Реклама

Объявления

Тема війни в сучасній літературі по поемі А. Твардовского “Василь Теркин”

Найбільшим поетичним добутком про Велику ВітЧи зняну війну є поема Олександра Твардовского “Василь Теркин”. З того трагічного й героїчного часу вже пройшло багато років, але “Василя Теркина” Чи тають усе з тим же інтересом, тому що в цьому добутку знайшов відбиття великий подвиг нашого народу, що победили германський фашизм. Така поема могла народитися в серце поета тільки на війні, учасником якої був автор. Навіть заздалегідь не знаюЧи про даний факт, Чи тач догадається про це в процесі Чи тання. Настільки точно й виразно запам'ятав поет всі обставини солдатського побуту, переживання фронтовика - від любові до рідного краю до звички спати вшапке.

Добутком саме воєнного часу поему Твардовского робить насамперед зв'язок змісту й форми поеми з тим станом душі, у якому вона перебувала в солдатів тої великої війни. Важливий момент поеми, я вважаю, полягає в тому, що поет відобразив протистояння фашизму всіх народів, що населяють Росію, що тоді ще входили до складу Радянського Союзу. Єдність всіх націй і народностей допомогло здолати сильного ворога

Усі розуміли, що від перемоги залежить їхнє подальше існування на землі. Гітлер адже хотів знищити цілі народи. Герой Твардовского сказав про цьому простими, всім словами, що запам'яталися: Бій іде святий і правий. Смертний бій не заради слави, Заради життя на землі... Вираженням єдності народного духу саме й з'явилася поема Твардовского.

Поет спеціально вибрав для поеми самий що не є просту народну мову. Він це зробив для того, щоб його слова й думки дійшли до кожного співвітЧи зника. Коли, наприклад, Василь Теркин говорив своїм товаришам-бійцям про те, що ...Росію, матір-бабу, Нам втрачати не можна ніяк. Наші діди, наші діти, Наші онуки не велять, - ці слова міг повторити разом з ним і уральським сталеваром, і селянин із Сибіру, і білоруський партизан, і вчений з Москви

Поет разом зі своїм героєм пережив всі тяготи й гіркоту війни. Правдиво описує він драму відступу нашої армії, солдатський побут, страх смерті, горі бійця, що поспішає в тільки що звільнене рідне село й довідається, що немає в нього більше ні будинку, ні рідних. Не можна равнодушно Чи тати рядка про те, як ... бездомн і безрідний, Повернувшись у батальйон, Їв солдат свій суп холодний Після всіх, і плакав він. На краю сухої канави, З гіркої, дитячій тремтінням рота, Плакав, сидяЧи з ложкою в правої, Із хлібом у лівої, - сирота. Правда, що несе в собі поема Твардовского, часто буває дуже гірка, але ніколи не буває холодна. Вона завжди зігріта серцевим теплом автора, його співчуттям до солдатів нашої армії й взагалі до “нашим” - це добре слово того воєнного часу не раз звуЧи ть впоеме.

Мені подобається, що любов і доброта присутні тут не у вигляді якихось спеціальних пояснень, а просто живуть у кожному слові, у кожній інтонації. Подивитися - і впрямь - хлопці! Як, по правді, жовторотий Чи Неодружений він, одружений, Цей стрижений народ... Повз їхні скроні чубатих, Біля їх мальЧи шьих око Смерть у бої свистіла часто И Чи мине цього разу? Всі ці хлопці, не крім самого Теркина, - прості люди, і показані вони в самих буденних обставинах. Автор спеціально уникає описувати героїчні моменти, тому що по своєму досвіді знає: війна - це важка робота

У нього “дрімає, скорЧи вшись, піхота, сунувши руки в рукави” або “посипає дощик рідкий, кашель злої терзає груди. Ні клаптика рідної газетки - козячу ніжку загорнути”. Розмови бійці заводять зовсім не на “високі” теми - наприклад, про перевагу чобота перед валянком. І закінчують вони свою “ війну-роботу” не під колонами рейхстагу, не на святковому параді, а там, де в Росії звичайно закінчуються всякі жнива, - у лазні. Отже, символом народу-переможця став у поемі Твардовского звичайна людина, рядовий солдат. Поет зробив його переживання зрозумілими й близькими для нас, його нащадків

Ми ставимося до його Василя Теркину із вдячністю й любов'ю. Цими ж достоїнствами й ще своїм демократизмом “книга для бійця” стала близька й Чи тачам-фронтовикам. Відомо, що для творів мистецтва час є самим головним критиком, і багато книг не витримують цього жорстокого випробування

Наш час теж не остання віха на шляху добутку Твардовского. Можливо, що випливають покоління росіян будуть Чи тати її під яким-небудь іншим кутом зору. Але я впевнений, що поема буде однаково Чи татися, тому що розмова в ній іде про неминущі цінності нашого життя - батьківщині, добрі, правді. Автор, немов передбачаюЧи майбутнє життя свого добутку, кінець поеми зробив напуттям: Повість пам'ятного
часу, Цю книгу про бійця Я и почав із середини И закінЧи в без кінця З думкою, може, сміливої Присвятити улюблена праця Полеглі пам'яті священної, Всім друзям пори військової, Всім серцям, Чи й дорогий суд. Я вважаю, що Твардовский зовсім прав - теперішня поезія не має ні кінця, ні початку. А якщо вона породжена роздумами про долю й ратний подвиг цілого народу, те й поготів може розраховувати на вічність

Все для школы: темы сочинений, разработки уроков. Изложения и пересказы сюжетов. Конспекты уроков и поурочное планирование. Сценарии, диктанты и контрольные для проведения уроков.

Учебные пособия и тематические ссылки для школьников, студентов и всех, занимающихся самообразованием

Сайт адресован учащимся, учителям, абитуриентам, студентам педвузов. Справочник школьника охватывает все аспекты школьной программы.