Реклама

Объявления

Трагічна самітність поета і його героя у творчості М. Ю. Лермонтова

Колекція творів: Трагічна самітність поета і його героя у творчості М. Ю. Лермонтова

Особистість у процесі самопізнання, саме втілення, раз-витія - головна тема творчості М. Ю. Лермонтова. Дуже показовий характер більшості його віршів ранне-го періоду: це ліричні замальовки, уривки із дневни-ка - недарма часто він їх озаглавлює, як щоденникові записи - датою або словами "уривок», "сповідь», " моно-балка». Лірика Лермонтова - літопис становлення душі, їх исповедальности, абсолютної щирості - щире зле-жественное відкриття автора. Події духовного життя инте-ресуют поета в момент їхнього здійснення, становлення. Його віл-нует сам процес внутрішнього руху. Ліричний герой усього лермонтовского творчості гранично близький авторові, у його портреті укладені всі найважливіші конфлікти буття, усе, що в житті автора не випадково, але є знаком Долі

Всьому внутрішньому ладу Лермонтова глибоко соответст-вует бунтарський, байроновский романтизм - з його культом таємної вибраності особистості, високої Долі, боротьби з Долею, тяги до миру - і відторгнення від людей

Тема самітності дуже характерна для всього творчості М, Ю. Лермонтова. "І нудно й смутно, і комусь руку по^-дати в мінуту щиросердечної негоди». Його ліричний герой мучається від свідомості неможливості що-небудь змінити в цьому житті, і наступає розчарування: "Уж не чекаю від життя нічого я, і не жаль мені минулого нітрохи».

Ліричний герой Лермонтова, аналізуючи свої почуття й стан, у вірші "Дума» доходить висновку, що ці настрої характерні для його часу: "Сумно я дивлюся на наше поколенье. Його прийдешнє - иль порожньо, иль темно».

Міркує, хоч і трохи інакше, Лермонтов про судь-бах свого покоління й в "Герої нашого часу». Наприклад, Грушницкий належить до світського суспільства, характер-ний рисою якого є бездуховність. Печорин же, приймаючи умови гри, перебуває як би над суспільством, розуміючи, що там "миготять образи бездушних людей, при-личьем стягнуті маски».

Мотив нерозділеної, нещасної любові звучить як в "Герої нашого часу», так і в лірику поета:

"Любити? Але кого ж? На час - не коштує праці. А вічно любити неможливо».

Або вірш "Я не принижуся перед тобою...»:

Почну обманювати безбожно,

Щоб не любити, як я любив,

Иль жінок поважати можливо,

Коли мені ангел змінив?

чиНе т же саме трапилося один раз із Печориним, сде-лало його жорстоким і стосовно князівни Мері й до Беле? Лише натяк на розгадку бачимо ми в історії його відносин з Вірою...

И ліричний герой Лермонтова, і Печорин у своєму оди-ночестве тягнуться до природи, уміють бачити її красу. І тут тема самітності звучить із незвичайною силою. Природа немов підкреслює його:

Виходжу один я на дорогу,

Крізь туман кременистий шлях блищить,

Ніч тиха. Пустеля внемлет Богові,

И зірка зі звездою говорить

Самотньо росте "на півночі дикому» сосна, мріючи про далеку пальму; самотнім залишається стрімчак-велетень із вірша "Стрімчак».

Самотній був сам поет і в житті, і у своїй творчості. Ще замолоду він немов пророчив свою долю й дав свій лири-ческий портрет у вірші, що, по суті, стало про-граммним:

Ні, я не Байрон, я інший,

Ще невідомий обранець,

Як він, гнаний миром мандрівник,

Але тільки з русскою душею

Спочатку, у ранній період, тема самітності рас-кривается їм традиційно. Наслідувати Байрона, юний поет протиставляє свого ліричного героя сіркою, бездуш-ний юрбі. Але от уже в 1830 році у вірші "Станси» з'являється несподівана нота:

Я к самітності звик,

Я б не вмів ужиться із другом;

Я б с їм перепроваджена мить

Прочитав загубленим дозвіллям...

На світлий захід вийду,

Вид моря смуток мою розсіється

Ні з ким у вітчизні не попрощаюся -

Ніхто про мене не пошкодує!..

Виявляється, самітність ліричного героя не нав'язано йому миром, але вибрано їм добровільно як єдино віз-можное стан душі. Ні друг, ні вітчизна не становлять необхідних елементів його існування. Бездомье героя - йому мученье, але і його єдиний шлях!

Звідси починається нова, саме лермонтовская трактів-ка теми самітності - вигнання - мандрівництва. Одиноче-Ство мандрівника - особливе, тому що воно вибрано їм добровільно. Нерозуміння навколишнім світом стає не клеймом прокльону, але знаком високого избранничества у вірші "ПРО, повно вибачати розпуста!». До поета, що пели "...про вільність, коли Тиран гримів, загрожували страти», автор обра-щает дивний заклик:

Изгнаньем із країни рідний

Похваляйся всюди, як волею...

Мир відкидає героя, виганяє - але й герой відкидає цей мир, іде від його

Все для школы: темы сочинений, разработки уроков. Изложения и пересказы сюжетов. Конспекты уроков и поурочное планирование. Сценарии, диктанты и контрольные для проведения уроков.

Учебные пособия и тематические ссылки для школьников, студентов и всех, занимающихся самообразованием

Сайт адресован учащимся, учителям, абитуриентам, студентам педвузов. Справочник школьника охватывает все аспекты школьной программы.