Реклама

Объявления

Народ у романі у віршах «Євгеній Онєгін»

Колекція творів: Народ у романі у віршах "Євгеній Онєгін»

А. С. Пушкін показав у романі духовні пошуки кращих представників російського дворянства, відбив життя цієї соціальної групи у всьому її різноманітті й складності. В. Г. Бєлінський заслужено назвав цей добуток енциклопедією російського життя й найвищою мірою народним добутком

Народності роману не тільки у вираженні народ-ного духу, традицій, світовідчування, національної самосвідомості, втілених переважно в образі Тетяни Ларіній, авторських відступах, але й непо-средственно в образах представників народу, у зорі-совках з натури. Автор створив широку й об'ємну панораму життя російського суспільства, і народна стихія відбита в романі досить повно.

У першому розділі автор зображує ранок трудового Петербурга, протиставляючи його дозвільному, противо-природному способу життя столичного дворянства

Що ж мій Онєгін? Напівсонний

У постелю з балу їде він:

А Петербург невгамовний

Уж барабаном пробуджений

Встає купець, іде рознощик

На біржу тягнеться візник,

Із глечиком охтенка поспішає...

Працююче населення Петербурга встає ледве світло, заробляючи собі на життя, забезпечуючи нір-мальную життєдіяльність міста й паразитичне існування столичної аристократії. Достаток глаго-лов підкреслює бадьорий трудовий ритм, здорове ра-бочее настрій великого міста, що прокидається, епітет "невгамовний» підсилює враження настро-енности на роботу, цілеспрямованості, созидательности.

Досить повно описаний образ няньки Тетяни. Це втілення доброти, відданості, дбайливості. Тро-Гательно мила метушливість бабусі, її щира прихильність до своєї вихованки, невгамовне жела-ние догодити улюблениці. Поетичністю, мечтательнос-тью, захопленістю, таємничими народними претак-ниями, повір'ями, піснями, страшними загадковими розповідями, що чарують піснями кріпосних дівчин Тетяна зобов'язана няньці. Світовідчування, вірність вдача-ственним завітам старовини, любов до природи й гармо-ничная зв'язок з нею викликані, безумовно, зворушливо щирими, задушевними розповідями няньки. Коли в Тани смуток і сум'яття в душі, вона по звичці про-ращается до своєї виховательки, щоб знайти по^-який, умиротворення, стан гармонії з оточую-щим миром

"Що, Таня, що з тобою? - "Мені нудно,

Поговоримо про старовину». -

"Про що ж, Таня? Я, бувало,

Зберігала в пам'яті не мало

Стародавніх билей, небилиць

Про злих парфумів і про дівиць...

Закохана Тетяна просить розповісти, як влюб-лялись за старих часів, як знаходили свій нареченого, як шукали свій шлях на щастя. Нянина розповідь не вселила оптимізму дівчині в реальності втілення її меч-таний, так, втім, Тетяна й не могла розраховувати на іншу відповідь. Народна мораль, що пропонує смиренність, покірність, абсолютне підпорядкування волі ро-дителей, вірність нареченому, хоч і не улюбленому, але даному раз і назавжди. Нянька без тіні сумніву переконує улюбленицю в тім, що почуття дівчин рівно нічого не значили в долі: "И, повно, Таня! У ці лета ми не чули про любов». Таня, повністю погло-щенная своєю пристрастю, не хоче упокоритися з невіз-можностью втілення своєї мрії. Але розумна не-кваплива мова няньки розхолоджує її запал, отрезв-ляет, повертає на землю:

"Так як же ти вінчалася, нянька?» -

"Так, видно, Бог велів

Мій Ваня Моложе був мене, моє світло,

А було мені тринадцять років...

Я гірко плакала зі страху,

Мені із плачем косу розплели

Так з пеньем у церкву повели».

Уроки народної моральності не пройшли даром для Тетяни, що засвоїла головний принцип дівочої чесноти: вірність чоловікові, незалежно від испитива-емих почуттів, бездоганне виконання обов'язку до гробо-вой дошки

Поетичністю, задушевністю, мрійністю перейнята пісня двірських дівчин, що збирають полуницю в панському саду. Незважаючи на обов'язковість співу ("...І хором по наказі співали... Щоб панської ягоди тайкома вуста лукаві не їли...»), дівчини співають искрен-не, дзвінкими голосами, виражаючи ревне прагнення на щастя, красі, втіленню мріянь:

Як заманимо молодця,

Як углядимо видали,

Разбежимтесь, милі,

Закидаємо вишниною

Вишниною, малиною,

Красною смородиною

Лукавий, веселий, бешкетний зміст пісні різко контрастує зі зніяковілістю й сум'яттям Тетяни, що недбало слухає, тому що спів нез-звучно її щиросердечному настрою

Не дуже детально, але виразно намальований пор-тре ключниці будинку Онисії. У її монолозі втілене добре, искреннее, поважне відношення крепост-ний селянки до свого старого хазяїна:

"...І старий пан тут живав;

Із мною, бувало, у неділю,

Тут під вікном, надягши окуляри,

Грати изволил вдурачки.

Дай Боже душі його спасенье,

А кісточкам його спокій

У могилі, у мати-землі сирий!»

Прекрасна, у стилі народних пісень, мова Онисії, зворушлива її вдячність своєму панові за вни-мательность, людяність. До Євгенія ж вона доста-точно байдужа й не виявляє ніяких почуттів прихильності, поважності

Стихію народностей втілює в першу чергу Тетяна. Сюжет, тематика добутку не дозволили поетові створити більше яскраві, детально написані обра-зи представників народу, але й зазначені досить запам'ятовуються своєрідністю мови, характеру, харак-терним народним світосприйманням, традиційної мо-ралью.

Все для школы: темы сочинений, разработки уроков. Изложения и пересказы сюжетов. Конспекты уроков и поурочное планирование. Сценарии, диктанты и контрольные для проведения уроков.

Учебные пособия и тематические ссылки для школьников, студентов и всех, занимающихся самообразованием

Сайт адресован учащимся, учителям, абитуриентам, студентам педвузов. Справочник школьника охватывает все аспекты школьной программы.