Реклама

Объявления

“Повість про капітана Копейкине”

Колекція творів: “Повість про капітана Копейкине”

Влада государя явище безглузде,

Якщо він не відчує,

Що повинен бути образом божим на землі.

Н. В.Гоголь (З переписки із друзями).

На перший погляд, “Повість про капітана Копейкине” нічим не пов'язана з поемою Н. В.Гоголя “Мертві душі”: немає переплетення сюжетних ліній, відмінна від поеми стилістика, казкова манера оповідання. Але з історії написання поеми нам відомо, що Н. В. Гоголь відмовлявся публікувати “Мертві душі” без цієї повісті. Він надавав великого значення цій “малій поемі, уписаної в епіцентр великий”. Так у чому ж полягає внутрішній зв'язок повести з поемою “Мертві душі”, повести тричі переписаної автором під тиском цензури?

В “Повісті про капітана Копейкине” розказана драматична історія про інваліда-герої Вітчизняної війни, що прибили в Петербург за “монаршеской милістю”. Захищаючи батьківщину, він втратив руку й ногу й втратився яких би те не було засобів до існування. Капітан Копейкин виявляється в столиці, оточеною атмосферою ворожості людині. Ми бачимо Петербург очами героя: “Понаштовхався було найняти квартири, тільки все кусається страшно...” “Один швейцар уже дивиться генералісимусом... як відгодований жирний мопс якої-небудь...” Капітан Копейкин домагається зустрічі із самим міністром, і той виявляється черствою, бездушною людиною. Копейкина призивають чекати й “навідуватися днями”. І от, коли терпінню героя приходить кінець, він приходить ще раз у комісію із проханням вирішити його питання, на що високий начальник напоумляє що разбушевались Копейкина: “Не було ще приклада, щоб у нас у Росії, що приносила, відносно так сказати, послуги батьківщині, був залишений без піклування”. Слідом за цими зовсім пародійно звучними словами треба нахабна рада: “Шукайте самі собі засобів, намагайтеся самі собі допомогти”. Копейкин піднімає “бунт” у присутності всієї комісії, всіх начальників, і його висилають із Петербурга на місце проживання.

Гоголь недарма довіряє розповідь про героїчного капітана саме поштмейстерові. Самовдоволено-Благополучний поштмейстер з його недорікуватою, величаво-патетичною мовою ще більше оттеняет трагізм тої історії, що настільки весело й витіювато він викладає. У зіставленні образів поштмейстера й Копейкина з'являються два соціальних полюси старої Росії. З вуст поштмейстера ми довідаємося, що Копейкин, едучи на фельдъегере, міркував: “Добре, говорить, от ти, мол говориш, щоб я сам собі пошукав засоби й допоміг би; добре, говорить, я, говорить, знайду засоби!”

Розповідаючи про те, що слухи про капітана Копейкине, після того, як його вислали з Петербурга, канули в лету, поштмейстер потім додає важливу багатозначну фразу: “Але дозвольте, добродії, от отут-те й починається, можна сказати, зав'язка роману”. Міністр, виславши Копейкина зі столиці, думав - тим та й край. Але не отут те було! Історія тільки починається. Копейкин ще покаже себе й змусить про себе говорити. Гоголь не міг у підцензурних умовах відкрито розповідати про пригоди свого героя в рязанських лісах, але фраза про зав'язку роману дає нам зрозуміти, що все розказане дотепер про Копейкине - тільки початок, і саме головне ще спереду. Але ідея відплати в “Повісті про капітана Копейкине” не зводиться до помсти за зганьблену справедливість із боку капітана, що обратили свій гнів на всі “казенне”.

Повість про героїчного захисника Батьківщини, що стали жертвою потоптаної справедливості, як би вінчає всю страшну картину поместно-чиновно-полицейской Росії, намальовану в “Мертвих душах”. Втіленням сваволі й несправедливості є не тільки губернська влада, але й столична бюрократія, сам уряд. Вустами міністра уряд відрікається від захисників Батьківщини, від справжніх патріотів, і, тим самим, воно викриває свою антинаціональну сутність - от думка у творі Гоголя.

“Повість про капітана Копейкине” - це лемент душі Гоголя, це заклик до загальнолюдських цінностей, це суд над “мертвими душами” поміщиків, чиновників, вищої влади, - над миром, повним байдужості.

І пророчі слова Гоголя "сміється поточне покоління й самовпевнене-гордо починає ряд нових оман, над якими також потім посміються нащадки» і є суд історії. Знехтуваний сміх нащадків - от, що послужить відплатою цьому байдужому миру, що не може нічого змінити в собі навіть перед особою очевидної погрози безглуздої й марної своєї загибелі

Все для школы: темы сочинений, разработки уроков. Изложения и пересказы сюжетов. Конспекты уроков и поурочное планирование. Сценарии, диктанты и контрольные для проведения уроков.

Учебные пособия и тематические ссылки для школьников, студентов и всех, занимающихся самообразованием

Сайт адресован учащимся, учителям, абитуриентам, студентам педвузов. Справочник школьника охватывает все аспекты школьной программы.