Реклама


Объявления

«Він любив, він жив, горів, затворів» (життя й творчість М. Коцюбинського)

-13

Дрібний державний чиновник Михайло Матвійович не зносив утисків начальства й часто міняв роботу. Вихованням дітей займалася мати. Від її Михайло успадкував «тонку й глибоку щиросердечну організацію й любов, і розуміння природи». Від матінки Химы, простої селянки, почув українську пісню й казку. А ще любив ходити на ярмарки й слухати лірників. З дитинства Михайло був млявим, хворобливим. Вся більша сім'я жалувала, пестила його, і коли у дванадцять років хлопчикові потрібно було вперше відірватися від семьион надійшов у Шаргородскую духовну семінарію, розлука з рідними боляче вразила Михайла. В 1866 році була проведена реформа утворення. У школах скасували «уходрание», «волосодрание», вистоювання в куті на колінах на гречці, однак викладачі Шаргородской бурси знаходили інші, не менш дошкульні засоби покарання неслухняних учнів. Та й мальчишечьи витівки дошкуляли. Бурсаки тікали до ставка, щоб половити раків або в'юнів, заскакували в чужі городи й крали овочі, голкою нанизували їх на шпагат і з таким намистом на шиї верталися в школу. Михайло не брав участі в бешкетництві, надавав перевагу книгам. Учитель російської мови помітив талант хлопчика, що найкраще писав твору, і якось сказав пророчі слова: «Будемо мати свого літератора. Це майбутній письменник».

На жовтуватому папері метричної книги Преображенський собору, що у Вінницькій області, записано: «Вересень, 5, 1864 р. народився Михайло. Батьки: губернський секретар Михайло Матвійович Коцюбинський і його законна дружина Гликерия Максимівна, обоє православного віросповідання». «Дитячий вік мій до 7 років, - згадував Коцюбинський, - пройшов у м. Вінниці, а отже довелося жити те на селі, те знову в місті, усе на тім же богатом природою, теплом, прекрасному Поділля». Сім'я змушена була часто переїжджати через неспокійний характер батька

Така діяльність письменника насторожує жандармське керування, що пильно доглядало за Коцюбинським. Тим більше, що в багатьох добутках він висвітлював наболілі питання життя суспільства. Останній свій добуток - новелу «На острові» Михайло Михайлович відправляв у видавництво із приміткою на рукописі: «Автор просить надіслати коректуру за адресою: Київ, бульвар Шевченко, клініка професора Образцова». Йому було неповні 49 років, у голові роїлися плани написати третю частину повести «Fata morgana», але прикутий смертельною хворобою, він уже не встає з ліжка. 12еля 1913 року Коцюбинський умер. Під час похорону уряд намагався не допустити великих зборів людей, мовлень і виступів. Але це не вдалося. Біля могили Михайла Михайловича зібралися понад дві тисячі його шанувальників. А в день прощання України з письменником вийшов збірник його добутків, що став головним пам'ятником Коцюбинському

Бурсаки проживали на квартирах у жителів Шаргорода й за давньою традицією бурсаки після занять збиралися разом в одному з будинків і слухали оповідання, казки, які розповідала баба Фурсинка. Михайло сидів десь у куточку й зачаровано слухав ті оповідання. Його головним захопленням були книги. Читання розширило світогляд, змусило задуматися над життям, тим більше, що дуже незабаром хлопцеві довелося повзрослеть: батько остаточно втратив роботу, що осліпла мати, і Михайло взяв на себе турботи про велику сім'ю. Щоб утримувати батьків, двох сестер і двох братів, Михайло давав уроки панським дітям, а по ночах просиджував над книжками. Він захоплювався росіянці й закордонній літературі, з особливою пристрастю читав добутку українських письменників. В 1884 році Коцюбинський пише оповідання «Андрій Соловейко, або «Навчання світло, а не навчання тьма», віддає його на суд Нейману - людині утвореному й з більшими симпатіями до української літератури. Це була не перша спроба пера, раніше всім подобалося те, що писав Коцюбинський, але Нейман виніс суворий вирок оповіданню й порадив початківцеві більше не писати, щоб «не калічити зрячи наша мова». Уражений своїм невдалим дебютом, Коцюбинський більше не насмілюється показувати комусь свої добутки. Аж в 1890 році у Львові був надруковано його вірш «Наш будиночок», а потім ще кілька добутків одержали схвальну оцінку, що надало письменникові впевненості й наснаги. Особлива увага громадськості залучили його дитячі оповідання - «Харитя», «Ялинка», «Маленький грішник».

У молодого письменника виросли крила, коли він одержав листа від Панаса Мирного, у якому відомий письменник говорив: «Прочитав я її «Харитю» та й не витримав!.. У такій невеликій повісті й таке багато сказано! Але як сказано! Чисти
м, як вода колодезя, народною мовою; яскравим, як сонячний промінь, малюнком:» Після смерті батька сім'я повністю залежала від заробітків Михайла Михайловича. Потрібно було піклуватися про шматок хліба, якого літературна творчість не давала. Він багато писав, його добутки друкувалися, але письменник одержував за свою працю копійки. Тому й доводилося йому вчителювати, працювати у філоксерній комісії в Бессарабії, у статистичному бюро на околицях Чернігова. І тільки вночі після роботи Коцюбинський міг сісти за стіл, щоб написати хоча б кілька рядків з того, що вибудовувалося в його уяві. Таке напружене життя, постійна відповідальність за сліпу матір, братів, сестер і власну сім'ю підточували сили Михайла Михайловича. Але незважаючи на слабке здоров'я, завантаженість роботою, Коцюбинський цікавиться громадським життям: листується із провідними письменниками, очолює суспільство «Просвітительство», читає лекції по українознавству, знайомиться з М. Горьким

Все для школы: темы сочинений, разработки уроков. Изложения и пересказы сюжетов. Конспекты уроков и поурочное планирование. Сценарии, диктанты и контрольные для проведения уроков.

Учебные пособия и тематические ссылки для школьников, студентов и всех, занимающихся самообразованием

Сайт адресован учащимся, учителям, абитуриентам, студентам педвузов. Справочник школьника охватывает все аспекты школьной программы.