Реклама

Объявления

Яка основна думка роману «Беріг»?

Зауважуючи навколо тільки девальвацію духовних цінностей у споживчому суспільстві, трагедію відчуження, породжуваного технократизацией всіх сторін людського існування, ці західні інтелігенти підкорилися ірраціоналізму й індивідуалізму, перейнялися апокаліпсичними настроями. Так зване авангардне мистецтво, мистецтво абсурду, стало для них свого роду неспроможною формою захисту від складності миру

Західні інтелігенти, говорить Дицман, запитуючи дійсність, задаючи їй питання, розуміють, що немає ні суддів, ні винних. «І це не модернізм, зовсім ні, пан Нікітін. Сучасному миру машин не потрібні ні Шекспір, ні Толстой, ні Достоєвський. Західний роман відійшов від минулого реалізму тому, що хотів бути реалістичним. І це не парадокс. Роман-Рентген, але без діагнозу хвороби, тому що лікарі не знають, яким образом радикально лікувати, цього не знає ніхто:»

Бондарев усвідомлює тім, які джерела харчують подібну песимістичну філософію, поділювану нині багатьма на Заході

И, може бути, саме тому, тому, що свідомість нашої людини складається під впливом гуманістичних «міфів» і зберігає відданість ідеалам Толстого, так уразив «веснянкувату поганулю», молоденьку Емму, лицар в образі радянського лейтенанта, що з'явився їй, як у добрій німецькій казці. І потім вона все життя не забувала цю чудесну коротку казку

Бажання підтримати віру в людину, його право на надію й щастя, його здатність знайти вихід з тупика «божевілля» визначає незгода Нікітіна з Дицманом, що затверджує, що свідомість сучасної людини, у першу чергу свідомість західного інтелігента, занадто «обнаучено» і тому чужо яких би те не було ілюзій і надій. Тільки сучасна соціалістична література намагається зберегти старий міф про людину, «створений ще романтичним Шекспіром і вашим Толстим».

Дицман і Емма, говорячи про героя російського життя й літератури, мають на увазі не зовсім те саме. Тому їхнє відношення до цього героя по-різному: одна виявляється на все життя враженою людяністю російської людини, іншої вважає його небагато старомодним, відсталим від західного зразка

У дискусіях на Заході Бондарева часто запитували: чи варто замислюватися над сенсом життя, якщо людина слабка й самотній, неспроможний перед смертю? Чи не виникає внаслідок цього розпач і відчуття безглуздості, почуття відчуженості, розірваності зв'язків? Йому говорили, що неможливо зрозуміти, куди зникає людська свідомість і людська пам'ять, куди й чому йде енергія ненависті й любові, страждання, гніву або величенної потенції творчості

Точка зору відома. Звідси бере початок не тільки проповідь множинності «істин» і рівноцінності різних політичних плинів, звідси бере початок і теорія непідсудності зла, прагнення змазати будь-які протилежності між істиною й оманою, добром і злом, благом і злочином. У різний час і в різних обставинах цю точку зору сповідає не один Дицман, але й, як це ні парадоксально звучить, Гранатуров і Меженин, що не підозрюють, що вони теж формулюють свого роду концепцію, затверджуючи начебто, «коли стріляють, винуватих ні». Із цією точкою зору не соглакняжко, що затверджує достоїнство й моральну силу людської особистості. Не погоджується й Нікітін: є чи винуваті й чи підлягають вони суду людини? - болісно думає і юний лейтенант, і письменник, що прожив довге життя

Це пошук і пізнання самого себе, пошук сенсу життя у всіх її протиріччях». Аналогічна ідея, як можна переконатися, організує художню структуру й роману «Беріг», де духовний образ сучасної людини й перспективи духовного спілкування людей різного соціального стану, національної й політичної приналежності розглядаються в широкому аспекті історичного часу, у реальному драматичному різноманітті індивідуальних характерів і соціально-історичних ситуацій

«Але ми живемо очікуванням і твердженням життя,- заперечував Бондарев своїм співрозмовникам.- Очікування завжди пов'язане з переходом від одного духовного стану до іншого; воно народжує надію. І ми продовжуємо жити, боротися, шукати істину, тому що ми живемо майбутнім. Ми живемо вірою в людські можливості й у можливості нашого суспільства».

Як би болісним не був шлях художника, що прагне наблизитися до розуміння змісту й мети людського життя, яким би гірким не було часом його зіткнення з матеріалом, він не вправі покинути свої шляхи

«- Господи!- викликує Емма через тридцять років.- Я чекала: Я думала, що ви приїдете. Знаєте, про що я молилася? Мені страшно згадати, про що я думала після війни. Господи,- моли
лася я,- нехай знову буде війна, нехай знову стріляють, нехай мене насилують, але тільки щоб повернувся російський лейтенант: щоб приїхав у Кенигсдорф, у Гамбург зі своїми пушками, сказав би: «Емма, я люблю тебе», і я відповіла б: «Я вмираю без тебе:» Я представляла, як це буде».

Точці зору Дицмана Юрій Бондарев протиставить свою власну, що розвивається письменником Нікітіним. Чим ближче він зіштовхується з песимістичним поглядом на людину, тим більше зміцнює в думці, «що серйозна література не має права вставати в позицію изверившегося індивідуума. Письменник може злитися й гнівно заперечувати мертве, обурюватися й сумніватися в чомусь. Але він позбавлений права бути озлобленим на людину. Це протипоказано істині».

PURkOn94r

Все для школы: темы сочинений, разработки уроков. Изложения и пересказы сюжетов. Конспекты уроков и поурочное планирование. Сценарии, диктанты и контрольные для проведения уроков.

Учебные пособия и тематические ссылки для школьников, студентов и всех, занимающихся самообразованием

Сайт адресован учащимся, учителям, абитуриентам, студентам педвузов. Справочник школьника охватывает все аспекты школьной программы.