Реклама

Объявления

«Стояв я в строгому склепі» (про літературну спадщину Шиллера)

Чий зміст святої на всім розкрити траплялося, Де шляхетне зерно ховалося. За ним обманом примарним лежало

Сильної ж сторони його поезії, як відзначив Бєлінський, це гуманізм, волелюбність, ненависть до у шовінізму, до багать і бичів, д всьому того, що характеризувало феодально-абсолютистського суспільного лада того часу. У передреволюційній європейській літературі XVIII століття небагато письменників, які з таким гнівом викривали б мерзенність і аморальну, нелюдську сутність «старого режиму», як це зробив автор «Розбійників» і «Підступництва й любові».

Як я пленялся формою природи, Він міг серед нас від бур і непогод Його ланіти зацвіли рум'яні Тим мужністю, що, пізно або рано, Те вульгарне, що душі нам зв'язало

Загальне нездужання підсилилося. Довелося лягти в постіль. Через тиждень стан настільки погіршився й наступив така слабість, що поет уже погано володів мовою й часом непритомнів. У маренні він говорив про «Димитрии», на письмовому столі лежали останні пописані аркуші з монологом цариці фы в монастирі. До обіду 9 травня подих став переривчастим, мова перестав діяти. ДО 6 годинників вечора він тихо помер. Йому було 45 років від роду

Де думки слід божественної залишений

Ґете пізнав череп свого покійного друга й переніс його у веймарскую бібліотеку. Ця подія була відбита Ґете у вірші «Стояла я в строгому склепі». У цьому філософському вірші він виразив свій погляд про вічний рух природи, у якій постійно відбувається зміна одних форм буття іншими. Думками про Шиллере, чий череп він тримав у руках, минулого, звичайно, навіяні й наступні рядки:

Похорони були призначені на неділю 12 травня. Тепла погода змусила поквапитися з похованням. Тіло Шиллера поклали в скромну дубову труну, і веймарские ремісники винесли його в тиші ночі з 11 на 12 травня на старий цвинтар церкви св. Якова й опустили в склеп при церкві. Тут останки великого поета німецького народу зберігалися до 1826 року, коли склеп при церкві ліквідували. Із працею відшукали серед інших двадцяти трьох похованих тут череп поета

За кілька днів до смерті Шиллера Ґете, сам ледь оправившись від хвороби, відвідав свого друга. Він застав Шиллера що збирається йти в театр. Друзі розсталися на порозі будинку Шиллера, не підозрюючи, що це була їхня остання зустріч. Кароліна Вольцоген відвезла Шиллера в театр. По дорозі назад з театру, як про це оповідає Кароліна, поет указав на дивне явище: болю в лівому боці, що мучили його протягом багатьох лет, припинилися. Це означало, що ліва легеня остаточно зруйнувалася

Щоб у холоді й тісному царстві тленья З. С. Соловйова. Але дух його могутній ішов уперед, Безцінне створіння мені дісталося. Де краса, добро й правда вічні; Немає в шкарлупі сухий очарованья, Я був зігрітий подихом волі Тією вірою, що дерзає невпинно Але переможе тупе, вороже світло, З. С. Соловйова. Тією юністю, кінця якої немає. Коли серед мертвого оцепененья

Характеризуючи класичні драми Шиллера, підкреслюючи значущість їхнього змісту, Ґете підсумовує сутність творчості свого друга словами:

Щоб день прийшов тому, що шляхетно. І життя ключ взыграл з разрушенья.

Пізніше останки Шиллера були перенесені у фамільний склеп веймарских герцогів, у якому вони дотепер спочивають у простому ^саркофазі поруч із саркофагом Ґете. Чудово влучну характеристику особистості й творчості свого покійного друга дав Ґете у вірші «Епілог до Шиллерову «Дзвона». Малюючи привабливі риси особистості Шиллера, його невичерпна працьовитість і ніколи що не припинялася роботу над собою, Ґете особливо виділяє постійне, юнацьке прагнення поета вперед, його небажання прибудуватися в «тихій гавані», жити в розумовому застої:

Цієї ж риси у вигляді Шиллера завжди відзначав Бєлінський, глибокий знавець і цінитель його поезії. Разом з тим великий критик неодноразово говорив про протиріччя у творчості німецького поета. Пафос його «становить почуття любові до людства, засноване на розумі й свідомості; у цьому відносин Шиллера можна назвати поетом гуманності. У поезії Шиллера серце його вічно виходить самою живою, пламенною й благородною кров'ю любові до людини й людства, ненависті до фанатизму релігійному й національному, до забобонів, до багать і бичів, які розділяють людей і змушують їх забувати, що вони - брати один одному». З іншої ж сторони, Бєлінський указує па романтичний^-романтичні-ілюзорно-романтичні риси в поезії Шиллера, мрійливо-фантастичне трактування любові, ідеалізацію й романтизацію середньовічних вірувань і звичаїв у його баладах і т.д. Шил
лер був далекий реакційному романтизму, із представниками якого він різко полемізував, але Бєлінський прав, коли говорить, що пізніші романтики вхопилися саме за слабкі сторони його творчості

Іти вперед, терпіти удари лих, Але мною, адептом, прочитане писанье, Щоб, діючи, добро росло вільно, Укритися в мирній гавані безтурботно.

Все для школы: темы сочинений, разработки уроков. Изложения и пересказы сюжетов. Конспекты уроков и поурочное планирование. Сценарии, диктанты и контрольные для проведения уроков.

Учебные пособия и тематические ссылки для школьников, студентов и всех, занимающихся самообразованием

Сайт адресован учащимся, учителям, абитуриентам, студентам педвузов. Справочник школьника охватывает все аспекты школьной программы.