Реклама

Объявления

Соціальна й ідейна драма в повістях Н. А. Полевого

Закономірний був ріст реалізму Полевого в його добутках з народного життя. Відмова від обмеження «красного письменства» надзвичайне й незвичайним, звертання художника до «низкою» дійсності, до демократичної тематики - все це підсилювало реалістичні тенденції у творчості Полевого. Це ми знаходимо в «Оповіданнях російського солдата» 1834, високо оцінених Бєлінським. Іронічно згадуючи «Мої дрібнички» 1794 Н. М. Карамзина, Полевой висміює сентиментально-ідилічну манеру зображення селянського життя, що надовго визначила трактування сільської тематики в російській літературі. Весь зміст «Оповідань російського солдата» перебуває в різкому протиріччі із сентиментальним поданням про село. Убогість, сімейне горе, рекрутчина, багаторічна солдатська служба, самотня старість інваліда в чужому селі - от яку картину малює Полевой. У своєму герої, селянині-солдаті, автор убачає «здоровий, простий розум». Бідняк усвідомить вагу селянського життя: «Погано було наше життя - нема чого сказати». У нього навіть є думка про можливість іншого життя: «Не знаю як, вздумалось мені, начебто можна жити не так, як всі ми, грішні, жили». Але справа дозволяється «якимось філолофсько-комічним поглядом на все у світі». З великою теплотою ставлячись до свого селянського героя, Полевой прагне без усяких прикрас, не додаючи нічого «штучного», переказати «добродушне оповідання» старого з його «приказками», збільшеннями, «баєчками», прагне передати «цей сміх крізь сльози й ці сльози крізь сміх».

Будучи вже видавцем «Московського телеграфу» і відомим критиком, Полевой за прикладом М. Н. Загоскина береться за історичний роман. В 1832 р. з підзаголовком «Російське минуле XV в.» виходить його «Клятва при труні Господньому». линский у статті «Про роман Н. Полевого «Клятва при труні Господньому»« знайшов, що авторові вдалося вірно зобразити стару Русь. Більше строгим критиком виявився реаліст Бєлінський, що визнав роман «млявим і нудним», що виявляє «багато розуму, але мало фантазії». У становленні російського історичного роману Полевой помітної ролі не зіграв. Більше значними виявилися його повісті із сучасного життя

Але демократичні й реалістичні тенденції у творчості Полевого не знайшли подальшого розвитку, і в пору свого політичного ренегатства він стає автором численних п'єс казенно-патріотичного змісту

Розуміння романтизму як «істини зображення» відкривало перед Полевим можливість наближення до мистецтва реалізму. Реалістичні тенденції проявляються в його повістях про романтичного героя там, де автор малює незначне суспільство, серед якого страждає незвичайна особистість, розумі_ не ніким. Критичне відношення до зображуваної дійсності штовхає Полевого на шлях її реалістичного показу, хоча недостатня глибина й сила цього критицизму обумовлює слабість художнього методу автора «Аббаддонны». У Полевого ми спостерігаємо характерне для 30-х років суперечливе сполучення романтизму й реалізму в тому самому добутку

До тої ж теми Полевої вертається в романі «Аббаддонна» 1834, перенесучи цього разу дія в Німеччину. Поет Вільгельм Рейхенбах, виходець із бюргерського середовища, не бажає задовольнятися скромним міщанським щастям у суспільстві щиро люблячої його доброчесної Генриетты. Він рветься на простір життя, він жадає слави. І от мрії збуваються: поставлена на сцені трагедія Рейхенбаха «Арминий» приносить починаючому драматургові славу й відкриває йому двері у вище суспільство. Але, виявляється, причиною цього успіху був не сам добуток поета, а артистка Елеонора, ця Аббаддонна таке ім'я носить в «Мессиаде» Клопштока занепалий ангел - коханка міністра, що захопилася Рейхенбахом і захищає йому. Поет почуває себе защемленим у своєму соціальному достоїнстві й у своїй творчій волі. Порвавши зі світським середовищем і з Елеонорою, Рейхенбах вертається в скромний і патріархальний мир Генриетты. Автор повчально зауважує: « чиХочете вберегти для самих себе своє достоїнство? Не ходите ні в передню вельможі, ні в комору багатія. Ні туди, ні сюди не пустять вас, поки ви не стиснетеся в маленького чоловічка й не забудете, що й вельможа й багатій також бувають ростом два аршини з вершками - іноді менш». У романі Полевого чітко виражається світовідчування різночинця, що усвідомив своє право на певне місце в житті. Герої «Живописця» і «Аббаддонны» належать до числа перших демократичних героїв у російській літературі. Але демократичний протест тут ще досить пасивний, він не йде далі вимог буржуазної рівності й дал
екий від революційних настроїв передових різночинців

У повісті «Живописець» 1833 Полевої торкнути популярну в літературі того часу тему художника-романтика, що вступає в конфлікт із сучасним йому суспільством. Герой повести, художник Аркадій, підкреслює, що він «син бідного чиновника, незначний різночинець» і доля йому підготувала скромний шлях піддячого. Але, почуваючи в собі талант, він дерзнув обрати дорогу художника, на якій його очікували непереборні труднощі й гіркі розчарування. Робота в училище живопису, де панувала рутину, не задовольнила Аркадія, і він пішов звідти. У пошуках засобів до існування він змушений ремесленнически виконувати замовлення багатих людей. Спроба знайти щастя в особистому житті, у скромних сімейних радостях не вдається: соціальна ворожнеча між художником-різночинцем і дівчиною із привілейованого середовища виявляється сильніше людських почуттів. З гіркотою й гнівом Аркадій говорить про «зграю вовків, називаних людьми»: «Вони терзали мене, коли я хотів стати між ними самобутньо; вони терзають і тепер, коли я відмовляюся від самого себе! Вони руйнували мир, який створював я сам собі. Вони не дають мені містечка й у своєму світі!» Але герой Полевого не стає на шлях активного протесту й, виїхавши за кордон, знаходить щиросердечний спокій у творчості, перейнятій «примиренням з дійсністю».

Слідом за добутками М. П. Погодина В. Г. Бєлінський у статті «Про росіянці повісті й повістях м. Гоголя» відзначає «дивну багатосторонність» повістей Н. А. Полевого, кожна з яких «представляє зовсім окремий мир». Бєлінський убачає у творах Полевого «теплоту почуття, прекрасну думку й вірність дійсності».

Соціальна й ідейна драма, пережита талановитим художником в умовах нерівних соціально-політичних відносин, стає однієї з популярних тем у літературі 30-х років. Під впливом Полевого повість про кріпосного живописця, незаконного сина поміщика, що переживає трагедію свого соціального стану, пише А. В. Тимофєєв «Художник», 1834. Драматичній долі кріпосного музиканта присвячена повість Н. Ф. Павлова «Іменини» 1835. У повісті В. Ф. Одоєвського «Живописець» 1839 зображується сумна доля талановитого художника-різночинця, що вмирає в бідності. У колі цих добутків видатне місце займають «Невський проспект» і «Портрет» Н. В. Гоголя

Все для школы: темы сочинений, разработки уроков. Изложения и пересказы сюжетов. Конспекты уроков и поурочное планирование. Сценарии, диктанты и контрольные для проведения уроков.

Учебные пособия и тематические ссылки для школьников, студентов и всех, занимающихся самообразованием

Сайт адресован учащимся, учителям, абитуриентам, студентам педвузов. Справочник школьника охватывает все аспекты школьной программы.