Реклама

Объявления

Платон Каратаев і Тихін Щербатий як виразники народних поглядів по романі Л. Н. Толстого “Війна й мир”

Улюбленою думкою Л. Н. Толстого в романі “Війна й мир” була “думка народна”. На перший погляд, відбиття цієї теми в романі здається епізодичним, тому що з більш ніж п'ятисот сімдесятьох героїв роману розроблені лише десять образів представників народу. Але Толстой вирішує цю проблему інакше: кожного зі своїх улюблених героїв у кризові моменти життя він приводить до розуміння того, наскільки важливим, непорушним і основним елементом життя є дух народний, народне самосвідомість і світовідчування. На прикладі Платона Каратаева й Тихона Щербатова Л.

Н. Толстой показав два зовсім різних типи росіян солдатів. Перший з них - тип покірних солдатів, головними якостями яких є терпіння, лагідність і побожність. Ці якості Толстої оспівав у Платоні Каратаеве.

Другий тип - розпачливих солдатів - був представлений Толстим в образі Тихона Щербатого. Платон Каратаев - простій, звичайний солдат, що, однак, зіграв виняткову роль у духовному відродженні Пьера Безухова. Пьер зустрівся із Платоном Каратаевим у полоні. Після розстрілу “паліїв” у душі Пьера “усе завалилося в купу безглуздого сміття”: “Він почував, що вернутися до віри в життя - не в його владі”. Коли ж Пьер зустрів Платона Каратаева, зблизився з ним, він відчув, “що зруйнований мир тепер з новою красою, на якихось нових і непохитних основах, споруджувався в його душі”. Каратаев зробив на Пьера величезне враження не “ідеологічним змістом своїх мовлень і реплік, а поводженням, елементарним здоровим глуздом і доцільністю дій і вЧи нків”.

Це трапилося в той час, коли з душі Пьера була раптом “висмикнута... пружина, на якій усе трималося й представлялося живим”: “У ньому, хоча він і не віддавав собі звіту, знищилася віра й у благоустрій миру, і в людську, і у свою душу, і в Бога”. Пьер визнав силу якогось незрозумілого “порядку”, що вбивав людей і його самого. Зустрівши Каратаева, він зрозумів, що влади цього порядку протистоїть інший порядок, інша логіка, логіка життя, яку не можна знищити ніякою силою. Після величезної нервової напруги й найтяжкого морального потрясіння (після сцени страти) Пьер раптом попадає як би в інший світ

Він баЧи ть, як якась людина акуратно влаштувала в куті все своє “господарство”, як до нього підійшла інша жива істота - собачка, пов'язана із цією людиною Чи мсь добрим. Сам незнайомець раптом заговорив про щось дуже прост і зрозумілому, запропонував Пьеру трохи печених картошек. Всі ці буденні слова й уЧи нки в тих умовах здалися Пьеру чудом, великим одкровенням істини життя. А Платон бурмотав безглузді слова молитви, начебто їм самим придуманої (молитися по-справжньому він не вмів). І в цей момент Пьер відчув нову красу недавнього зруйнованого миру

Каратаевское ввійшло в Пьера не як теорія або система поглядів, а як відчуття втраченої їм доцільності буття. Товстої “знеособив” Каратаева, тому що головним у ньому був уособлений принцип “природної” життя. Загальне в ньому явно переважало над індивідуальним. От як Толстой характеризує Каратаева: “Він усе вмів робити, не дуже добре, але й не погано”; “...

часто він говорив зовсім протилежне тому, що він говорив колись, але й те й інше було справедливо”; “Прихильностей, дружби, любові, як розумів Пьер, Каратаев не мав ніяких; але він любив і любовно жил з усім, із Чи м його зводила життя, і особливо з людиною - не з відомою якою-небудь людиною, а з тими людьми, які були перед очами. Він любив свою шавку, любив товаришів, французів, любив Пьера, що був його сусідом; але Пьер почував, що Каратаев, незважаюЧи на всю свою ласкаву ніжність до нього... ні не мінуту не засмутився б розлукою з ним. І Пьер те ж почуття поЧи нав випробовувати до Каратаеву”. Ця любов до усім була в Каратаеве - людині недалекому, примітивному - проявом великих, природних, з'єднуюЧи х людей початку, що, як думав Толстой, убивається “неприродною” середовищем, потворно організованим суспільством. У каратаевской любові до всього живого протягає саме “стихійна сила”. І тому Каратаев відчуває себе нераздельною частиною миру, як згодом і Пьер, перенесший тяжкі страждання й страх смерті

Для Пьера Безухова Каратаев став уособленням “усього російського, доброго й круглого”. Цікаво, що Толстой уживає тут слово “кругле”. Відразу відчувається щось м'яке й ласкаве. Таким, видимо, і був Платон Каратаев. Саме мовлення його була м'якої й співучої, а на кожний випадок у нього перебувала яка-небудь приказка. Пьер одержав внутрішнє заспокоєння й згоду із самим собою “тільки через жах смерті, через позба

Все для школы: темы сочинений, разработки уроков. Изложения и пересказы сюжетов. Конспекты уроков и поурочное планирование. Сценарии, диктанты и контрольные для проведения уроков.

Учебные пособия и тематические ссылки для школьников, студентов и всех, занимающихся самообразованием

Сайт адресован учащимся, учителям, абитуриентам, студентам педвузов. Справочник школьника охватывает все аспекты школьной программы.