Реклама

Объявления

Пейзажна лірика М. Ю. Лермонтова

Колекція творів: Пейзажна лірика М. Ю. Лермонтова

Одна з ведучих тим творчості М. Ю. Лермонтова - оди-ночество. Звичайно ми зв'язуємо це з похмурою епохою, у кото-рій йому довелось жити, зі світським середовищем, у якій він вра-щался. Прийнято протиставляти "образи бездушних людей», що належать до світського суспільства, світлому миру природи як вмістищу етичних цінностей, олице-утвору "природного добра», що протистоїть " зіпсований-ному світла».

У вірші "Як часто пестрою толпою оточений...», побудованому на контрасті - "приличьем стягнуті маски» і "рідні місця» поета, - природа названа "царством див-ним»:

Зеленим покровом трав затягнуть сплячий ставок,

А за ставком сіло димиться - і встають

Удалині тумани над полями

В алею темну входжу я; крізь кущі

Дивиться вечірній луг, і жовті аркуші

Шумлять під боязкими кроками. Ці картини пожвавлюють душу поета: "...я плачу й люблю...»

Здавалося б, от вона - гармонія, що так марне шукає Лермонтов у світі людей, гармонія - у єднанні із природою. Але, перечитуючи уважно сторінки лиричес-ких віршів М. Ю. Лермонтова, мимоволі зауважуєш, що в його ліричного героя немає повного злиття із природою, і найчастіше почуття болісної самітності охоплює його й наодинці з нею. Це втілено у своєрідних пейзаж-них замальовках, у яких відчувається затаєний біль. У віршах виникає образ сосни, що тужить про пальму, одино-кого стрімчака, від якого умчалася "хмаринка золота», самотнього вітрила, самотнього дубового листка, що відірвався від "гілки рідної» і ніде що не знаходить притулку

Пейзажна лірика розкриває ще одну грань роздумів Лермонтова - природа в духовному житті людини. У стихо-утворі "Коли хвилюється жовтіюча нива...» ліричний герой випробовує заспокійливий вплив "рум'яного вечора», "златого ранкової години», коли "хвилюється жовтію-щая нива», кивають голівками конвалії, грає по яру ключ, "свіжий ліс шумить при звуці вітерцю». Для створення картини ідеальної краси поет використовує емоційні епітети: сладостний листок, запашна роса, привітне кивання конвалії, таємнича сага, мирний край

Всі засоби зображальності спрямовані на те, щоб показати поетичність і разом з тим заспокійливе воздей-ствие природи на людину:

Тоді упокорюється душі моєї тривога,

Тоді розходяться зморшки на чолі, -

И щастя я можу осягнути на землі,

И в небесах я бачу бога...

Але щораз, коли я читаю цей вірш, мене щось смутно турбує, зачіпає, не дає насолоджуватися ідилічною картиною. Загадка криється в несоответст-вии - квітуча конвалія й жовтіюча нива. Чи можливо це в реальному житті? Що це? Помилка поета або наме-ренний натяк на те, що гармонія можлива лише в меч-тах?

По своєму настрої вірш "Коли хвилюється жовтіюча нива...» перегукується з описом "природи голосів» у поемі "Мцири»:

Навкруги мене цвів божий сад;

Рослин райдужне вбрання

Зберігав сліди небесних сліз,

И кучері виноградних лоз

Вилися, красуючись меж дерев...

Природа в поемі Лермонтова повна одушевления, огром-ний і таємниче життя

"Чарівні, дивні» голоси природи "мова свою вели про таємниці неба й землі», всі навколо Мцири зливалося воеди-але у хвалебних одах творцеві, але не людині:

...не пролунав

В урочистий хваленья година

Лише людини гордий глас

Усвідомлюючи трагізм своєї самітності, поет не може ощу-тить повного злиття сприродой.

З особливою виразністю це розкривається в стихо-утворі "Виходжу один я на дорогу...», що належить до числа найбільш проникливих створень лермонтовской лірики. Блаженству умиротворення, що царює в природі, тихій бесіді зірок, спокійному сну землі "у ця-нье блакитному» Лермонтов протиставляє схвильований мир людських почуттів, борошно безустанних питань, входячи-щих у протиріччя з гармонією всесвіту

Переклик питань і відповідей:

Чекаю ль чого? Чи жалую про що?

Уж не чекаю від життя нічого я,

И не жаль мені минулого нітрохи... -

Надає особливу тональність віршу. Слова, звучачи-щие, здавалося б, безнадійно, не означають, однак, відмови від життя. При всій вазі існування ("Що ж мені так боляче й так важко»), при всіх ударах долі поет про-тивится холодному сну могили. Ще дрімають у груди його сили життя, ще дорогий йому солодкий голос пісень. Крізь тор-жественную й дивовижну тишу небес лунає голос поета, що протестує проти вічного сну, що йому немов пропонується природою, що засипає

Ця думка про роз'єднаність природи й людини гостро ви-ражена й у вірші "Три пальми», де вона приобрета-ет зненацька сучасний відтінок. Всі ми сьогодні обеспо-коени варварським відношенням людини до природи. У вірші "Три пальми» людин з'являється як руйнівник, він вносить у мир страждання й загибель:

По коріннях пружним сокира застукала,

И впали без життя вихованці сторіч!

А завершується вірш і зовсім апокалиптической картиною:

И нині все дико й порожньо навкруги...

Це закономірний підсумок ворожнечі людини із природою. У цьому протистоянні Лермонтов на стороні природи, він не може зрозуміти людину, засуджуючи його:

Я думала: "Жалюгідна людина

Чого він хочет!.. небо ясно,

Під небом місця багато всім,

Але безупинно й дарма

Один ворогує він - навіщо?

("Валерик» )

Так многообразно розкривається в лірику Лермонтова думка про взаємозалежність людини й природи. Готових відповідей ні, але задуматися поет змушує

Все для школы: темы сочинений, разработки уроков. Изложения и пересказы сюжетов. Конспекты уроков и поурочное планирование. Сценарии, диктанты и контрольные для проведения уроков.

Учебные пособия и тематические ссылки для школьников, студентов и всех, занимающихся самообразованием

Сайт адресован учащимся, учителям, абитуриентам, студентам педвузов. Справочник школьника охватывает все аспекты школьной программы.