Реклама

Объявления

Портретна характеристика в романі Л. Н. Толстого «Війна й мир»

Колекція творів: Портретна характеристика в романі Л. Н. Толстого "Війна й мир»

Жанр роману Л. Н. Толстого "Війна й мир» визначається як роман-епопея. Дійсно, даному добутку властиві особливості та-кого жанру: великий обсяг, довжина в часі описуваних з-битий, безліч сюжетних ліній і, звичайно, велика кількість персо-нажей, зображення важливих для країни історичних подій

Ці особливості дозволяють Толстому показати себе майстром порт-ретной характеристики. Кожний, навіть малозначний або епізодичний персонаж, жадає від автора опису його зовнішності й чорт характеру. При цьому зовнішня характеристика часто буває навіть більше важлива, тому що великий обсяг роману й довжина в часі дії в ньому вимагають яскравих, що запам'ятовуються рис у персонажів. Такі риси при всіх зовнішніх і внутрішніх змінах якого-небудь із героїв дозволяють нам довідатися, виділити його серед решт

Як би не мінявся персонаж по ходу роману, Толстой залишає сво-йому героєві якийсь яскравий, характерний саме для нього ознака. На-приклад, Наташу Ростову ми довідаємося по "широко розкритим», " сіяю-щим», "чорним» очам; князівну Марью - також по очах, але "сірим, більшим, глибоким і променистим». Товстої постійно акцентує наша увага на масивності, грузности Пьера ("Товстий, вище обикновен-ного росту, широкий, з величезними червоними руками») і гарних плечах елен, на яких був "начебто лак від всіх тисяч поглядів».

Письменник по-різному показує зовнішність героїв. Наприклад, пол-ний, детальний портрет представлений на самому початку роману, коли чита-тель тільки знайомиться з головними героями. Тут Толстой малює за-кінчений образ, індивідуальність. Такі портретні характеристики Пьера, князя Андрія, Наташи. Однак для деяких негативних пер-сонажей такий детальний опис буває єдиним. Наприклад, кня-зя Василя Курагина автор описує (з деякою іронією) як старого "у придворному, шитому мундирі, у панчохах, черевиках і зірках, зі світлим вираженням плоскої особи» і "надушеною й сяючою лисиною». Або портрет Ганни Павлівни Шерер - жінки середнього років з "стриманою посмішкою», "не шедшей до її віджилих рис». Надалі ці герої виникають у романі як допоміжні, другорядні персонажі, і письменник уже не малює детально їх портрети

До портретів головних, улюблених героїв автор постійно додає якісь нові штрихи, які є відбиттям тих внутрішніх змін, які відбуваються в душах героїв. Такі зміни - слід-ствия внутрішнього розвитку, "діалектики душі». Наприклад, ми можемо простежити, як відбувалося перетворення Наташи Ростовой з "черно-глазой, ... некрасивої, але живої дівчинки» в "сильну, гарну й плодо-кручену самку» або Андрія Болконского, що під кінець життя з "досить гарного парубка» став людиною, що втратила поза-шнюю красу, але приобретшим новий погляд: "глибокий, не із себе, а в себе смотревший».

Один з найцікавіших прийомів опису зовнішності персонажів, що застосував Толстой,- це характеристика героя іншими персона-жами. Так, ми бачимо Наполеона Бонапарта (французького імператора) очами Балашова (російського генерала), а Кутузова (російського главноко-мандующего) - очами селянської дівчинки Малаши. Тому обоє перед-стають перед читачем зовсім по-різному: " щопотовстів, коротка фігура» Наполеона "із широкими товстими плечима й мимоволі вистав-ленним уперед животом і грудьми мала той представницький,' осанис-тий вид, що мають у холе живучі сорокалітні люди», а Кутузов для нас просто "дідусь».

Уже згадуваний випадок іронічного, навіть сатиричного описа-ния Товстим князя Василя Курагина (представника вищого обще-ства) не єдиний. Письменник фіксує нашу увагу на несоот-ветствии гарної зовнішності й уміння жити у вищому світлі елен її неосвіченості й порожній душі. І інші члени сімейства Кураги-Них не уникли критики ні Пьера ("ПРО, підла, безсердечна порода!»), ні самого автора. Іполит з'являється перед нами позбавленим навіть поза-шних достоїнствами елен: "Риси його особи були ті ж, як і в сестри, але в тої все висвітлювалося життєрадісної, самовдоволеної молодий, неизменною посмішкою й надзвичайної, античною красотою тіла; у брата, навпроти, та ж особа була затуманена ідіотизмом і незмінно виражалася самовпевнений-ную бридливість, а тіло було сухорляве й слабко. Ока, ніс, рот - усе стискувалося начебто в одну невизначену й нудну гримасу, а руки й ноги завжди приймали неприродне положення».

Письменникові більше цікаві персонажі, що постійно прагнуть до иде-алу зовнішньої й внутрішньої краси. Умовним втіленням такого иде-червона став солдатик Апшеронського полку Платон Каратаев. Ми бачимо цієї людини очами Пьера Безухова. Товстої надає всім рисам Платона гармонічну форму кулі, увесь час підкреслює його округ-лость: "вся фігура Платона в його підперезаною мотузкою французької шинелі, у кашкеті й постолах, була кругла, голова було зовсім коло-гавкаючи, спина, груди, плечі, навіть руки, які він носив, як би завжди соби-раясь обійняти щось, були круглі; приємна посмішка й більші карі очі були круглі».

Зовнішність Платона Каратаева й відповідний світогляд мо-гут нам здатися далеко не межею того, чого може досягти людин у своєму самовдосконаленні. Але для Лева Миколайовича Толстого мак-симальная простота й відкритість, благополучна родина й продовження роду - першорядна й, головне, доступна мета кожної людини. Саме до такого розуміння життя приходять молоді й повні сил головні персонажі Толстого, являючи собою зразок людей, що здійснила всі свої прагнення

Все для школы: темы сочинений, разработки уроков. Изложения и пересказы сюжетов. Конспекты уроков и поурочное планирование. Сценарии, диктанты и контрольные для проведения уроков.

Учебные пособия и тематические ссылки для школьников, студентов и всех, занимающихся самообразованием

Сайт адресован учащимся, учителям, абитуриентам, студентам педвузов. Справочник школьника охватывает все аспекты школьной программы.