Реклама

Объявления

ПОЕТ І СУСПІЛЬСТВО В ЛІРИКУ М. Ю. ЛЕРМОНТОВА

Значне місце у творчій спадщині М. Ю. Лермонтова займає проблема взаєморозуміння поета й суспільства. Ці відносини розглядаються як активні й часто навіть ворожі. Мені здається, що особливо яскраво проблематика цих взаємин виражена у вірші «Пророк». Потрібно помітити, що цей вірш Лермонтов починає саме з того моменту, на якому зупинився А. С. Пушкіна у своєму «Пророку»: «З тих пор, як вічний судія мені дав всеве-денье пророка...».

Можна відзначити наступність у цих двох добутках: від соціального оптимізму Пушкіна до абсолютної самітності й трагічності .ліричного героя Лермонтова. І якщо Пушкін показує нам процес створення Творцем пророка, то в Лермонтова видний уже результат діяльності пророка. Життя лермонтовского героя повна страждань і мучень від нерозуміння й невір'я людей: «У мене всі ближні мої кидали скажено камені». «Шумний град» зустрічає лермонтовского героя глузуваннями «самолюбної» вульгарності, презирством

Розходження пророків Пушкіна й Лермонтова навіть зовнішнє. Пушкіна наділяє свого героя надприродними властивостями, Лермонтов же підкреслює у своєму герої чисто людські риси, навіть побутові подробиці: він худий, блідий, одягнений у лахміття, він пробирається через місто, чуючи за спиною образливі вигуки:

Як він похмурий, і худий, і блідий!

Дивитеся, як він наг і бідний,

Як нехтують всі його!

У Пушкіна ми бачимо віру у волю, у людей, оптимізм, у Лермонтова ми зауважуємо зовсім інший настрій: тут немає надій і віри. Його вірш глибоко пессимистично. Тема поета й суспільства з'являється й стає головної й у таких творах Лермонтова, як «Смерть Поета», «Поет», «Журналіст, читач і письменник» і інших

Так, вірш «Смерть Поета» не тільки прославило Лермонтова, але й змінило його долю: за нього поет був засланий на Кавказ. У цьому жагучому вірші, присвяченому смерті Пушкіна, поет таврує тих, «хто жадною юрбою» коштує в трону, хто з'явився щирою причиною загибелі Пушкіна: гонителі таланта, пліткарі, навушники, «волі, генія й слави кати».

В іншому вірші, названому Лермонтовим «Поет», ця тема взаємин поета і юрби, поета й чорни, поета й суспільства розкривається по-іншому. Тут Лермонтов застосовує інший художній прийом - паралелізм образів. Вірш ділиться на дві частини. У першої Лермонтов розповідає нам про кинджал, колись бойовому зброї, а тепер непотрібній золоченій іграшці, що висить на стіні. У другій частині автор порівнює долю кинджала з долею поета. Поет затих, голос його не чутний, колишні подвиги (коли голос його звучав, «як дзвін на вежі вічової серед торжеств і лих народних») забуті, юрба нехтує його. Але на закінчення песимістичний тон міняється на підбадьорюючий:

Прокинешся ль ти знову, осміяний пророк,

Иль ніколи на голос помсти

Із золотих піхов не вирвеш свій клинок,

Покритий іржею презренья!

Недарма наприкінці цього вірша знову виникає образ пророка, що є символом цивільної, Богом даної поезії. Тема поета й поезії, призначення поета стала однієї зі значних тем у російській літературі. Продовжувачами цієї теми можна вважати Некрасова, Маяковського, Ахматову, Пастернаку й інших поетів

Все для школы: темы сочинений, разработки уроков. Изложения и пересказы сюжетов. Конспекты уроков и поурочное планирование. Сценарии, диктанты и контрольные для проведения уроков.

Учебные пособия и тематические ссылки для школьников, студентов и всех, занимающихся самообразованием

Сайт адресован учащимся, учителям, абитуриентам, студентам педвузов. Справочник школьника охватывает все аспекты школьной программы.