Янв
Кожної весни й осені учні нашої школи беруть доля в прибиранні скверу, що розташований поблизу школи. Повз цей сквер мі йдемо до школи й повертаємося додому. З вікон кабінетів добрі видно алеї, якими іноді хтось іде, вікові дуби й тополі. Після уроків мі затримуємося, щоб трошки погуляти, побігати серед дерев або посидіти на лавці. За кожним класом закріплений свій куточок, який мі прибираємо.
Вісь і цього разу наша класна керівниця Галина Олександрівна попередила, що після уроків двадцять хвилин мі присвятимо прибиранню території. Михайло Єршов вигукнув:
-А моя хата скраю!
Діти засміялися.
-А хіба ти мешкаєш у будинку, що поруч зі сквером? - захарчувала Настя не
те жартома, не те всерйоз.
Вчителька захарчувала:
-А ви знаєте, що таке хата?
-це селянський дім в українськім селі, - відповів Василь.
-алі ж мі мешкаємо в місті, - сказавши хтось.
-А це означає, що Михайло мав на увазі зовсім інше, коли сказавши «моя хата скраю». - Вчителька уважно подивувалася на нас, а потім перевела погляд на Ведмедик. - Нехай він пояснити, що хотів сказати.
Мишко почервонів, алі мовчав.
-зрозуміло, чому він мовчить. Він вирішив зізнатися нам, що прибирання
листя його не стосується.