Реклама

Объявления

Моє сприйняття поезії И. А. Буніна

Твоя праця переживе тебе, поет,

Переживуть творця його створіння,

Живого не втратить выраженья

З тебе колись списаний портрет

И. Бунін

Я люблю й ціную творчість Івана Олексійовича Буніна, першого російського письменника - лауреата Нобелівської премії. Але особливо він мені близький і зрозумілий як поет. Краса, смерть, любов, розлука - всі ці вічні теми одержали зворушливе й прояснене втілення у віршах Буніна. Його вірші - це жагуча тяга до досконалості, на щастя на землі

Я десь читав, що Бунін мріяв стати другим Пушкіним або Жуковським. У вірші "Епітафія", на мій погляд, чітко видний традиційний духовний зв'язок Буніна із цими великими майстрами вірша:

Тут, у тиші цвинтарної алеї,

Де тільки вітер віє в півсні,

Все говорить про щастя й весну

Сонет любові на старому мавзолеї

Звучить безсмертним смутком про мене,

А небеса синіють уздовж алеї

По філософській насиченості цей вірш Буніна рідниться із кращими зразками філософської лірики Жуковського, Пушкіна, Лермонтова й Баратинського

Особливе місце в поезії Буніна займає опис рідної природи. Дуже точно, мені здається, помітив особливість Буніна-Живописця М. Горький: "Коли я буду писати про вашу книгу віршів, я, між іншим, буду порівнювати вас із Левитаном". Подобається мені, як відгукнувся про такого Буніна Г. Адамович: ": один з останніх променів якогось дивовижного російського дня".

Дивне почуття краси природи й людської душі И. Бунін виніс зі свого дитинства, що пройшло серед орловських лісів і полів. Картини й сюжети цього казково гарного російського краю ввійшли в багато хто його вірші й прозу. Навіть коли у віршах Буніна не є присутнім людина, його споріднення з пейзажем чітко відчувається:

Тепло й вологий блиск

Запахли медом жита,

На сонце оксамитом пшениці відливають,

И в зелені галузей, у березах у межі,

Безтурботно іволги бовтають

Уже в ранніх віршах Буніна виявилися характерні риси його поетичного стилю: чіткість і простота сюжетів, барвисті епітети, що щемить ліричне почуття. Бунін, немов чарівник, заворожує свого читача, вражаючи його уяву злиттям людської душі й природи:

Геть веселка: Весело жити

И весело думати про небо,

Про сонце, про хліб, що зріє,

И щастям простим дорожити:

Поет звертає увагу читача на те, повз що він міг безтурботно пройти, не помітивши:

Про щастя ми завжди лише згадуємо

А щастя всюди. Може бути, воно -

От Той самий сад осінній за сараєм

И чисте повітря, що ллється вокно.

Пильно вдивляється Бунін у сьогодення й минуле Російської Федерації. Підсумком його філософської лірики стають ознаки стислості людського існування на землі. Людина й космос притягають його уяву, народжують сміливі думки:

Сідаю на камінь теплого балкона

Він осяяний могильно, - бліде світло

Візьме від зірок. Не чутно навіть дзенькоту

Нічних цикад: Так, у світі життя немає.

Є тільки Бог над гірськими вогнями,

Є тільки він, незліченними, старий днями

По-моєму, здатність з'єднувати у своїй свідомості повсякденна й високе - відмітна риса великого таланта

Як усякий російський поет, Бунін не минув у своїй творчості мотивів самітності, ностальгічних настроїв. Видимо, наша батьківщина так простора й смутна у своєму майже космічному пейзажі, що хворобливі почуття самітності в майбутньому, минулому й сьогоденні відвідують російських поетів незалежно від зовнішніх впливів. Я думаю, що й без еміграції, з усіма її почуттєвими символами, Бунін був би горестно закоханий у своє "самітність"посередині "російського космосу". Фізична розлука з батьківщиною тільки більше оформила ці почуття:

Золотий недвижне світло

До постелі ліг

Нікого в підмісячної ні,

Тільки я так Бог

Знає тільки він мою

Мертвий сум,

Те, що я від усіх тану:

Холод, блиск, мистраль.

Але й в еміграції поет зберіг свій чудесний - бунинский - російський мова, глибока повага до рідного слова. У поезії Бунін завжди й скрізь цінував філософську наповненість, ясність і шляхетність устремлінь

Відомо, що в останні роки життя Бунін майже не писав віршів, але зате його проза ставала всі поэтичнее. Високою поезією просочені такі його прозаїчні речі, як "Лику", "Сонячний удар", "Життя Арсеньєва". В "Життя Арсеньєва", по-моєму, увійшли всі поетичні світовідчування Буніна, тому про цей добуток і говорять, що воно написано як би ні про що. Насправді - це жагуче бажання Буніна вилити свою душу, розповісти своє життя, те, що довелось

Все для школы: темы сочинений, разработки уроков. Изложения и пересказы сюжетов. Конспекты уроков и поурочное планирование. Сценарии, диктанты и контрольные для проведения уроков.

Учебные пособия и тематические ссылки для школьников, студентов и всех, занимающихся самообразованием

Сайт адресован учащимся, учителям, абитуриентам, студентам педвузов. Справочник школьника охватывает все аспекты школьной программы.