Реклама

Объявления

Рецензія на розповідь М. Горького «Макар Чудра»

Колекція творів: Рецензія на розповідь М. Горького "Макар Чудра»

Із всіх розповідей М. Горького, прочитаних мною в рамках шкільної програми, "Макар Чуд-Ра» залишив найбільш глибокий слід у моїй душі

По-перше, у цьому добутку мене залучив-ла поетична історія любові, покладена в осно-ву сюжету, а по-друге, якийсь особливий дух свобо-ди, що наповнює ця розповідь. Так, безумовно, всі твори Горького цього періоду ("Баба Изергиль», "Пісня про Сокола», "Челкаш») посвяще-ни яскравим і незалежним особистостям, що володіють сильними волелюбними характерами. Пристрасть до волі - от що визначає й помисли, і по-ступки персонажів. Але в обраному мною розповіді обоє героя віддані у владу інший, що поневолює, що навіть поневолює пристрасті - страсті любовної. Яке ж почуття восторжествує в їхніх душах? Ка-Кім образом розв'яжеться конфлікт між желани-їм любити й бути улюбленим і прагненням до пів^-ний волі й незалежності? Не дивно, що фінал у розповіді трагічний. Однак не варто за^-бігати вперед.

"Макар Чудра» побудований за принципом "розповідь у розповіді». Перед читачем - холодна осіння ніч, сильний вологий вітер з моря, полум'я багаття, пісня юної циганки й розповідь старого цигана про стра-стях і почуття не менш яскравих, чим вогонь, не менш сильних, чим вітер. На мій погляд, автор використовує так звану рамкову композицію, щоб на^-будувати читача відповідним чином, адже історію Зобара й Радди можна витлумачувати по-різному. Яку ж точку зору пропонує Горький своєму читачеві?

Проаналізуємо початок розповіді. Дія відбувається вночі, у густій імлі, під жалібне виття вітру: оповідач (очевидець і непрямий учасник описуваних подій), лежачи в "сильній, гарній позі», пасе коней, що символізують стремитель-ность і волю. Розповідь Чудри звучить осінньої без-зоряної вночі, а осінь із її холодними вітрами й увядающей природою - загадковий період, не під-дающийся логічному поясненню, так само як і фінал любовної історії Радди й Зобара, що є несподіваним для читача, настроивше-гося на ідилію

Читач-Обиватель схильний засуджувати чрезмер-ную гордість дівчини й жорстокість хлопця. Він про-зчитує в розумі багато варіантів завершення цієї історії: Зобар відмовляє Радде в її проханні, і вони розходяться; Зобар погоджується, і справа закінчується весіллям. Але чи можливий інший варіант розв'язки, не той, про яке говориться в легенді? Доглянемо-Ся до головних героїв

Обоє вони - молоді цигани, з молоком матері впитавшие дух вільного життя. Автор характеризує їх окремими поетичними фразами: красу Радий-Ди "можна було б на скрипці зіграти», Зобар " сірий-дце б вирвав із грудей і віддав... аби тільки (їй) від це-го добре було».

Подібного роду характеристика - не тільки данина жанру легенди. Вона дозволяє читачеві вник-нуть у суть образів, що малюються письменником. Ледь прочи-тав ці слова, ми вже бачимо перед собою героїв як реально існуючих людей. І розуміємо, що сво-бодолюбивая, горда Рама просто не може піти з багатим паном, купившись на дзенькіт золота, а Зобар - не украсти коня, що сподобався йому,, хоч того й охороняє полк солдатів

Для цих героїв неможливість зробити те, що вимагає душу, необхідність переступити через себе, зробивши що-небудь проти волі, рівносильні довгої й болісної смерті, тому що воля - їх сущ-ность, їх дух

И два цих чоловіки зустрічаються, "коса знаходить на камінь». Отут я хочу зробити маленьке отступле-ние. Говорять, що любов - союз рівних, сутність любові - воля. Але життя найчастіше доводить про-ратне - у любові одна людина підкоряється друго-му. Але хіба може Радда підкоритися Зобару, ставши його дружиною? А от Зобар...

Втім, хіба це підпорядкування? Адже поцілувавши руку Радди, він убиває її. І автор, розуміючи, що в Зобара просто не було іншого виходу (Радда йому його не залишила, а їй, у свою чергу, вибору не залишила любов до волі), у той же час не виправдує це вбивство, караючи Лойко рукою батька Радди. Хоча, на мою думку, це набагато гуманнее (як ні пари-доксально звучить), чим залишити Зобара жити на све-ті без улюбленої

Радда ж не зрячи вмирає зі словами: "Я знала, що ти так зробиш!». Вона теж не змогла б жити із Зобаром, унизившимся перед нею, що потеряли себе. Радда вмирає щасливої - її коханий не ра-зочаровал її.

Мораль цієї історії автор влагает у вуста Маку-Ра Чудри: "іди своїм шляхом, не звертай у сто-рона...».

Обоє вони - Зобар і Радда - ішли своїм шляхом, не змінюючи собі, і їхні імена навіки залишаться в пам'яті людей. Це не дивно - адже М. Горький, вели-кий письменник, був насамперед великою людиною, сильного й справедливим, тому його добутку читали, читають і будуть читатися

Все для школы: темы сочинений, разработки уроков. Изложения и пересказы сюжетов. Конспекты уроков и поурочное планирование. Сценарии, диктанты и контрольные для проведения уроков.

Учебные пособия и тематические ссылки для школьников, студентов и всех, занимающихся самообразованием

Сайт адресован учащимся, учителям, абитуриентам, студентам педвузов. Справочник школьника охватывает все аспекты школьной программы.