Реклама

Объявления

Образ антигероя й засобу його створення в комедії Н. В. Гоголя “Ревізор”

Колекція творів: Образ антигероя й засоби його створення в комедії Н. В. Гоголя “Ревізор”

В "Ревізорі" я зважився зібрати в одну купу все дурне в Росії, яке я тоді знав, всі несправедливості й за одним разом посміятися над всім" - така основна мета, що ставив перед собою Гоголь. Перебуваючи в спадкоємному зв'язку із драматургією Фонвізіна, Грибоєдова, Пушкіна, комедія "Ревізор" відрізнялася масштабністю свого художнього узагальнення й об'ємністю проблематики. За допомогою сміху, "який весь излетает зі світлої природи людини", письменник з висоти творчого генія відбив "зло свого часу".

Гоголь не раз попереджав: Хлестаков - самий важкий образ у п'єсі. Помотрим, що ж представляє із себе цей герой. Хлестаков - дрібний чиновник, людина незначний, всіма поре-каемий. Його нехтує навіть власний слуга Осип, його може оттаскать за вихри батько. Він бідний і не здатний працювати так, щоб

забезпечити собі хоча б стерпне існування. Він глибоко незадоволений своїм життям, навіть підсвідомо нехтує себе. Але порожнеча й дурість не дозволяють йому осмислити свої лиха, спробувати змінити життя. Йому здається, що представся лише випадок, і все зміниться, він перенесеться "із бруду в князи". Це й дозволяє Хлестакову так легко й невимушено почувати себе особою значним.

Мир, у якому живе Хлестаков, незрозумілий йому самому. Він не має сил осягти зв'язок речей, уявити собі, чим у дійсності зайняті міністри, як поводиться й що пише його "друг" Пушкін. Для нього Пушкін - той же Хлестаков, але счастливее, удачливее. Цікаво те, що й городничий, і його наближені, котрих не можна не визнати людьми тямуще, знаюче життя, по-своєму недурними, нітрохи не збентежені брехнею Хлестакова. Їм теж здається, що вся справа у випадку: повезло - і ти директор департаменту. Ніяких особистих заслуг, праці, розуму й душі не потрібно. Треба лише допомогти випадку, когось підсидіти. Різниця між ними й Хлестаковим лише в тім, що останній вуж відверто дурний і позбавлений навіть практичної кмітливості. Будь же він поумнее, зрозумій відразу оману міської верхівки, вона почав би свідомо пригравати. І безсумнівно б провалився. Хитрість, продумана неправда не обдурили б уважного городничего. Він би знайшов слабке місце в заздалегідь створеній вигадці, недарма горди! тся Антон Антонович: "Тридцять років живу на службі; ...шахраїв над шахраями обманював. Трьох губернаторів обдурив!" Городничий не міг припустити в Хлестакове лише одного - щиросердості, нездатності до свідомої, продуманої неправди.

А тим часом це одна з основних рис Хлестакова, що робить його героєм "міражної* інтриги. Внутрішня порожнеча робить його поводження зовсім непередбаченим: у кожний даний момент він поводиться так, як "виходить". Його морили голодом у готелі, над ним висіла погроза арешту - і він лестиво молив слугу принести хоч що-небудь поїсти. Несуть обід - і він стрибає на стільці від захвату й нетерпіння. Побачивши тарілки супу Хлестаков забуває про те, як мінуту назад принижено клянчив їжу. Він уже звик до ролі важливого пана. "Ну, хазяїн, хазяїн... Я плювати на твого хазяїна!" Зовсім справедливо коментує суть цього образа Манн, дослідник творчості Гоголя: "Він, як вода, приймає форму будь-якої посудини. У Хлестакова незвичайна пристосовність: весь лад його почуттів, психіки легко й мимоволі перебудовується під впливом місця й часу".

Хлестаков витканий із протиріч. Божевільна, алогічна брехня Хлестакова по суті глибоко відповідає часу принципового алогізму. Хлестаков - фігура загальнолюдська, але цей тип досяг апогею в миколаївську епоху, гідно й повно ілюструє її, розкриваючи глибинні пороки цього часу. Чиновники прекрасно бачать, що він дурний, але висота чина затьмарює будь-які людські якості.

У кожному з персонажів п'єси чимало хлестаковщини. Такий авторський задум. Тому Хлестаков і головний герой, що його риси властиві кожній людині в тім або іншому ступені. Вони комічні, лише зібрані воєдино й виставлені на сцені. Самою яскравою ілюстрацією служать мрії городничего про майбутнє життя як тесть великої людини. І він, і Ганна Андріївна уявляють собі не просто розкіш, але таку розкіш, що принижує їхнє теперішнє життя, їхні теперішні знайомства. Антон Антонович малює картину: "...Поїдеш куди-небудь - фельдъегеря й ад'ютанти поскакають скрізь... Хе, хе, хе, от що, канальство, заманливо!" Таким чином, ми бачимо, що подання Хлестакова й Сквозник-Дмухановского про шикарне життя в основному збігаються. Адже хлестаковские "тридцять п'ять тисяч одних кур'єрів" нічим не відрізняються від фельдъегерей і ад'ютантів, які в мріях городничего "поскакають скрізь". І головне, Сквозник-Дмухановский так само радий висунутися над дрібною сошкою й городничим, представивши себе генералом.

Отже, образ Хлестакова з'явився геніальним художнім узагальненням Гоголя. Об'єктивний зміст і значення цього образа полягають у тому, що він являє собою нерозривну єдність "значущості" і незначності, грандіозних претензій і внутрішньої порожнечі. Хлестаков являє собою концентрацію рис епохи в одній людині. От чому життя епохи відбилася в "Ревізорі" з величезною силою, а образи гоголівської комедії стали тими художніми типами, які дозволяють ясніше зрозуміти соціальні явища того часу

Все для школы: темы сочинений, разработки уроков. Изложения и пересказы сюжетов. Конспекты уроков и поурочное планирование. Сценарии, диктанты и контрольные для проведения уроков.

Учебные пособия и тематические ссылки для школьников, студентов и всех, занимающихся самообразованием

Сайт адресован учащимся, учителям, абитуриентам, студентам педвузов. Справочник школьника охватывает все аспекты школьной программы.