Реклама

Объявления

Музика віршів Бориса Пастернаку

Я б розбивав вірші як сад...

Б. Пастернак

Коли Пастернак, сам чудовий музикант, звертається до теми музики, особливо до боготворимому них Шопену, те розжарення його поезії стає поліфонічним:

Гримить Шопен, з вікон гримнувши,

А знизу, під його ефект,

Прямлячи подсвешники каштанів,

На зірки дивиться минуле століття...

Здавалося б, зовсім непорівнянне: "гримить", "гримнувши". Але як точно! Далі - ще могутніше:

Наприкінці ж, як жінка, отпрянув

І чудом стримуючи спритність,

Потемки, що пристали горлопанів,

Распятьем фортепьян застигти!

"Распятье фортепьян" часто є присутнім у поезії Пастернаку. Його поетичний герой

...луски не знає на сиренах,

І чи може повірити в риб'ячий хвіст

Той, хто хоч раз із їх чашечек колінних

Пив що бився як об лід відблиск зірок?

Лірика Пастернаку жваво перегукується з поезією Шекспіра, Фета, Тютчева, Вердена, Рембо, Ґете. Можливо, він навіть імпровізує їх як музику.

...Зовні хуртовина метається

І все заносить у лиск,

Засипана газетчица,

І помітний кіоск.

...Так грав над землею молодою

Обдарований один режисер,

Що носився як дух над водою

І ребро розтрощене тер.

...И ви пройшли крізь дрібний, злидарський,

Нагой, що трепится вільшняк

В имбирно-червоний ліс цвинтарний,

Що горів як друкований пряник.

Це, до речі, закономірно для настільки інтелігентного поета й перекладача таких "важких" письменників, як Ґете, Шекспір, Клейст, Бен Джонсон...

Старанність пізнання виражена Пастернаком в одному із ключових віршів:

У всім мені хочеться дійти

До самої суті:

У роботі, у пошуках шляху,

У серцевій смуті.

До сутності минулих днів,

До їхньої причини,

До основанья, до корінь,

До серцевини.

Але философичность ніколи не перетворювалася в поета в дидактику. Філігранна стилістика й сила почуттів вражають і нині. Він "розбивав вірші, як сад, всім тремтінням жилок...".

Відірваний від літератури, відданий ("я один, все тоне у фарисействі"), що розуміє, що "життя прожити - не поле перейти", Пастернак залишається поетом. І знаменитий "Доктор Живаго" також пронизаний поезією, а вірші й у цій книзі становлять важливий музичний і сюжетний стрижень.

Я думаю, що висловлення Андрія Вознесенська про Пастернак треба розуміти як присутність у нашім житті поетичного миру, поринаючи в який читач як би відчуває всю світобудову.

У Пастернаку особливий поетичний лад, ритміка вірша, які дозволяють поетові одночасно в деталях відбивати крапельки дощу, шум ялинового бору й целую епоху, з революціями й війнами. Відомо, що особистістю поета цікавився И. Сталін. Звичайно, цікавився з певною метою. У цей відповідальний для поета момент за нього заступився Ілля Эренбург. Він не побоявся сказати вождеві народів, що Пастернак - великий поет.

Особисто мені в поезії Пастернаку подобається якась дитяча щирість і відкритість перед миром. Всі деталі життя й навколишнього світу поет бачить як би в перший раз. Подив і захват відчуваються в нього майже в кожному вірші. Всі його поетичні асоціації незвичайні й навіть фантастичні. Але, з іншого боку, поезія Пастернаку дихає дитячою тягою до традицій. Відомо, що діти люблять усе, що пов'язане із традиціями їхньої сім'ї, із захватом очікують сімейних свят. В “Охоронній грамоті” Пастернак писав: “Усім нам є традиція, усім обіцяла свою особу, по-різному свою обіцянку стримала. Всі ми стали людьми в тій мері, у який людей любили й мали випадок любити”.

Любов до людей - це теж, я вважаю, іде від “дитячості” поета. Вона постійно наростає в його творчості. Як приклад можна привести три строфи з вірша, що дало назву його збірнику віршів “На ранніх поїздах”:



Крізь минулого перипетії

І роки воєн і вбогості

Я мовчачи дізнавався Росії

Неповторні риси.



Перемагаючи обожанье,

Я спостерігав, боготворячи.

Тут були баби, слобожани,

Учні, слюсарі.



У них не було слідів холопства,

Які кладе нестаток,

І новини й незручності

Вони несли як добродії.



Таке відношення до миру можна кинути в особу тим людям, які не люблять Росії й обвинувачують російський народ у холопстві.

Мені подобається в поезії Пастернаку якась дуже людяна незручність, стриманість. Наприклад, він пише:



Мені по душі перекірливий норов

Артиста в силі: він отвык

Від фраз і ховається від поглядів,

І власних соромиться книг.



Пастернаку належить і відомий поетичний рядок: “Бути знаменитим некрасиво”. Чому поет соромливий?

Чому “бути знаменитим некрасиво”? Я думаю, не тільки тому, що це чисто моральні моменти, але суть ще й у прагненні поета з'єднати своє особисте з величезним миром людей і їхніх традицій, сполучити наївність дитини з мудрістю літньої людини.

Хоча у творчості Пастернаку багато віршів про мистецтво, я полюбив його поезію - навіть у таких віршах - за відбиття життя. Наприклад, у його знаменитому вірші, де ліричний герой “вийшов на підмостки”, розмова начебто б ведеться про мистецтво, і в той же час:



Але продуманий розпорядок дій,

І невідворотний кінець шляху.

Я один, все тоне у фарисействі,

Життя прожити - не поле перейти.



Кінцівка вражає глибоким розумінням життя й долі людини. Недарма цей вірш так любив читати зі сцени Володимир Висоцький, творчість якого - саме життя.

Розуміння поетом трагедії життя породжує в душах читачів відчуття неблагополуччя миру, позбавляє їхнього байдужого відношення до навколишньої дійсності. Поетичний мир Бориса Пастернаку доріг нам ще й тим, що він допомагає нам залишатися добрими й чесними людьми всупереч всім хитруванням зла.

Все для школы: темы сочинений, разработки уроков. Изложения и пересказы сюжетов. Конспекты уроков и поурочное планирование. Сценарии, диктанты и контрольные для проведения уроков.

Учебные пособия и тематические ссылки для школьников, студентов и всех, занимающихся самообразованием

Сайт адресован учащимся, учителям, абитуриентам, студентам педвузов. Справочник школьника охватывает все аспекты школьной программы.