Реклама


Объявления

загрузка...

Свидригайлов і Дуня в романі «Злочин і покарання»

Янв Раптом вона відкинула револьвер. « - Кинула! - з подивом проговорив Свидригайлов і глибоко відсапався. Щось як би разом відійшло в нього від серця, і, може бути, не один тягар смертного страху; так навряд чи він і відчував його в цю мінуту. Це було рятування від іншого, більше скорботного й похмурого почуття, якого б о и и сам не міг у всій силі визначити

Свидригайлов, володіючи собою, як в інших випадках володіє собою маніяк, що йде через перешкоди й перешкоди до своєї нерухливої мети, спокійно й переконливо пояснює Дуне спонукальні причини й філософію подвійного вбивства, доконаного Раскольниковым. Дуня вражена, вона в напівнепритомності, вона хоче піти, але вона в полоні, Свидригайлов зупиняє її: Родіона можна врятувати. І називає ціну: «:доля вашого брата й вашої матері у ваших руках. Я ж буду ваш раб: все життя:»

Дуня зацікавилася було Свидригайловым, їй навіть стало жаль його, вона захотіла образумить і воскресити його й призвати до більше шляхетним цілям. Вона зажадала «із блискаючими очами», щоб він дав спокій Параші, чергову й підневільну жертву його чуттєвості. «Почалися зносини, таємничі розмови,- сповідається Свидригайлов,- моралі, повчання, упрашивания, умалювання, навіть сльози,- чи вірите, навіть сльози! От до якої сили доходить в інших дівчин пристрасть до пропаганди! Я, звичайно, усе звалив на свою долю, прикинув прагнучого й прагнучого світла й, нарешті, пустив у хід найбільший і непорушний засіб до скорення жіночого серця, засіб, що ніколи й нікого не обдурить і яке діє рішуче на всіх до єдиної, без усякої винятку».

Він стояв перед співаю у Двох кроках, чекав і дивився на неї з дикою рішучістю, воспаленно жагучим, важким поглядом. Дуня зрозуміла, що він скоріше вмре, чим відпустить її. «II: і вуж, звичайно, вона вб'є його тепер, у двох кроках!..»

Перспектива механічного порятунку брата не може паралізувати її волю, її гордість. «Доноси, якщо хочеш! Ні з місця! Не сходь! Я вистрілю!..» При першому ж русі Свидригайлова вона вистрілила. Куля сковзнула по смугах Свидригайлова й ударилася в стіну. У ґвалтівнику, у звірі прослизнули людські риси: не хоробрість, що міркує, своєрідна чоловіча шляхетність, що змусила його надати Дуне ще раз і ще раз шанс убити його. Він велить їй знову стріляти, після осічки він інструктує її, як треба акуратно зарядити револьвер. І відбувся несподіваний, несподіваний рух у душах обох: Дуня здалася, а Свидригайлов не прийняв жертви

«Знаєте,- говорить Свидригайлов,- мені завжди було жаль, із самого початку, що доля не дала народитися вашій сестрі в другому або третім сторіччі нашої ери, де-небудь дочкою можновладного князька, або там якого-небудь правителя, або проконсула в Малій Азії. Вона, без сумніву, була б одна з тих, які перетерпіли мучеництво, і, уже звичайно б, посміхалася, коли б їй палили груди розпеченими щипцями. Вона б пішла на це навмисно сама, а в четвертому й у п'ятому століттях пішла б у Єгипетську пустелю й жила б там тридцять років, харчуючись коріннями, захватами й баченнями. Сама вона тільки того й жадає, і вимагає, щоб за кого-небудь яке-небудь борошно скоріше прийняти, а не дай їй цього борошна, так вона, мабуть, і у вікно вискочить».

Свидригайлов кружляє навколо Дуни, спонукуваний двоїстими мотивами, він схиляється перед її моральною величчю, вона благоговіє перед нею, що як очищає й рятівним ідеалом, і він жадає, як брудне тварина. «N13,- читаємо ми в чорнових записах,- йому прийшло між іншим у голову: як це він міг давеча, говорячи з Раскольниковым, озиватися про Дунечке дійсно з теперішнім захопленим полум'ям, порівнюючи її з великомученицею перших століть і радячи братові її берегти в Петербурзі - і в той же самий час знав напевно, що не далі як через годину він збирається насилувати Дуню, розтоптати всю, цю божественну чистоту ногами й запалитися хтивістю від цього ж обуреного-божественно-обуреного погляду великомучениці. Яке дивне, майже неймовірне роздвоєння. І однак ж так, він до цього був здатний».

«Навіть весталку можна спокусити лестощами»,- зауважує Свидригайлов, але іронія його тільки зовні зачіпає Дуню, іронія дає йому можливість легше висповідатися, зле її вістря спрямоване насамперед проти нього самого. Іронія його прикриває й пристрасть, і біль, і щиру любов

За брата, за матір вона готова була прийняти будь-яке борошно, а от за Свидригайлова вона не могла й не хотіла піти занадто далеко. Вона не настільки його любила, щоб заради нього порвати із сім'єю, переступити через закони, цивільн і церковні, бігти з ним, щоб урятува
ти його, з Росії

Обоє в напівмаренні, але й у напівмаревному стані обоє розуміють слово «порятунок» по-різному. Свидригайлов говорить про паспорт, про гроші, про втечу, про благополучний, «лужинской», життя в Америці. У свідомості Дуни нерасчлененно встає питання й про механічний порятунок брата, і про його внутрішній стан, про його совість, про спокуту злочину

Свидригайлов психологічно оглушає Дуню: Родіон убивця! Вона мучилася за брата, вона вже була підготовлена всім поводженням коханого Народи до чого дивовижному, але все-таки не могла повірити: «:бути не може: Це неправда! Неправда!»

Свидригайлов незабаром переконався в тім, що Дуня для нього фатальна й недоступна дівчина,- дівчина нечуваних щиросердечних сил, здатна врятувати й повести за собою того, кого вона полюбить. Свидригайлов зрозумів, як і Розкольників, що Дуня може піти на будь-яку жертву, але оцінив він її глибше, обобщенней і, мабуть, верней, чим брат:

Кинутий Дуней револьвер Свидригайлов взяв собі для здійснення свого останнього «вояжу». Глава, присвячена самогубству Свидригайлова, з його останніми мандрівками по окраїнах міста, по клоаках, з його останнім пристановищем у брудному трактирі, з її лейтмотивом вогкості, дощу й води,- одна із самих приголомшливих по художній силі. «Ніколи в життя мою не любив я води, навіть у пейзажах,- подумав він знову й раптом знову посміхнувся на одну дивну думку: - адже от, здається, тепер би повинне бути однаково щодо всієї цієї естетики й комфорту, а отут-те саме й розбірливий став, точно звір, що неодмінний місце собі вибирає: у подібному ж випадку».

Все для школы: темы сочинений, разработки уроков. Изложения и пересказы сюжетов. Конспекты уроков и поурочное планирование. Сценарии, диктанты и контрольные для проведения уроков.

Учебные пособия и тематические ссылки для школьников, студентов и всех, занимающихся самообразованием

Сайт адресован учащимся, учителям, абитуриентам, студентам педвузов. Справочник школьника охватывает все аспекты школьной программы.