Реклама

Объявления

Розкриття образа Макара Нагульнова в романі «Піднята цілина»

Незабутній образ Макара Нагульнова, відданого партії комуніста, одержимого ідеєю всесвітньої революції, створив Михайло Олександрович Шолохов у романі «Піднята цілина». Макар - безмежно відданий партії людина, вона різкий і рвучкий, дуже нетерплячий. Зараз і сьогодні він хоче домогтися загального щастя й благополуччя. Він люто ненавидить ворогів радянської влади, бачачи все зло в приватній власності. На слова Давидова про організацію колгоспу Нагульнов із захватом відповідає: «Це - дужо вірна мислячи: усіх зібрати в колгосп. Це буде принадність, а не життя!» Під час громадянської війни Нагульнов «рубав гадів нещадно», був нагороджений орденом Червоного Прапора, і тепер колективізацію він сприйняв як новий заклик кбою.

«Я зараз, дорогий товариш, як у дні громадянської війни,— говорив він Давидову,— як на позиції. У землю треба заритися, а всіх втягнути в колгосп».

Нагульнов - романтик, що мріє про світову революцію, він нагадує героя светловской «Гренади». Але в прагненні до світлої мрії Макар часом відривається від дійсності. На фразу Давидова, що за забій худоби не можна розстрілювати, Макар закричав: «Загубите ви, такі-те, світову революцію!» нагульне не сумнівається в жодній своїй думці, у жодній дії, часом робить грубі політичні помилки, що шкодять справі колективізації. Провиною тому не тільки його малограмотність, але й провокаційні дії ворогів. Він б'є Банника у відповідь на фразу того, що краще віддати насінний хліб свиням, чим засипати в суспільну комору. Нагульнов не може винести, коли чує образи й глузування на адресу того, що йому дорожче життя. На жарт Банника над соціалізмом Макар грізно говорить: «Ти жартуй, так знай міру! За соціалізм самий колір людей загинув, а ти, дерьмо собаче, над ним вишучиваешься? Удалися зараз же отседова, контра, а те от дам тобі в душу, і попливеш на те світло».

Але Макар уміє й визнавати свої помилки. Тепер Нагульнов сам призиває не гнатися за дутими відсотками колективізації, а зміцнювати колгосп, очищаючи його від ледарів і тунеядцев.

У романі дані сцени, що показують Нагульнова в особистому житті. Він глибоко любить Лушку, хоча ховає своє почуття за аскетичною суворістю. «Я адже загострений на світову революцію,- говорить він Давидову.- Я її, любушку, чекаю... А баба мені - тьфу й більше нічого». Він звільняє Лушку з-під арешту й дає можливість піти їй від відповідальності. У виправдання він говорить Разметнову: «Мовчи! Я її все-таки люблю, подлюку...» Останнім штрихом, що характеризує із цієї сторони Макара Нагульнова, є сцена прощання його з Лушкой. «Макар, сходячи зі сходів ґанку, недбало кивнув їй на прощання, Лушка, проводжаючи його очами, зупинила на ньому довгий погляд, низько схилила в уклоні свою горду голову. Вити може, іншим представився їй за цю останню в їхньому житті зустріну завжди суворий і трошки відлюдна людина? Хто знає...»

Загинув Нагульнов, як і жив, з ходу, необачно кинувшись на ворогів радянської влади. Скупий, але серцевою фразою Шолохов висловлює своє відношення до героя: «...от і відспівали донські солов'ї дорогим моєму серцю Давидову й Нагульнову, отшептала їм пшениця, що поспіває, отзвенела по каменях безіменна річка, що текет звідкись із верхів'їв Гремячего байраку... От і всі». Можна погоджуватися або не погоджуватися з автором у його трактуванні героїв, але одного не можна - викреслювати минулого. Твардовский був прав, говорячи:

  • Хто ховає минуле ревниво,
  • Той навряд чи з майбутнім у ладі...

Серед всіх комуністів, докладно описаних або тільки згаданих у романі «Піднята цілина», самим колоритним і, як це ні дивно на перший погляд, самим репрезентативним є Макар Нагульнов. Його дивні, смішні або неприємні риси насправді являють собою спробу буквального проходження завітам комуністичного навчання, вони*- наслідок його вміння «не відволікатися від революції». Але, як з'ясовується в романі, «відволіканням від революції» виявляється все життя, до того, що Андрій Разметнов запевняє, що Нагульнов здатно віддати наказ вихолостити всіх мужиків, щоб вони на бабів не заглядалися й від революції не відволікалися. Тому цілком послідовний герой по необхідності є як герой збитковий, поранений у голову, що страждає припадками

Якщо Андрій Разметнов здатний всерйоз страждати від виду розкуркуленої сім'ї Гаева, де дітей - одинадцять штук, якщо Давидову для виправдання чиненого потрібно згадати власне страшне дитинство, коли він залишився старшим у матері, чоловіка заслали, а в неї ще троє, крім нього, і мати, щоб прокормити дітей, пішла на вулицю, те Нагульнов ні на мить не сумнівався в справедливості й істинності що відбуває, мало того, усомнившегося Разметнова відразу записує в «вороги» і «гади».

  • «- Гад? - видихнув дзвенячим шепотом, стисши кулаків. - Як служиш революції? Жалі-е-Їли? Так я... тисячі станови зараз дідів, детишков, бабів... Так скажи мені, що треба їх у розпил... Для революції треба... Я їх з кулемета... Усіх поріжу! - раптом дико закричав Нагульнов, і у величезних, розширених зіницях його плеснувся сказ, на кутах губ скипіла піна
  • - В-В-В! - а сам уже валився набік, лівою рукою вистачаючи повітря в пошуках піхов, правої судорожно шарячи невидимий ефес шашки».

Для Нагульнова не просто немає й не може бути ніяких сумнівів у правомірності будь-якої дії на благо революції, але всі взагалі якості людини, всі цінності є такими або не є залежно від того, на якій стороні перебуває їхній власник. Чудове міркування Нагульнова: «От був, наприклад сказати, у нас у дивізії бас - на всю армію бас! Виявився стервом: переметнувся до ворогів. Що ж ти думаєш, він і тепер для мене бас? Риса лисого! Тепер він для мене фистуля продажна, а не бас!» - могло б бути в точності повторено «керівниками культури» у радянську епоху, якби в них вистачило Макаровой щирості й прямоти, а головне, упевненості в правоті тої справи, якому вони служили. Якщо Нагульнова не призивають безпосередньо потреби революції, то він знаходить собі справу, що могет у майбутньому сприяти її успішному й переможному ходу. Наприклад, починає вчити англійська мова, не могти майже нічого запам'ятати через хвору, внаслідок отриманої рани, голови й припадків. Всі дела, що вживаються їм для якнайшвидшого пришестя світової революції, настільки ж фантастичні й далекі від реального життя. Дружину свою, Лушку, він як би відпустив «через непотрібність». Ревнощів він начебто б не випробовує, знов-таки досить послідовно відрікаючись від останніх залишків «власницького інстинкту» . Друг і соратник для нього набагато дорожче й важливіше дружини

И ще одна важлива риса в образі самого послідовного комуніста, борця за світову революцію. Це його спосіб наведення порядку у світі. Якщо щось псує цей порядок, з погляду Нагульнова й комунізму, воно підлягає негайному й безжалісному знищенню. Так він рубає голову півневі Аркашки Менка, тому що його голос порушує стрункість півнячого хору, так він пропонує розстріляти тих, хто різав худобу, так він знищить будь-яке й кожного, якщо порахує його шкідливим для революції

Образ Макара Нагульнова чарівний, тому що містить у собі абсолютну й непохитну віру у свою справу й відданість цій справі. Але крізь його чистоту, щирість і пристрасність проступає така не жорстокість, що сумнівається в собі, така безоглядна здатність до руйнування, що під сумнівом виявляються й сама віра й відданість, що дозволяють людині бути настільки нелюдським

Все для школы: темы сочинений, разработки уроков. Изложения и пересказы сюжетов. Конспекты уроков и поурочное планирование. Сценарии, диктанты и контрольные для проведения уроков.

Учебные пособия и тематические ссылки для школьников, студентов и всех, занимающихся самообразованием

Сайт адресован учащимся, учителям, абитуриентам, студентам педвузов. Справочник школьника охватывает все аспекты школьной программы.