Реклама


Объявления

«Останній поет села» С. Єсенін

Колекція творів: "Останній поет села» С. Єсенін

До чорта я знімаю свій костюм англійський

Що ж, дайте косу, я вам покаджу -

Я чи вам не свійський, я чи вам не близький,

Пам'яттю села я ль не дорожу?

С. Єсенін

За Сергієм Єсеніним міцно зміцнилася слава по-ця "із селянським ухилом». По своєму народженню й покликанню він був таким:

У мене батько - селянин,

Ну, а я - селянський син

Мир віршів Єсеніна - мир сільський, у такому ж ступені як мир поезії Маяковського або Блоку - го-родской. Поет - один з деяких у росіянці литерату-ре того часу виходець із села, і він по праву вос-приймав себе як ліричного представника сель-ского укладу в різноманітті напрямків сучасної йому поезії

Перший збірник есенинских віршів називається "Радуница». З ним нам відкривається можливість за-глянути в життя рідний поетові села. Його пейзажі тільки почасти "природни» - у них наполегливо метушні-кают деталі, пов'язані із сільським побутом:

Сипле черемшина снігом,

Зелень у кольорі й росі

У поле, відмінюючись до втеч,

Ходять граки вполосе.

Не просто поля, а ріллі й ниви, не стільки лугу, скільки косовиця стають об'єктом опису в авто-ра. Сільське життя у всіх її проявах - от з-тримання ранньої поезії Єсеніна. Селянська праця з усіма його тяготами й радостями тягне до себе поета: косовиця, ковальська справа, робота орача й женця - все це хоче описати він у своїх віршах. Однак не тільки будні, але й свята села знаходять своє отраже-ние в Єсеніна. Троицин день і Купалье, девичники й солдатські проводи, сільські гулянки і ярмарки не-изменно супроводжують читача його віршів. Так, у че-редовании праць і нехитрих свят, і прохо-дит життя мешканців сільського миру Єсеніна. Мир цей - патріархальний, зі своїми звичаями й ритуа-лами, глибоко релігійний. Рожеві ікони, сільська церківка, прочани, сам Господь, що йде "катувати людей у любові» - всі ці образи суть невід'ємна частина його описів. Релігійність властива селу споконвічно, це те джерело, з якого виросла глу-бокая моральна сила народу, чистота й любов до ближнього. А крім того, у ній - потужне естетичес-який початок, адже всякий церковний ритуал, усяке свято одночасно і яскраве, що радує душу зре-лище:

Пахне яблуком і медом

По церквах твій лагідний Урятувався

И гуде за корогодом

На лугах веселий танок

Поступово в поезії Єсеніна образ села пері-стане в уособлення всієї Росії. Близький і доро-гой його серцю уклад життя поет поширює на всю країну:

Гой ти, Русь, моя рідна,

Хати - у ризах образа...

Не видать кінця й краю -

Тільки синь ссе очі

Мрії про майбутнє Росії в Єсеніна зв'язані, преж-де всього, з патріархальним сільським раєм. Міської цивілізації він віддає перевагу життю, "прив'язану» до землі, до сільської праці, до природи. Индустри-Альная Америка викликає в нього почуття гострого не-прийняття. Його мрія - змінити вигляд цієї " отколо-тої» країни:

И зорю я чорні щоки

Нив твоїх новою сохою...

Його Инония - райська країна - бачиться йому в ні-вах і хатах, у променях призахідного сонця, зі світлим ім'ям Спасу

Для художньої системи Єсеніна свойствен-але протиставлення міста й села, причому йому доданий поетом характер глобального, мировоз-зренческого конфлікту. У творчості автора можна простежити цілий ряд контрастних ознак, при-сущих цим двом мирам: мир сільський - здоровий, чистий, повноцінний, світлий, добрий, естествен-ний і живий; мир міський - хворий, порочний, збитковий, похмурий, жорстокий, штучний і мертвий. Життя в місті згубно позначається на душі героя:

Я втомленим такої ще не був...

Нескінченні п'яні ночі

И в розгулі туга не впервъ!

Він зі смутком згадує своє колишнє життя, далеку міським порочним забавам, суєті. Від всіх його простих і світлих радостей сільського миру тільки й залишилося, щоб "смуток свою зменшити», "золото вівса подати кобилі», побаченої на міській вулиці. Герой почуває себе незатишно в новому для нього місто-ском світі. Його рішення залишитися в ньому обіцяє біль і тугу, п'яні ночі в столичних шинках, репутацію "хулігана». І тому йому часто хочеться повернутися в рідне село:

Слухати пісні дощів і черемшин,

Чим здоровий живе, людина

Місто вороже й агресивний. Він наступає на ми-лие серцю поета поля. Під п'ятої залізного коня тро-гательний тонконоге лоша приречене на загибель, спілі колосся збере нежива, чужа долоня, а пев-цу рідної країни прийде їй співати "аллилуйя». На-ступление міста автор порівнює з безжалісним полюванням, із цькуванням:

Місто, місто, ти в сутичці залізної

Охрестив нас як падло й мразъ.

У післяреволюційній творчості Єсеніна тема села знайшла нове звучання. Сіло змінилося. Із церков і дзвіниць зняті хрести, замість ікон - портрети Леніна, навкруги - суєта, нове життя, але-вие інтереси. Ніхто не довідається поета в рідному селі, що, як почуває герой, колись буде тільки тим і знамените, "що тут... баба народила россий-ского скандального пиита». З тугою дивиться поет на нове село, де не потрібна його поезія, та й він сам. І в його віршах з'являються нові настрої. Він намагається звикнути до що відбувається й уви-діти в ньому що-небудь близьке. Він пише: "Мені ті-перь по душі інше». Бедние поля, жалюгідні халупи, убогість - от таким він бачить образ колишньої дерев-ни. В ім'я благоденства, багатства країни - " ка-менного й сталевого» - він відступається від її. Але не можна сказати, що поет віддає рідний йому життєвий уклад, переходить у стан супротивника. Ні, йому як і раніше близькі ідеї його молодості. Він як і раніше дорожить теплом і світлом сільського життя. За поверхневим міським лиском, за гавкіт-ковими рукавичками й закордонним костюмом - усе той же "безтурботний хлопець», що запросто мо-жет взяти в руки косу й вивести нею "трав'яні рядки»; читати їх зможе "кожна корова», і від-того душу героя наповнює радість: результат його праці ясний і очевидний, до того ж безсумнівне поле-зен, тоді як вірші... І тому він з повним правом говорить про себе:

Однаково залишився я поетом

Золотий бревенчатой хати

У слова "золотий» - кілька значень. Їх сово-купность, на мій погляд, як не можна більш повно й точно характеризує відношення Єсеніна до даної теми. По-перше, "золотий» - виходить, зроблений із золота, тобто дорогоцінний, дорогою (в обох змістах слова). По-друге, "золото» - так ми говоримо про щось або комусь чудовому, прекрасному. По-третє, золо-тієї - це колір сонця, джерела світла й тепла, колір, улюбленого автора. У його віршах - "сонця промінь золо-тої», золоті зірки, позолоть листопаду, золото коло-сьев, "земля моя златая». Це слово - одне з найпоширеніших епітетів у поезії Єсеніна, і з ним завжди зв'язане почуття неизбивной любові й світла. І по^-тому хата в поета "бревенчатая» і "золота».

У ряді співаків сільського життя Єсенін, мабуть, дійсно "останній поет». Всім своїм творчест-вом він був відданий цій темі. Проникливість, глу-бокое почуття, поетична сила його віршів про село не залишають байдужим читача й свідченню-ют про те, що всім серцем, всією душею автор любив цей прекрасний і світлий мир свого дитинства й своїх дорослих снів

Все для школы: темы сочинений, разработки уроков. Изложения и пересказы сюжетов. Конспекты уроков и поурочное планирование. Сценарии, диктанты и контрольные для проведения уроков.

Учебные пособия и тематические ссылки для школьников, студентов и всех, занимающихся самообразованием

Сайт адресован учащимся, учителям, абитуриентам, студентам педвузов. Справочник школьника охватывает все аспекты школьной программы.