Реклама

Объявления

Рецензія на повість Б. Л. Васильєва «А зорі тут тихі» (4)

IV варіант

Недавно я прочитала повість Бориса Васильєва "А зорі тут тихі:". Незвичайна тема. Незвичайна, тому що написано про війну так багато, що не вистачить однієї книги, якщо згадувати тільки одні назви книг про війну. Незвичайна, тому що ніколи не перестане хвилювати людей, роз'ятрюючи старі рани й душу. Незвичайна, тому що пам'ять і історія в ній злилися воєдино.

Я, як і всі мої ровесники, не знаю війни. Не знаю й не хочу війни. Але адже її не хотіли й ті, хто гинули, не думаючи про смерть, про те, що не побачать більше ні сонця, ні трави, ні листів, ні дітей. Ті п'ять дівчисьок теж не хотіли війни!

Повість Бориса Васильєва потрясла мене до глибини душі. Рита Осянина, Женя Комелькова, Ліза Бричкина, Галя Четвертак. У кожній з них я знаходжу небагато від себе, вони мені близькі. Кожна з них могла б бути моєю мамою, могла розповідати мені про прекрасний, учити жити. А я могла б виявитися на місці кожної з них, тому що мені теж подобається вслухуватися в тишу й зустрічати такі от "тихі-тихі зорі".

Я навіть не знаю, хто з них мені ближче. Вони всі такі різні, але такі схожі. Рита Осянина, вольовою й ніжною, багата щиросердечною красою. Вона - центр їхньої мужності, вона - цемент подвигу, вона - Мати! Женька: Женя, Женечка, весела, сміхотлива, гарна, бешкетна до авантюр, розпачлива й утомлена від війни, від болю, від любові, довгої й болісної, до далекої й одруженої людини. Соня Гурвич - втілення учениці-відмінниці й поетична натура - "прекрасна незнайомка", що вийшла з томика віршів Олександра Блоку. Ліза Бричкина: "Эх, Ліза-Лизавета, учитися б тобі!"Учитися б, побачити б велике місто з його театрами й концертними залами, його бібліотеками й картинними галереями. А ти, Ліза: Війна перешкодила! Не знайти тобі свого щастя, не писати тобі лекцій: не встигла побачити всі, про що мріяла! Галя Четвертак, так і не повзрослевшая, смішна й незграбно дитяче дівчисько. Записки, втеча з дитячого будинку й теж мрії: стати новою Любов'ю Орловой.

Ніхто з них не встиг здійснити свої мрії, просто не встигли вони прожити власне життя. Смерть була у всіх різна, як різними були і їхньої долі: у Риты - зусилля волі й постріл у скроню; у Жені - розпачлива й небагато безрозсудна, вона могла б сховатися й залишитися в живих, але не сховалася; у Соні - удар кинджалом у поезію; у Галі - така ж хвороблива й нещадна, як вона сама; у Лізи - "Ах, Ліза-Лизавета, не встигла, не змогла здолати трясовину війни:".

И залишається старшина Басків, про яке я ще не згадала, один. Один серед болю, борошна; один зі смертю, один із трьома полоненими. Один чи? Уп'ятеро більше в нього тепер сил. І що було в ньому кращого, людяного, але захованого в душі, усе розкрилося раптом, і що пережив, перечув він за себе й за них, за його дівчисьок, його "сестричок".

Як журиться старшина: "Як же жити-те тепер? Чому це так? Адже не вмирати їм треба, а дітей родити, адже матері - вони!"Поневоле навертаються сльози, коли читаєш ці рядки

Але треба не тільки плакати, треба й пам'ятати, тому що мертві не йдуть із життя тих, хто їх любив. Вони тільки не старіють, залишаючись у серцях людей вічно молодими

Чому ж все-таки саме цей добуток памятно мені? Напевно, тому, що письменник Той самий - один із кращих письменників нашого часу. Напевно, тому, що Борис Васильєв зумів повернути тему війни тією незвичною гранню, що сприймається особливо болісно. Адже ми, і я в тому числі, звикли сполучити слова "війна"і "чоловіка", а тут жінки, дівчини й війна. Васильєв зумів так побудувати сюжет, так усе зв'язати воєдино, що важко виділити окремі епізоди, повість ця - єдине ціле, злите. Прекрасний і нероздільний пам'ятник: п'ять дівчин і старшина, що встали посередині росіянці землі: лісу, боліт, озер, - проти ворога, сильного, витривалого, механічно вбиваючого, котрий і по числу значно перевищує їх. Але вони не пропустили нікого, стояли й коштують, вилиті із сотень і тисяч схожих доль, подвигів, із всього болю й сили російського народу

Жінки, російські жінки, що перемогли війну й смерть! І кожна з них живе в мені й інших дівчиськах, просто ми не зауважуємо этого. Ходимо по вулицях, говоримо, думаємо, мріємо, як вони, але наступає мить, і ми відчуваємо впевненість, їхня впевненість: "Смерті немає! Є життя й боротьба за Щастя й за Любов!"

Все для школы: темы сочинений, разработки уроков. Изложения и пересказы сюжетов. Конспекты уроков и поурочное планирование. Сценарии, диктанты и контрольные для проведения уроков.

Учебные пособия и тематические ссылки для школьников, студентов и всех, занимающихся самообразованием

Сайт адресован учащимся, учителям, абитуриентам, студентам педвузов. Справочник школьника охватывает все аспекты школьной программы.