Реклама

Объявления

Жіночі образи в добутках Ф. М. Достоєвського

Колекція творів: Жіночі образи в добутках Ф. М. Достоєвського

У романах Достоєвського ми бачимо безліч жінок. Жінки ці - різні. З "Бідних людей» починається у творчості Достоєвського тема долі жінки. Частіше все-го незабезпеченої матеріально, а тому беззахисної. Багато жінок Достоєвського принижені (Олександра Ми-хайловна, у якої жила Некрапка Незванова, мати Не-Крапки). И самі жінки не завжди чуйні стосовно інших: трохи егоїстична Варячи, несвідомо егоис-тична й героїня "Бєлих ночей», є й просто хижі, злі, безсердечні жінки (княгиня з "Некрапки Не-Звановой»). Він їх не приземляє й не ідеалізує. Одних тільки жінок у Достоєвського немає - щасливих. Але немає й щасливих чоловіків. Немає й щасливих родин. Произве-Дения Достоєвського оголюють важке життя всіх тих, хто чесний, добрий, серцевий

У творах Достоєвського все жінки діляться на дві групи: жінки розрахунку й жінки почуття. В " Пре-Ступлении й покаранні» перед нами ціла галерея російських жінок: повія Соня, убиті життям Катерина Верба-Новна й Алена Іванівна, убита сокирою Лизавета Іванівна

Образ Соні має два трактування: традиційну й але-вую, дану В. Я. Кирпотиним. Відповідно до першого, у герої-не втілені християнські ідеї, по другий - вона носи-тельница народної моральності. У Соні втілений на-родний характер у його нерозвиненої "дитячій» стадії, причому шлях страждань змушує її еволюціонувати по тради-ционной релігійній схемі - убік юродивой - нетак-ром вона настільки часто зіставляється Слизаветой.

Соня, що у своєму недовгому житті вже перенесла всі мислимі й немислимі страждання й приниження, торбі-ла зберегти моральну чистоту непомутніння розуму й серця. Недарма Розкольників кланяється Соні, гово-ря, що кланяється всьому людському горю й стражданню. Її образ увібрав у себе всю світову несправедливість, ми-ровую скорбота. Сонечка виступає від імені всіх " принижений-них і ображених». Саме така дівчина, з такий жиз-ненной історією, з таким розумінням миру була вибрана Достоєвським для порятунку й очищення Раскольникова.

Її внутрішній духовний стрижень, що допомагає сохра-нитка моральну красу, безмежна віра в добро й у Бога вражають Раскольникова й змушують його вперше задуматися над моральною стороною його думок і дій

Але поряд зі своєю рятівною місією Соня виявляє-ся ще й "покаранням» бунтареві, постійно нагадуючи йому всім своїм існуванням про вчинений. "Так невже ж людина - воша?!» - ці слова Мармеладовой заронили перші насіння сумніву в Раскольникове. Саме Соня, що містила в собі, по думці письменника, християнський иде-червоний добра, могла вистояти й перемогти в протиборстві з антилюдською ідеєю Родіона. Вона всім серцем боро-лась за порятунок його душі. Навіть коли спочатку в посиланні Розкольників уникав її, Соня залишалася вірної своєму боргу, своїй вірі в очищення через страждання. Віра в Бога була її єдиною опорою; можливо, що в цьому образі втілилися духовні шукання самого Достоєвського

Таким чином, у романі "Злочин і покарання» автор відводить одне з головних місць образу Сонечки Мар-Меладовой, що втілює в себе як світову скорботу, так і божественну, непохитну віру в силу добра. До-стоевский від імені "вічної Сонечки» проповідує ідеї доб-ра й жалю, що становлять непохитні основи чело-веческого буття

В "Ідіоті» жінкою розрахунку є Варячи Іволги - на. Але основна увага тут приділена двом жінкам: Аглаї й Настасье Пилипівні. У них є щось загальне, і в той же час вони відрізняються друг від друга. Мишкін счи-тане, що Аглая гарна "надзвичайно», "майже як На-стасья Пилипівна, хоча особа зовсім інше». При загальному - прекрасні, у кожної своя особа. Аглая гарна, розумна, горда, мало уваги обертає на думку навколишніх, незадоволена укладом життя у своїй родині. Настасья Пилипівна - інша. Звичайно, це теж неспокійна, мічу-щаяся жінка. Але в її метаннях переважає покірність долі, що до неї несправедлива. Героїня слідом за дру-гими переконала себе в тім, що вона занепала, низька женщи-на. Перебуваючи в полоні розхожої моралі, вона навіть називає себе вуличної, хоче здаватися гірше, ніж є, поводиться ексцентрично. Настасья Пилипівна - жінка почуття. Але вона вже не здатна любити. Почуття в ній перегоріли, і любить вона "одна своя ганьба». Настасья Пилипівна обла-дає красою, за допомогою якої можна "мир перевір-нуть». Почувши про це, вона говорить: "Але я відмовилася від миру». Могла б, але не хоче. Навколо її йде " кутерь-ма» у будинках Иволгиних, Епанчиних, Троцкого, її пресле-дме Рогожин, що суперничає із князем Мишкіним. Але з її вистачить. Вона знає ціну цьому миру й тому отка-зивается від нього. Тому що у світі їй зустрічаються люди або вище, або нижче її. І з тими й з іншими вона бути не хоче. Пер-Вих вона, по її розумінню, неварта, а другі неварті її. Вона відмовляється від Мишкіна і їде з Рогожиним. Це ще не підсумок. Вона буде метатися між Мишкіним і Рого-Жиним, поки не загине під ножем останнього. Миру її кра-стільника не перевернула. "Мир погубив красу».

Софія Андріївна Довгорука, цивільна дружина Версилова, мати "підлітка», - високо позитивний дружин-ский образ, створений Достоєвським. Основна властивість її характеру - жіночна лагідність і тому " незахищений-ность» проти вимог, пропонованих до неї. У родині вона всі сили свої віддає турботам про чоловіка, Версилове, і про дітей. Їй і в голову не приходить захищати себе від требо-вательности чоловіка й дітей, від несправедливості їх, небла-годарного неуважності до її турбот про їхні зручності. З-Вершенное забуття себе властиво їй. У противополож-ность гордим, самолюбним і мстивим Настасье Пилипівні, Грушеньке, Катерині Іванівні, Аглаї З-Фия Андріївна - втілена смиренність. Версилов гово-рит, що їй властиві "смиренність, сумирність» і навіть "приниженість», маючи на увазі походження Софії Анд-Реевни із простого народу

Що ж було для Софії Андріївни святинею, за кото-рую вона готова була б терпіти й мучитися? Святим було для неї те вище, що визнає святим Церкву, - без уміння виразити церковну віру в судженнях, але маючи її у своїй душі, цілісно втілену в образі Христа. Свої переконання вона виражає, як це властиво простому на-роду, у короткі конкретні заявах

Тверда віра у всеосяжну любов Божию й у Провидіння, завдяки якому немає безглуздих слу-чайностей у житті, - от джерело сили Софії Андрєєв-Ни. Сила її - не ставрогинское горде самоствердження, а безкорислива незмінна прихильність до того, що дей-ствительно коштовно. Тому її ока, "досить більш і відкриті, сіяли завжди тихим і спокійним світлом»; ви-ражение особи "було б навіть веселе, якби вона не тре-вожилась часто». Особа дуже привабливо. У житті Софії Андріївни, настільки близької до святості, була тяж-кая провина: через півроку після весілля з Макаром Ивано-Вичем Довгоруким вона захопилася Версиловим, віддалася йому й стала його цивільною дружиною. Провина завжди залишається ви-нию, але, засуджуючи неї, треба враховувати зм'якшуючі обстоя-тельства. Виходячи заміж вісімнадцятирічною дівчиною, вона не знала, що таке любов, виконуючи заповіт своє-го батька, і йшла під вінець так спокійно, що Тетяна Впавши-Ловна "назвала її тоді рибою».

У житті кожний з нас зустрічається зі святими людь-мі, скромне подвижництво яких непомітно посторон-йому погляду й не цінується нами в достатній мері; до без них скріпи між людьми розпалися б і життя стала б нестерпної. Софія Андріївна належить саме до числа таких неканонизованних святих. На при-мері Софії Андріївни Довгорукої ми з'ясували, який була жінка почуття в Достоєвського

В "Бісах» виведений образ готової до самопожертви Даши Шатовой, а також гордої, але трохи холодної Лізи Тушиної. Нового, по суті, у цих образах немає. По-добное вже було. Не є новим і образ Марії Лебядкиной. Тиха, ласкава мрійниця, підлоги-або з божевільна жінка. Нове в іншому. Достоєвський уперше з такою повнотою вивів тут образ антиженщи-ни. От прибуває із заходу Майї Шатова. Вона вміє жон-глировать словами зі словника отрицателей, але забула, що перша роль жінки - бути матір'ю. Характерний сліду-ющий штрих. Перед родами Маг1е говорить Шатову: " Нача-Лось». Не зрозумівши, той уточнює: "Що почалося?» Відповідь Мапе: "А почім я знаю? Я хіба отут знаю що-небудь?» Жінка знає те, чого їй можна було й не знати, і не знає того, чого не знати їй просто не можна. Вона забула свою справу й робить чуже. Перед родами, при великій таємниці по-явища нової істоти ця жінка кричить: "ПРО, будь проклято всі заздалегідь!».

Страницы: 1 2

Все для школы: темы сочинений, разработки уроков. Изложения и пересказы сюжетов. Конспекты уроков и поурочное планирование. Сценарии, диктанты и контрольные для проведения уроков.

Учебные пособия и тематические ссылки для школьников, студентов и всех, занимающихся самообразованием

Сайт адресован учащимся, учителям, абитуриентам, студентам педвузов. Справочник школьника охватывает все аспекты школьной программы.