Реклама

Объявления

Візит Чичикова до Плюшкину

Колекція творів: Візит Чичикова до Плюшкину

Епізод "Чичиков у Плюшкина» цікавий в ідейно-художнім відношенні. Авторові вдалося намалювати живі, яскраві картини зустрічі Чичикова із самим відразливим поміщиком, з "дірою на людстві».

Плюшкина Чичиков Павло Іванович відвідав останнім після Собакевича. Потім герой-підприємець відправився в місто й у себе в трактирі склав на всіх куплених селян купчі фортеці. Таким чином, в "дільце» Чичикова даний епізод є кульмінацією. Герой досяг мети. Викриття піде потім.

У галереї портретів "мертвих душ» образ Плюшкина теж є кульмінаційним, тому що в ньому сконцентроване все негативне.

У сцені купівлі-продажу виразно розкривається характер Плюшкина; головна риса героя - це скнарість, доведена до абсурду, що перейшла всі границі.

У першу чергу обертає на себе увага реакція Плюшкина на пропозицію Чичикова. Від радості поміщик на якусь мить втрачає дарунка мови. Жадібність так "просочила» його мозок, що він боїться упустити можливість збагатитися. Гоголь використовує цікаву метафору: " радість, що так миттєво здалася на дерев'яній особі його, так само миттєво й пройшла...» Метафора "дерев'яна особа» визначає сутність Плюшкина. У нього в душі не залишилося нормальних людських почуттів. Плюшкин, як дерев'яний брусок, він нікого не любить, анітрошки не жалує. Він може тільки на мить випробувати щось, у цьому випадку радість від вигідної угоди.

Незабаром до поміщика вертаються звичні для нього страх і турбота, тому що купча міцність спричинить якісь витрати. Цього Плюшкин пережити не в змозі.

Автор підкреслює невідповідність між словами героя і його власним поводженням. Виникає наступна комічна ситуація: Плюшкин починає обурюватися жадібністю чиновників, що беруть хабара: "Приказні такі безсовісні! Колись, бувало, полтиною міді відскіпаєшся так мішком борошна, а тепер пішли целую підведенню круп, та й червоний папірець додай, таке сріблолюбство!» А сам поміщик жадібний до останньої крайності. Зі сцени купівлі-продажу "мертвих душ» можна довідатися нові приклади його скнарості. Так, у Плюшкина для всієї двірні; і для малих, і для старих "минулого одні тільки чоботи, які повинні були перебувати в сінях». Або інший приклад. Чичикова хазяїн хоче почастувати ликерчиком, у якому раніше були "комашки й усяка дрянь», а лікер містився в графинчике, що "був весь у пилу, як у фуфайці». Гротеск допомагає викликати до Плюшкину почуття бридливості й осуду.

У сцені також показані брутальність і підозрілість Плюшкина. Він лає слуг. Наприклад, до Прошке звертається: "Дурачина! ехва, дурачина!» А Маврові пан називає "розбійницею». Плюшкин усіх підозрює в злодійстві: "Адже в мене народ або злодій, або шахрай: у день так оберут, що й каптана не на чому буде повісити». Плюшкин спеціально прибіднюється, щоб "вирвати» у Чичикова зайву копійку. Характерно в цій сцені те, що Плюшкин довго торгується із Чичиковим. При цьому руки його від жадібності тремтять і трясуться, "як ртуть». Гоголь знаходить дуже цікаве порівняння. Ми ясно розуміємо, що Плюшкин втратив людський вигляд.

Автор у цій сцені створює ще одну яскраву комічну ситуацію. Коли ми читаємо діалог між Маврою й Плюшкиним, те відразу зауважуємо невідповідність. Адже пан обвинувачує прислугу в злодійстві клаптика паперу. І за цю малість він загрожує Маврі Страшним судом! Коли ключниця знайшла папір, те Плюшкину нічого не залишається, як обвинуватити Мавру в іншому гріху, у зайвій марнотратності: "... ти схопиш сальну свічу, сало справа топке: згорить - та й ні, тільки збиток, а ти принеси-ка мені лучинку!» є в цій сцені й авторській оцінці персонажа: "И до якої незначності, дріб'язковості, гидоти міг снизойти людина! Міг так змінитися!» Письменник призиває молодих людей зберегти "всі людські рухи», щоб уникнути деградації, щоб не перетворитися в Плюшкина і йому подібних.

Цей епізод виявив у Плюшкине всі його огидні якості. Автор називає поміщика "байдужим» і "вульгарним». Для нього він - "дивне явище», "старичишка». У слові "старичишка» використовується зневажливий суфікс, тому що Гоголь не приймає спосіб життя цього героя. Він нам показує його "одеревіння». У другий раз метафора "дерев'яна особа» зустрічається в яскравому порівнянні Плюшкина з потопаючим. У серце персонажа скнарість зайняла своє місце, і вже немає надії на порятунок його душі.

Чичиков у сцені купівлі-продажу "мертвих душ» проявляє хитрість, спритність, лицемірство, жадібність. Він спритно запевнив Плюшкина, що хоче допомогти йому через добру душу старого. Чичиков за безцінь скупив у скнари мертві й швидкі душі й узяв на себе видатки по купчої міцності. Епізод вніс додатковий штрих до портрета спритного хижака-набувача.

Таким чином, сцена важлива для реалізації ідейного задуму всього добутку. Автор ставить проблему деградації людини. Образ Плюшкина завершує портретну галерею поміщиків, кожний з яких духовно ничтожней попереднього. Плюшкин замикає ланцюг. Він - страшний зразок морального й фізичного виродження. Епізод відіграє більшу роль у розкритті ідеї поеми. Автор показує, що "мертві душі», такі, як Плюшкин, Чичиков і інші гублять Росію

Все для школы: темы сочинений, разработки уроков. Изложения и пересказы сюжетов. Конспекты уроков и поурочное планирование. Сценарии, диктанты и контрольные для проведения уроков.

Учебные пособия и тематические ссылки для школьников, студентов и всех, занимающихся самообразованием

Сайт адресован учащимся, учителям, абитуриентам, студентам педвузов. Справочник школьника охватывает все аспекты школьной программы.