Реклама

Объявления

Участь А. С. Пушкіна в літературній боротьбі

А. С. Пушкін, творчість якого з'явилося основним об'єктом літературних суперечок, дуже незабаром відчув необхідність втрутитися в них. Автор «Євгенія Онєгіна» прийшов до реалізму не тільки шляхом творчих шукань, але й за допомогою теоретичних міркувань. Його численні статті, замітки, листи містять найбагатший матеріал по естетиці й критиці, що дає можливість судити про художні погляди поета-реаліста. У свій час цей матеріал тільки частково став надбанням гласності. Однак позиція Пушкіна в літературній боротьбі була заявлена їм з повною ясністю й визначеністю. Сам Пушкін надавав великого значення роз'ясненню й пропаганді в періодичній пресі передових літературних поглядів. Цим, на його думку, повинна була зайнятися літературна критика, стан якої викликало в поета глибока незадоволеність

Художні погляди Пушкіна були подальшим розвитком передовий эстетической думки - і росіянці, і західноєвропейської. З більшим інтересом ставився Пушкін до ідей прогресивного романтизму, зокрема до їхнього викладу в книзі де Сталь «Про Німеччину». Прекрасно був обізнаний Пушкін і про російську літературну теорію, як вона складалася в працях письменників попереднього часу починаючи з М. В. Ломоносова. Вище досягнення цієї теорії - естетика російського революційного романтизму багато в чому була близька Пушкіну, що сперечався й погоджувався з В. Ф. Раєвським, жваво відгукувався, і критично й позитивно, на статті В. К. Кюхельбекера й А. А. Бестужева. І все-таки ні в просвітителів, ні в романтиків Пушкін не міг знайти теоретичного обґрунтування для своїх творчих шукань. Основоположникові російського реалізму довелося самому осмислювати напрямок своєї творчості. Будучи вільним від эстетического догматизму й опираючись на свій творчий досвід, Пушкіна закладає основи естетики «істинно романтичної» або, як ми говоримо тепер, реалістичної

Близьким Пушкіну літературним органом стала «Літературна газета», заснована Дельвигом в 1830 р. Найближча участь у газеті, крім Пушкіна й Дельвига, приймали П. А. В'яземський, П. А. Катенин, Е. А. Баратинський, Д. В. Давидов, Н. М. Мов, Ф. Н. Глинка. В «Літературній газеті» були анонімно надруковані привезені із Сибіру вірша А. И. Одоєвського й А. А. Бестужева. Тут із главами з ранніх повістей виступив Н. В. Гоголь і з віршами - початківець А. В. Кольцов. Знаменний інтерес «Літературної газети» до прози, представленої уривками з романів А. А. Погорєльського Перовского, повістями О. М. Сомова, нарисами ряду молодих письменників, статтями науково-популярного характеру. У відділі критики друкувалися статті й рецензії Пушкіна, В'яземського, Катенина, Дельвига, Сомова.

В «Літературній газеті» Пушкін виступав із критичними рецензіями на роман М. Н. Загоскина «Юрій Милославський» і на альманах «Зоряниця». У надрукованій тут же замітці про журнальну критику 1830 Пушкін писала: «Критика в наших журналах або обмежується сухими бібліографічними звістками, сатиричними зауваженнями, більш-менш дотепними, загальними дружніми похвалами, або просто перетворюється в домашню переписку видавця зі співробітниками, з коректором і проч.». Пушкін хотів, щоб критика була принципової й всебічною. Проти Ф. В. Булгарина, що обвинили групу Пушкіна - Дельвига в «аристократизмі», поет почав сміливу полеміку, що вылились у гостру критику булгаринской «партії» у літературі й головним чином самого Булгарина, політичну реакційність якого Пушкін затаврував у нищівних епіграмах і фейлетонах останні були надруковані в журналі «Телескоп».

Втручання Пушкіна в літературну полеміку 20-х років було пов'язане з Европы, що з'явилася в «Віснику,» критикою передмови П. А. В'яземського до «Бахчисарайського фонтана». Кри-Тик.»класик» засумнівався в тім, що Пушкін розділяє точку зору В'яземського. Автор «Бахчисарайського фонтана» у листі до видавця «Сина батьківщини» 1824 заявив про свою згоду з В'яземським, поставивши його статтю незмірно вище писань супротивників романтизму. На наступний рік Пушкін виступив у журналі «Московський телеграф» зі статтею «Про передмову г-на Лемонте до перекладу баї. А. Крилова» 1825, де він торкнувся питання про народності літератури. Але з Н. А. Полевим Пушкіну виявилося не по шляху. Не став трибуною поета-реаліста й «Московський вісник».

В 1825 р. почав видаватися альманах А. А. Дельвига в співробітництві з О. М. Сомовим «Північні квіти», що об'єднали поетів пушкінського оточення й захищав прогресивних позицій у літературній боротьбі другої половини 20-х років. Останню книжку «Північни

Все для школы: темы сочинений, разработки уроков. Изложения и пересказы сюжетов. Конспекты уроков и поурочное планирование. Сценарии, диктанты и контрольные для проведения уроков.

Учебные пособия и тематические ссылки для школьников, студентов и всех, занимающихся самообразованием

Сайт адресован учащимся, учителям, абитуриентам, студентам педвузов. Справочник школьника охватывает все аспекты школьной программы.