Реклама

Объявления

Побут і вдачі Плюшкина

Колекція творів: Побут і вдачі Плюшкина

У поемі "Мертві душі» Н. В.Гоголь викриває кріпосництво, виродливе, потворне соціальне явище. Письменник створює широку картину життя дворянства, показує різноманітні типи людських характерів. Поміщики-Кріпосники зображуються в поемі по однаковій композиційній моделі: опис маєтку, портрет, авторська характеристика, інтер'єр будинку, пейзаж, сцена частування й діалог із Чичиковим із приводу "мертвих душ». Всі ці компоненти сприяють повному окресленню того або іншого характеру.

Плюшкин у добутку завершує своєрідну портретну галерею поміщиків. У його образі показана один з різновидів духовної смерті. Опис умов життя цього героя свідчить про головні якості характеру. Степан Плюшкин володіє тисячею із зайвим душ, але в його господарстві спостерігається повний застій і крайній ступінь старості: "колода на хатах було темно»; даху "протягали, як решето»; огорожа "зламана»; замок дивився "старезним інвалідом»; "цвіль уже покрила старе дерево на огорожі й воротах».

Маєток Плюшкина нагадувало "вимерле місце». Трагізм загального запустіння й вимирання підкреслює занедбаний сад. Він перебуває "за будинку», символізуючи минуле героя, у якому в нього була "живаючи» життя - привітна дружина, діти, часті гості в гостинному будинку. Після смерті дружини до Плюшкину перейшла частина турбот, і він став беспокойнее, скупіше. Потім прокляв дочку й сина, а коли вмерла остання дочка, старий став сторожем своїх багатств. Але це багатство було гірше бідності. Воно збирало без мети, не знаходячи не тільки розумного, але і якого-небудь уживання. Плюшкин у безглуздому накопиченні опустився до крайнього ступеня.

Своєю зовнішністю герой схожий рівною мірою на бабу-ключницю й на жебрака: "... якби Чичиков зустрів його, так причепуреного, де-небудь у церковних дверей, те, імовірно, дав би йому мідний гріш». У Плюшкина не було зубів, а "маленькі вічка... бігали з-під високо вирослих брів, як миші». Це порівняння вказує на дріб'язковість, підозрілість, жадібність героя. Як миша тягне в нору все, що знайде, так і Плюшкин ходив по вулицях свого села й підбирав усяке сміття: стару підошву, черепок, цвях, ганчірку. Все це він тяг у будинок і складав у купу.

Кімната поміщика вражала своєю вбогістю, безладдям. Усюди були навалені брудні або пожовтілі від часу речі й вещички. Автор у назві цих предметів використовує суфікси зі зменшувальним значенням, щоб підкреслити, яким скнарою став герой. Плюшкин складав папірці, шматочки, сургучники й т.д. Символичной є деталь в інтер'єрі: "годинники із зупиненим маятником». Так і життя Плюшкина застигла, зупинилася, втратилася зв'язків з навколишнім світом.

У сцені купівлі-продажу мертвих душ виразно розкривається головна риса героя - скнарість, доведена до абсурду, що перейшла всі границі.

У першу чергу обертає на себе увага реакція Плюшкина на пропозицію Чичикова. Від радості поміщик на якусь мить втрачає дарунка мови. Жадібність так "просочила» його мозок, що він боїться упустити можливість збагатитися. Гоголь використовує цікаву метафору: " радість, що так миттєво здалася на дерев'яній особі його, так само миттєво й пройшла...» Метафора "дерев'яна особа» визначає сутність Плюшкина. У нього в душі не залишилося нормальних людських почуттів. Плюшкин, як дерев'яний брусок, він нікого не любить, анітрошки не жалує. Він може тільки на мить випробувати щось, у цьому випадку - радість від вигідної угоди.

Незабаром до поміщика вертаються звичні для нього страх і турбота, тому що купча міцність спричинить якісь витрати. Цього Плюшкин пережити не в змозі.

Автор підкреслює невідповідність між словами героя і його власним поводженням. Виникає наступна комічна ситуація: Плюшкин починає обурюватися жадібністю чиновників, що беруть хабара: "Приказні такі безсовісні! Колись, бувало, полтиною міді відскіпаєшся так мішком борошна, а тепер пішли целую підведенню круп, та й червоний папірець додай, таке сріблолюбство!» А сам поміщик жадібний до останньої крайності. Зі сцени купівлі-продажу "мертвих душ» можна довідатися нові приклади його скнарості. Так, у Плюшкина для всієї двірні: і для малих, і для старих "минулого одні тільки чоботи, які повинні були перебувати в сінях». Або інший приклад. Чичикова хазяїн хоче почастувати ликерчиком, у якому раніше були "комашки й усяка дрянь», а лікер містився в графинчике, що "був весь у пилу, як у фуфайці». Гротеск допомагає викликати до Плюшкину почуття бридливості й осуду.

У сцені також показані брутальність і підозрілість Плюшкина. Він лає слуг. Наприклад, до Прошке звертається: "Дурачина! ехва, дурачина!» А Маврові пан називає "розбійницею». Плюшкин усіх підозрює в злодійстві: "Адже в мене народ або злодій, або шахрай: у день так оберут, що й каптана не на чому буде повісити». Плюшкин спеціально прибіднюється, щоб "вирвати» у Чичикова зайву копійку. Характерно в цій сцені те, що Плюшкин довго торгується із Чичиковим. При цьому руки його від жадібності тремтять і трясуться, "як ртуть». Гоголь знаходить дуже цікаве порівняння, що свідчить про повну владу грошей над Плюшкиним.

Автор у цій сцені створює ще одну яскраву комічну ситуацію. Коли ми читаємо діалог між Маврою й Плюшкиним, те відразу зауважуємо невідповідність. Адже пан обвинувачує прислугу в злодійстві клаптика паперу. І за цю малість він загрожує Маврі Страшним судом! Коли ключниця знайшла папір, те Плюшкину нічого не залишається, як обвинуватити Мавру в іншому гріху, у зайвій марнотратності: "... ти схопиш сальну свічу, сало справа топке: згорить - та й ні, тільки збиток, а ти принеси-ка мені лучинку!»

Авторська оцінка персонажа нещадна: "И до якої незначності, дріб'язковості, гидоти міг снизойти людина! Міг так змінитися!» Письменник призиває молодих людей зберегти "всі людські рухи», щоб уникнути деградації, щоб не перетворитися в Плюшкина і йому подібних.

Опис побуту й вдач героя виявляє всі його огидні якості. Автор називає поміщика "байдужим» і "вульгарним». Для нього він - "дивне явище», "старичишка». У слові "старичишка» використовується зневажливий суфікс, тому що Гоголь не приймає спосіб життя цього героя. Він нам показує його "одеревіння». У другий раз метафора "дерев'яна особа» зустрічається в яскравому порівнянні Плюшкина з потопаючим. У серце персонажа скнарість зайняла все місце, і вже немає надії на порятунок його душі.

Образ Плюшкина важливий для реалізації ідейного задуму всього добутку. Автор у поемі ставить проблему деградації людини. Герой завершує портретну галерею поміщиків, кожний з яких духовно ничтожней попереднього. Плюшкин замикає ланцюг. Він - страшний зразок морального й фізичного виродження. Автор затверджує, що "мертві душі», такі, як Плюшкин і інші, гублять Росію

Все для школы: темы сочинений, разработки уроков. Изложения и пересказы сюжетов. Конспекты уроков и поурочное планирование. Сценарии, диктанты и контрольные для проведения уроков.

Учебные пособия и тематические ссылки для школьников, студентов и всех, занимающихся самообразованием

Сайт адресован учащимся, учителям, абитуриентам, студентам педвузов. Справочник школьника охватывает все аспекты школьной программы.