Реклама

Объявления

Записки мисливця (короткий зміст)

Цикл складається з 25 оповідань, які являють собою замальовки з життя поміщиків і дрібного дворянства першої половини XIX століття. Тхір і Калинич. Разюча різниця між зовнішністю й побутом мужиків Орловської й Калузької губерній. Орловський мужик малий ростом, сутулуватий, похмурий, живе в осикових избенках, ходить на панщину й носить постоли. Калузький оброчний мужик живе в просторих соснових хатах, високий, дивиться сміло, особою чистий і білий, торгує й по святах ходить всапогах.

Полюючи в Жиздринском повіті, я познайомився з калузьким поміщиком Полутикиним. Незважаючи на деякі чудності, Полутикин був жагучим мисливцем і відмінною людиною. У перший же день він запросив мене переночувати до себе в маєток. Однак до маєтку було далеко, тому по шляху ми заїхали до Тхора, одному з мужиків Полутикина.

Його садиба, що складалася з декількох соснових зрубів, піднімалася на розчищеній лісовій галявині. Тхора не виявилося будинку. Нас зустрів його син Федя й провів у хату. У хаті було чисто, не видно було ні прусаків, ні тарганів. Незабаром на возі до будинку підкотили інші сини Тхора - шість молодих велетнів, дуже схожих один на одного. Ми сіли у віз і через півгодини вже в'їжджали на двір панського будинку

За вечерею я запитав Полутикина, чому Тхір живе окремо від інших мужиків. Полутикин розповів, що приблизно 25 років тому будинок Тхора в селі згорів, і він прийшов до батька Полутикина із проханням переселити його на болото, пообіцявши за це платити гарний оброк. Полутикин-Старший погодився й поклав Тхорові оброку 50 рублів. З тих пор Тхір розбагатів і тепер платить уже цілих 100 рублів оброку. Полутикин пропонував Тхорові відкупитися, але той відмовлявся, посилаючись на недостачу грошей

Наступного дня ми знову відправилися на полювання. Проїжджаючи через село, ми зупинилися в низенької хати, щоб захопити із собою Калинича, високого й худого селянина років сорока. Калинич був людиною самої веселої й лагідної вдачі. Він щодня ходив з паном на полювання, і без нього Полутикин не міг ступити й кроку

Опівдні, коли жару стала особливо сильної, Калинич відвів нас на свою пасіку, у саму глухомань лісу, і почастував свіжим медом. Наступного дня Полутикин виїхав по справах у місто. На полювання я поїхав один, а по дорозі назад загорнув до Тхора. Сам Тхір виявився лисим, низького росту, плечистим мужиком з кучерявенькою бородою. Розмовляючи із Тхором, я помітив, що він був людиною собі на розумі

Ночувати я залишився на сіннику в Тхора. Ранком, за сніданком, я запитав у Тхора, чому всі діти, всі, крім Феди, одружені, живуть разом з ним. «Самі хочуть, так і живуть» - відповів Тхір. Раптово за дверима пролунав знайомий голос і в хату ввійшов Калинич із пучком польової суниці для свого друга Тхора. Не очікував я таких «ніжностей» від мужика

Наступні три дні я провів у Тхора, із задоволенням спостерігаючи за Тхором і Калиничем. Обоє приятеля були зовсім не схожі один на одного. Тхір був раціоналіст, людина позитивний і практичний. Калинич же був мрійливим романтиком і ідеалістом. Тхір прекрасно облаштувався, завів більшу сім'ю, нагромадив грошей, ладив з паном і іншою владою. Калинич ходив у постолах і перебивався абияк. Колись у нього була дружина, що він боявся, а дітей не було зовсім. Тхір наскрізь бачив пана Полутикина, а Калинич благоговів перед своїм паном. Калинич стояв ближче до природи, він заговорював кров, переляк, сказ, виганяв хробаків, бджоли йому давалися. Тхір же був ближче кобществу.

Довідавшись, що я бував за кордоном, Тхір розпитував мене про тамтешні підвалини й звичаї. Калинич більше цікавився описами природи й міст. Пізнання Тхора були по-своєму великі, але, на відміну від Калинича, читати він не вмів. Бабів Тхір нехтував від всієї душі, і часто тішився й знущався з них. Він часто жартував над Калиничем, що той не вміє жити й навіть не може собі справити чобіт. Калинич мав гарний голос, часто співав, і Тхір охоче підспівував йому. На четвертий день Полутикин надіслав за мною. Мені було жаль розставатися із Тхором і Калиничем.

Єрмолай і мірошничка. Увечері ми з Єрмолаєм відправилися полювати на вальдшнепів. Єрмолай - мисливець, людина років 45, високий, худий, з довгим носом, вузьким чолом, сірими вічками й широкими глузливими губами. Цілий рік він ходив у каптані німецького покрою й синіх шаровар. У Єрмолая була стародавня кремінна рушниця й собака на прізвисько Валетка, що він ніколи не кормил. Єрмолай належав моєму сусідові, поміщикові стародавнього покрою. Поміщик відмовився від нього, як від людини, не придатного ні для якої роботи. Єдиним його обов'язком було доставляти на панську кухню раз на місяць кілька пар тетеревів і куріпок

Єрмолай був безтурботний, як птах. Він постійно попадав у різні переробки, і завжди вертався додому непошкоджений з рушницею й із собакою. Не будучи веселуном, він завжди перебував у гарному настрої й любив поговорити. Була в Єрмолая й дружина, що жила в напіврозваленій хатинці й терпіла нестатки. Він з'являвся будинку раз у тиждень і обходився із дружиною жорстоко й грубо. Удома він ніколи не залишався більше дня, а на стороні з домашнього тирана знову перетворювався в Ярмулку, якого знали на сто верст в окрузі. Полювати ми пішли в більший березовий гай на березі Исти. Бажаючи спробувати щастя на наступний ранок, ми вирішили переночувати на найближчому млині. Коли ми підійшли до млина, було вже темно, і хазяї не захотіли нас пускати. Зрештою ми вирішили купити в мірошника соломи й переночувати на вулиці під навісом. Мірошничка принесла нам їжі. Поки Єрмолай пік у золі картопля, я задрімав

Легкий шепіт розбудив мене. Я підняв голову й побачив жінку, бліду особу якої ще зберігало сліди колишньої краси. По догані я довідався в ній двірську жінку. Це була мірошничка Орися. Вона тихо розмовляла з Єрмолаєм. Він кликав неї до себе «погостювати» і обіцяв вигнати дружину. Я піднявся й заговорив з нею. Від Орисі я довідався, що вона була покоївці в дружини графа Зверкова.

У Петербурзі я був знаком із графом Зверковим, що займав досить важливе місце. Від нього я й почув історію Орисі. Дружина Зверкова була пухка, чутлива й зла. Було в неї тверде правило: не тримати замужніх покоївок. Після 10 років вірної служби красуня Орися, дочка старости, стала просити у Зверкова дозволу вийти заміж. Їй було відмовлено. Через якийсь час з'ясувалося, що Орися вагітна від лакея Петра. Зверков наказав обстригти дівчину, одягти в ганчір'я й заслати вдеревню.

Від Єрмолая я довідався, що дитина Орисі вмерла. Уже два роки вона була замужем за мірошником, що викупив її в пана. Лакея Петрушку віддали всолдати.

Малинова вода

У жаркий серпневий день трапилося мені бути на полюванні. Із працею добрався я до ключа за назвою «Малинова вода», що б'є з високого берега Исти, напився й приліг у тіні. Недалеко від мене сиділи два старі й вудили рибу. В одному з них, худенькому, маленькому, у залатаному сюртучке, я довідався Степушку.

Степушка жив у селі Шумихоно в садівника Митрофана. У Степушки не було минулого. Хто він, звідки, чим живе - про це ніхто не знав. Ніхто з ним не заговорював, і він сам, здається, отроду рота не розкрив. Митрофан жити його до себе не запрошував, але й не проганяв. Весь день Степушка клопотав безшумно й клопітливо, як мураха, і всі тільки заради їжі. У нього була маленька особа, жовтенькі вічка, волосся до брів, остренький носик, більші й прозорі, як у кажана, вуха й реденькая бороденка.

У товариші Степушки я довідався Михайло Савельєва на прізвисько Туман. Він був вільновідпущеною людиною графа Петра Ілліча *** і проживав у болховского міщанина, власника постоялого двору. Величезний двоповерховий дерев'яний будинок, де містився постоялий двір, належав раніше Петру Іллічу, багатому вельможі минулого століття. Багато старожилів ще пам'ятають його бенкети на всю губернію. Розорившись, він відправився в Петербург шукати місця, і вмер у номері готелю. Туман служив у нього дворецьким. Це була людина років 70, із приємною особою й добродушною посмішкою

Я підійшов і почав розмову. Туман пустився в спогади про покійного графа. Пригадав полювання й бенкети, які влаштовував Петро Ілліч, і його численних коханок. Граф вибирав їх з низького стану. Найкрасивіший і злий була Килина, дочка ситовского десяцького

Страницы: 1 2

Все для школы: темы сочинений, разработки уроков. Изложения и пересказы сюжетов. Конспекты уроков и поурочное планирование. Сценарии, диктанты и контрольные для проведения уроков.

Учебные пособия и тематические ссылки для школьников, студентов и всех, занимающихся самообразованием

Сайт адресован учащимся, учителям, абитуриентам, студентам педвузов. Справочник школьника охватывает все аспекты школьной программы.