Реклама

Объявления

“Ризи кожани» і «шлюбні одяги». ПРО «маленьку людину»

Янв

Тарасов Ф. Б. Достоєвський з першого ж свого добутку сприйняв пушкінське бачення можливих напрямків основного вектора внутрішнього миру людини як його духовної стратегії. Письменник акцентував при цьому як деяка відправна крапка сторону переживання людиною власної умаленности у світі, що кидається йому в очі насамперед зовні, у соціальній несправедливості, що формує з нього "маленької людини". Причому герой "Бідних людей"виявляється читачем пушкінської історії про "маленьку людину"з "Станційного доглядача", співвідносить себе з ним і навіть солідаризується в певному змісті. А Пушкін, у свою чергу, співвідносить цю історію за допомогою ряду деталей, як відомо, із притчею про блудного сина, задаючи тим самим масштаб контексту сприйняття сюжету

Сам Достоєвський поміщає своє художнє слово в той же біблійний значеннєвий контекст. Роман "Бідні люди"починається темою райського блаженства: "Безцінна моя Варвара Олексіївна! Учора я був щасливий, надмірно щасливий, донезмоги щасливий! <...> Що цей який ранок сьогодні гарне, маточка! У нас розчинили віконце; сонечко світить, пташки цвірінчать, повітря дихає весняними ароматами, і вся природа пожвавлюється <...> Я навіть і помріяв сьогодні досить приємно, і все про вас були мріяння мої, Варенька. Зрівняв я вас із пташкою небесної, на втіху людям і для прикраси природи створеної. Відразу подумав я, Варенька, що й ми, люди, що живуть у турботі й хвилюванні, повинні теж заздрити безтурботному й безневинному щастю небесних птахів <...> тобто я всі такі порівняння віддалені  робив"1;13 - 14. І у відповіді Вареньки Доброселовой Девушкину звучить та ж тема. Дорікаючи його за "легковажні"витрати на подарунки, "парочку горщиків з бальзаминчиком і гераньку", Варенька в той же час захоплюється: "Де це ви дістали таку гарненьку гераньку? Я її посередині вікна поставила, на самому видному місці <...> у нас тепер немов рай у кімнаті". І далі вона продовжує: "И право, я зараз же по листу вгадала, що у вас що-небудь так не так - і рай, і весна, і пахощі літають, і пташки цвірінчать <...> Сьогодні я теж весело встала. Мені було так добре <...> Цілий ранок мені було так легко на душі, я так була весела!"1; 18.

Минулий, учорашній день і ранок зливаються в "віддалених порівняннях"у блаженне "ранок"буття миру й людини, що підкреслено й в іменах героїв: Макар - "блаженний, щасливий", Девушкин - тобто безневинний, незайманий; Доброселова - добрі селища, подібні тої "гераньке", що перетворила її кімнату в "рай". Це стає ще більш відчутно в міру втрати "райського"стану: "Уж потім тільки як оглядівся, так усе стало як і раніше - і серенько й темненько. Виходить, це мені всі сдуру так здалося"1; 19. Воно починає як би віддалятися у свідомості Девушкина в минуле: "на старій квартирі моєї все було не в приклад краще; попривольнее було, маточка <...> спогаду-те про всім моєму колишньому на мене тугу наганяють"1; 20. Змушений переїхати на нову квартиру й тужний по старої Макар Девушкин співвідніс вигнаним з раю й тужної по ньому Адамом. Подібно йому й Вареньку, у якої "тепер знову всі чорні думки <...> усе серце знемогло", "захоплює <...> беззвітно"углиб минулого. "Дитинство моє  було  самим  щасливим часом мого життя. Почалося воно не тут, але далеко звідси <...> я б так була щаслива, якщо б довелося хоч все життя не виїжджати із села й жити на одному місці <...> Ах, яке золоте було дитинство моє!"1; 27, 84. І також повторюючи ситуацію Макара Девушкина, Варенька "ще дитею примушена була залишити рідні місця".

Намічений рух - віддалення як би веде за обрій. "От, маточка, чи бачите, - скаржиться Вареньке Макар Олексійович, - справа пішла: усе на Макара Олексійовича; вони тільки й уміли зробити, що в прислів'я ввели Макара Олексійовича в цілому відомстві нашім. Так мало того, що з мене прислів'я й чи ледве не лайка зробили, - до сапогов, до мундира, до волось, до фігури моєї добралися: усе не по , усе переробити потрібно! І адже це все з незапам'ятних часів кожний божий день повторюється"1; 47. Цікавий той факт, що залишення героєм старого місця проживання й переїзд на нову квартиру - деталь, властива ранній творчості Достоєвського в цілому. Залишає стару квартиру Голядкин в "Двійнику"1; 121; відбувається переїзд і в "Пані Прохарчин
е"1;240 - 241; переміняє квартиру Ордынов у повісті "Господарка"1; 264.

Макар Девушкин іменує свою нову квартиру Ноевым ковчегом, але в примітному змісті: "Порядку не запитуйте - Ноев ковчег"1; 16. Як відомо, у ковчегу, побудованому Ниємо по Божию велінню, був спаот вод потопу "начаток"нового лю
дства й взагалі "всієї тварини"для поновлення життя на землі після потопу. Ноев ковчег став образом Церкви, і його атрибутом є саме порядок можна згадати й пушкінський Ноев ковчег, символ тої вершини, де дольнее простір з'єднується з горним. У свідомості ж Девушкина він зближається із Содомом: "як у такому содомі сімейні люди уживаются"1; 23, тобто зі своєю протилежністю. Апокаліпсис Содомом і Єгиптом у духовному змісті називає місто, де звір, що виходить із безодні, уб'є свідків Христових і де було розп'ято Сам Рятівник Откр.11, 8.

До того ж значеннєвому ряду примикає апока??иптический Вавилон. Така ж функція вживання епітета "Новий ковчег"у наступних творах Достоєвського. Наприклад, в "Принижені й ображених"Ноевым ковчегом названий будинок, у якому жив старий Смит 3; 177; до речі, цей роман також починається з пошуку героєм нової квартири, которою стала квартира померлого старого Смита. В "Селі Степанчикове""будинок дядька став схожий на Ноев ковчег"3;6, готовий миттєво, одним поштовхом стати "содомом"3; 142. В "содом"перетворюється в "Кепському анекдоті"весілля Пселдонимова 5; 15 - 16. "Содом"утвориться в "Крокодилі"навколо проковтнутого Івана Матвеича 5; 194, 207. "Содом"- і в збіговисько разватников "Бобка", і в будинку "смішної людини"25; 106.

Т. е. мається на увазі не просто "капітальний будинок", де "всі двері так двері, точно нумера"1; 16, але підґрунтя антицеркви, неможливості братерства в подібному "общежительном"співіснуванні. А в Достоєвського будинок, у якому поселяється герой - не простий місце проживання: завжди є присутнім сховане співвіднесення з якоюсь установою братерства. В "Пані Прохарчине"відкрито іронічно про "заклад, що утворився, на більше широку ногу"говориться, що "усе до єдиного з нових мешканців Устиньи Федорівни жили між собою немов брати рідні"1; 241. Ордынов у повісті "Господарка"догадується, що забрався в злочинницьке кубло порівн. в "Слабкому серці": "Ми будемо втрьох як одна людина!"2; 28 і в Діяннях св. апостолів: "У безлічі ж увірували було одне серце й одного душу:"- Деян.4, 32.

Акцентуація даного значеннєвого ряду в ранніх творах Достоєвського дійсно дозволяє говорити про проекцію притчевой ситуації відходу блудного сина "на країну далече"і проматывания там своєї спадщини. Відчуженість і віддаленість "ближніх"друг від друга видає їхня приналежність до жителів "тої країни", що посилає ", щоприліпився"до них пасти свиней, не даючи насититися ріжками, які їли свині див.: Лк.15, 14-16. Цієї ситуації "відходу"і "проматывания спадщини"властивий, безумовно, особливий тип руху, фиксируемый Достоєвським. Якщо повернутися до чітко передавальна будова ситуації противополаганию о. П. Флоренским "перспективності"і "зворотної перспективи", то такий особливий тип рухи може бути визначений через "буття як перспективну діру, тобто відхід у безмежний простір, поєднуваний лише точкою сходу, або иллюзорною, недостижимою й несуществующею в реальності точкою, которою далечінь затягає, щоб знищувати".

Сам Флоренский у зв'язку зі своєю думкою приводить літературні приклади Дон-Жуана, Фауста, Вічного Жида: у джерел цих образів - біблійне оповідання про братовбивцю Каїні, проклятому Богом і "вигнанцем, що став, і блукачем на землі"Побут.4, 11 - 14. У Достоєвського ж у першу чергу пригадуються слова князя Мишкіна в романі "Ідіот"про внутрішні переживання під час життя у Швейцарії: "От отут-те, бувало, і кличе всі кудись, і мені все здавалося, що якщо піти все прямо, іти довго й зайти от за цю лінію, за ту саму, де небо із землею зустрічається, то там вся й розгадка, і негайно ж нове життя побачиш, у тисячу раз сильней і шумней, чим у нас"8;51. Тут утримуються підступи до фундаментального для всього пізньої творчості Достоєвського темі "російського скитальчества"звичайно, скитальчества насамперед у духовному плані. Але й у добутках письменника докаторжного періоду виявляється вживання зазначеного принципу, що конструює, як атрибута, або, точніше, способу протікання буття "на країні далече". Причому, безсумнівно, є присутнім значеннєвий зв'язок з мандрівками в пошуках "мертвих душ"гоголівського Чичикова.

Страницы: 1 2 3 4

Все для школы: темы сочинений, разработки уроков. Изложения и пересказы сюжетов. Конспекты уроков и поурочное планирование. Сценарии, диктанты и контрольные для проведения уроков.

Учебные пособия и тематические ссылки для школьников, студентов и всех, занимающихся самообразованием

Сайт адресован учащимся, учителям, абитуриентам, студентам педвузов. Справочник школьника охватывает все аспекты школьной программы.