Реклама

Объявления

«Романность» лірики Ганни Ахматовій

Колекція творів: "Романность» лірики Ганни Ахматовій

Поезія Ганни Ахматовій періоду її перших книг ("Вечір», "Чіткі», "Біла зграя») - майже винятково любовна ли-рика. Її новаторство як художника виявилося спочатку саме в цієї традиційної, вічної, багаторазово исполь-зованной і, здавалося б, до кінця відіграній темі. Новизна любовної лірики А. Ахматовій відразу впадала в око совре-менникам чи ледве не з перших її віршів, але, на жаль, прапор акмеизма, під яким устала молода поетеса, довгий час як би драпірував в очах багатьох її щирий, репетуй-гинальний вигляд і змушувало постійно співвідносити її вірші з різними поетичними плинами: те з акмеизмом, те із символізмом, а те з деякими чому-або модними теоріями, що виходили на перший план

Виступавший на вечорі А. А. Ахматовій у Москві в 1924 році Леонід Гроссман дотепно й справедливо говорив: " Сде-Лалось чомусь модним перевіряти нові теорії мовознавці-ния й новітні напрямки стихологии на "Четках» і "Білій зграї». Питання всіляких складних і важких дисциплін стали раптом дозволятися фахівцями на хруп-кому й тонкому матеріалі цих чудових зразків любов-ний елегії. До поетеси можна було віднести сумний вірш А. А. Блоку: її лірика й впрямь стала "надбанням доцента». Це, звичайно, почесно й для всякого поета зовсім нез-бежно, але це найменше відбиває те неповторне вираже-ние поетичної особи, що дорого незліченним чита-тельским поколінням». І дійсно, дві вийшли в 20-х роках книги про А. Ахматовій, одна йз яких належала В. Виноградову, а інша - Б. ейхенбауму, майже не раскри-вали читачеві ахматовскую поезію як явище мистецтва, тобто людського змісту, що втілилося в слові

Однак не можемо не віддати належне чудовому літі-ратуррведу Б. ейхенбауму. Найважливішої й, може бути, наибо-леї цікавою його думкою було висловлене положення про "романности» ахматовской лірики, про те, що кожна книга її віршів являє собою як би ліричний роман, восхо-дящий до реалістичної прози й, що має до того ж у своєму генеалогічному древі саме російську традицію. Доводячи цю думку, він писав в одній зі своїх рецензій: "Поезія Ахма-Товой - складний ліричний роман. Ми можемо простежити розробку утворюючих його оповідальних ліній, можемо говорити про його композицію, аж до співвідношення окремих персонажів. При переході від одного збірника до іншого ми випробовували характерне почуття інтересу до сюжету - до тому, як розів'ється цей роман».

ПРО "романности» лірики А. Ахматовій цікаво писав і Василь Гиппиус (1918). Він бачив розгадку успіху й влия-ния А. Ахматовій і разом з тим об'єктивне значення її любовної лірики в тім, що ця лірика прийшла на зміну померлої або просто відійшла на задній план формі рому -

На. І дійсно, рядовий читач може недооцінити звукове й ритмічне багатство таких, наприклад, рядків: "і сторіччя ми плекаємо ледве чутний шерех кроків», - але він не може не зачаруватися своєрідністю повістей - мініатюр, де в деяких рядках розказана справжня драма. Такі мініатюри - розповідь про сірооку дівчинку й убитому коро-ле, розповідь про прощання у воріт (вірш "Стисла руки під темною вуаллю...»), надрукований у перший рік літера-турной популярності Ганни Ахматовій

Потреба в романі для російського суспільства XX століття - потреба досить насущна. Роман став необхідним елі-ментом життя, як кращий сік, що витягається, говорячи слова-мі М. Ю. Лермонтова, з кожної її радості. У ньому ввічнювалися серця зі своїми неповторними особливостями, і, звичайно, круговорот ідей, невловиме тло милого побуту. Але роман у колишніх формах, роман як плавна й многовод-ная ріка, став зустрічатися усе рідше, став перемінятися спочатку стрімкими струмочками ("новела»), а там і миттєві-мі "гейзерами», романами-мініатюрами. Саме в цьому роді мистецтва, у ліричному романі-мініатюрі, у поезії "гейзерів» Ганна Ахматова досягла великої майстерності. От один з таких романів (вірш "Сум'яття»):

Як велить проста чемність,

Підійшов до мене, посміхнувся,

Напівласкаво, напівліниво

Поцілуємо руки торкнувся -

И загадкових, древніх ликів

На мене подивилися очі...

Десять років завмирань і лементів,

Всі мої безсонні ночі

Я вклала в тихе слово

И сказала його - дарма.

Відійшов ти, і стало знову

На душі й порожньо і ясно.

Роман кінчений. Трагедія, що тривала цілих довгих десять років, умістилася в одній короткій події, одному жесті, погляді, слові

Багато центральних мотивів лірики А. Ахматовій напо-минают теми російських соціально-психологічних романів: доля людини, невипадковість зустрічей людей і переплетення їхніх життєвих шляхів, тема провини й відповідальності за долі близьких. Дійсно, прав був О. Мандельштам, коли сказав, що А. Ахматова "принесла в російську лірику всю ог-ромную складність і психологічне багатство російського ро-мана дев'ятнадцятого століття».

Нерідко мініатюри А. Ахматовій були, відповідно до її улюбленої манери, принципово не завершені й походили не стільки на маленький роман у нього, так сказати, традиційній формі, скільки на випадково вирвану стра-ничку з роману або навіть частина сторінки, що не має ні початку, ні кінця й заставляющей читача додумувати те, що відбувалося між героями колись:

Хочеш знати, як все це було? -

Три в їдальні пробило,

И, прощаючись, тримаючись за поруччя,

Вона немов із працею говорила:

"Це все... Ах, ні, я забула,

Я люблю вас, я вас любила

Ще тоді!»

"Так».

Можливо, саме такі вірші спостережливий Василь Гиппиус і назвав "гейзерами», оскільки в подібних сти-хах-фрагментах почуття дійсно як би миттєво ви-ривается назовні з якогось тяжкого полону мовчання, терпе-ния, безнадійності й розпачу

Вірш "Хочеш знати, як все це було?..» напи-сано в 1910 році, тобто ще до того, як вийшла перша ахматовская книжка "Вечір» (1912), але одна із самих харак-терних чорт поетичної манери А. Ахматовій у ньому вже провились досить яскраво. А. Ахматова завжди предпочита-ла "фрагмент» зв'язковому, послідовному й повествова-тельному розповіді, тому що він давав прекрасну возмож-ность наситити вірш гострим і інтенсивним психо-логизмом; крім того, як не дивно, фрагмент надавав зображуваній події свого роду документальність: адже перед нами й впрямь не те уривок з ненавмисно підслуханий-ного розмови, не те загублена записка, не предназначав-шаяся для чужих очей. Ми, таким чином, заглядаємо в чужу драму як би ненароком, немов всупереч намірам автора, що не припускав нашої мимовільної нескромності,

Нерідко вірші А. Ахматовій походять на швидку і як би навіть "неопрацьовану» запис у щоденнику:

Він любив три речі на світі:

За вечернею пенье, білих павичів

И стерті карти Америки

Не любив, коли плачуть діти,

Не любив чаю з малиною

И жіночої істерики

...А я була його дружиною

Іноді такі любовні "щоденникові» записи були більше розповсюдженими, містили в собі не двох як звичайно, а трьох або навіть чотирьох діючих осіб, а також якісь прикмети, деталі інтер'єра або пейзажу, але внут-ренняя фрагментарність, подібність на "романну страни-цу» незмінно зберігалася й у таких мініатюрах:

Там тінь моя залишилася й тужить,

Усе в тій же синій кімнаті живе,

Гостей з міста за північ чекає

И образок емалевий цілується

И в будинку не зовсім благополучно:

Вогонь запалять, а все-таки темно...

Не тому ль господарці нової нудно,

Не тому ль хазяїн п'є вино

И чує, як за тонкою стеною

гість, ЩоПрийшов, розмовляє із мною?

У цьому вірші відчувається скоріше обривок внут-реннего монологу, та плинність і ненавмисна откри-тость щиросердечного життя, що так любило у своєї психоло-гической прозі Л. Н. Толстой

Отже, ми бачимо, що лірика А. Ахматовій удивитель-ним образом сполучила в собі розмаїтість вірша, образ-ность мови, психологізм, конфликтность, змістовне багатство російського роману

Все для школы: темы сочинений, разработки уроков. Изложения и пересказы сюжетов. Конспекты уроков и поурочное планирование. Сценарии, диктанты и контрольные для проведения уроков.

Учебные пособия и тематические ссылки для школьников, студентов и всех, занимающихся самообразованием

Сайт адресован учащимся, учителям, абитуриентам, студентам педвузов. Справочник школьника охватывает все аспекты школьной программы.