування. Б. Пастернак насамперед поет, поет у всім. І навіть у прозаїчному добутку, присвяченому одному із самих неясних періодів історії Росії, він залишився вірний своєму поетичному дарунку. Читаючи Б. Пастернаку, завжди мимоволі згадуєш А. Блоку, і не тільки по^-тому, що вони вибирають схожі образи й епітети, а скоріше, тому, що добутку обох поетів можна назвати піднесеними

У Б. Пастернаку це ще й піднесена повседнев-ность, краса звичайного життя. Його девіз: "...бути жи-вим, живим і тільки, живим і тільки - до кінця». Від цього нам ще ближче його герої, його природа, його Ріс -

Ця. Пейзажні замальовки хвилююче реальні: "Весна вдарила хмелем у голову неба, і воно каламутилося від вигару й покривалося хмарами. Над лісом плили низькі виття-лочние хмари із краями, що відвисають, через які стрибками падали теплі, землею й потім пахнувши-шие зливи, що змивали із землі останні шматки про-битої чорної крижаної броні...» Ми почуваємо, як прокидається природа. Навіть узимку відчуваємо захід весни. Може бути, так торкають нас пастернаковские рядка, що виражають саме таємне в челове-ке: "Господи! Господи! - готовий був шепотіти він. - И все це мені! За що мені так багато? Як підпустив ти мене до себе, як дав заблукати на цю безцінну твою землю, під ці твої зірки, невдачливої, ненагляд-ний?»

Образ батьківщини, Росії зливається з образом улюбленої жінки, і любов до них у героя Б. Пастернаку опи-сивается схожими словами, що розкривають глибину цієї любові: "И ця далечінь - Росія, його незрівнянна, за морями нашуміла, знаменита мати, муче-ница, упрямица, навіжена, шала, боготворимая, з вічно величними й згубними витівками, до-торих ніколи не можна передбачати. ПРО, як солодко суще-ствовать! Як солодко жити на світі й любити життя!» Такими пронизливими рядками, що говорять про люб-ви до життя, повні сторінки роману "Доктор Живаго». Особливо сторінки, присвячені весні. Весна в Б. Па-стернака співає й бушує

И та ж суміш вогню й жаху

На волі й у житловому затишку,

И всюди повітря сам не свій

И тих же верб наскрізні прути,

И тих же білих бруньок вздутья

И на вікні, і на розпуття,

На вулиці й вмастерской.

Втім, створюється відчуття, що в романі изобра-дружини всього дві пори року: весна й зима. Образ зими в Б. Пастернаку багатозначнийі: описи безкрайніх сніжних просторів розкидані по сторінках на. Це - символ Росії. Зима Б. Пастернаку - це ме-тель і буран, блоковский образ, що втілює смяте-ние, революцію. Але взимку завжди десь є вікно, за-мерзшее, з " шпарою, щопротанула, у крижаному наросту». Крізь цю шпару просвічує вогонь свічі, прони-кающий на вулицю майже зі свідомістю погляду, точ-але полум'я підглядає за їдучими й когось чекає. Образ свічі - це символ надії, очікування, будинку, люб-ви, поетичний символ високого. Здається, що світло све-чи проникає в інший світи, недоступні ока челове-ка, цей світло очищає й заспокоює душу, несе віру

Мело, мело по всій землі

В усі межі

Свіча горіла на столі, Свіча горіла

Всі ці образи не випадкові. Вони глибоко співзвучні внутрішньому миру головного героя. Цей мир открива-ется нам. Не всім дано бачити красу в повседневнос-ти. Докторові Живаго дано, і от перед нами виникають чарівні образи. "Юрій Андрійович із дитинства любив сквозящий вогнем зорі вечірній ліс. У такі мінути точно й він пропускав крізь себе ці стовпи світла. Точ-Але дарунок живого духу потоком входив у його груди, пересі-кал вся його істота й парою крил виходив з-під лопаток назовні». Цим рядкам співзвучно стихотворе-ние Юрія Живаго:

И ви пройшли крізь дрібний, злидарський,

Нагой, що трепится вільшняк

В имбирно-червоний ліс цвинтарний,

ЩоГорів, як друкований пряник...

Своєрідне художнє тло надають рому-ну біблійні теми, які у свідомості героя стано-вятся чимсь більшим, ніж просто легенди. Він внески-вает у них філософію свого життя:

Але книга життя підійшла до сторінки,

Яка дорожче всіх святинь

Зараз повинне написане збутися,

Пускай же збудеться воно. Амінь.

Відчуття неминучості що відбуває виникає на сторінках, присвячених любові. Ці прозаїчні сторінки можна віднести до вершин поезії. " Пре-Лестощі моя незабутня! Поки тебе пам'ятають угини ліктів моїх, поки ще ти на губах і руках моїх, я побуду з т-бій. Я виплачу сльози про тебе в ніжному-ніжному, щемяще сумному зображенні. Я залишуся отут, поки цього не зроблю».

Вся книга наповнена віршами, вона написана вірша-мі, а прозаїчний склад і прозаїчність життя тільки підкреслюють її ліричну, особистісну глибину

И своєрідність сприйняття роману Б. Пастернаку народжується саме з недомовленості, нечіткості, з відчуття природи, з відчуття поезії, з віри, що після зими завжди приходить весна, що й узимку десь завжди горить свіча

Мело весь місяць у лютому,

И раз у раз

Свіча горіла на столі,

Свіча горіла...

Все для школы: темы сочинений, разработки уроков. Изложения и пересказы сюжетов. Конспекты уроков и поурочное планирование. Сценарии, диктанты и контрольные для проведения уроков.

Учебные пособия и тематические ссылки для школьников, студентов и всех, занимающихся самообразованием

Сайт адресован учащимся, учителям, абитуриентам, студентам педвузов. Справочник школьника охватывает все аспекты школьной программы.