Реклама

Объявления

Живаючи Росія в поемі Н. В. Гоголя “Мертві душі”

Колекція творів: Живаючи Росія в поемі Н. В. Гоголя "Мертві душі"

Сучасник А. С. Пушкіна, Н. В. Гоголь створював свої добутки в тих історичних умовах, які склади-лисій у Росії після невдалого першого революційного виступу - виступу декабристів в 1825 році. Звертаючись у добутках до найважливіших історичних проблем свого часу, письменник пішов далі по шляху реалізму, що був відкритий Пушкіним і Грибоєдовим. В. Г. Бєлінський писав: "Гоголь перший глянув сміло й прямо на російську дійсність".

Н. В. Гоголь був наділений даром надзвичайної наблюда-тельности, самі дрібні подробиці не вислизали від його уваги. Роблячи свої таємні спостереження над людиною й навколишньою його дійсністю, анализи-руя їх, письменник у результаті приходить від розрізнений-них реальних рис до створення цілісного портрета совре-менности.

Узагальнення, до якого гоголівська художня думка завжди тяжіла, одержує в "Мертвих душах" нову форму. "Мені хочеться в цьому романі показати... всю Русь", - писав він у листі Пушкіну

Н. В. Гоголь ненавидів кріпосне право, тому в поемі "Мертві душі" він гнівно викриває кріпосництво, кото-рої веде до зубожіння країни, до економічного й культур-ний відсталості її, до вимирання селянства

"Мертві душі" - це поема про Росію. Автор вдало вибрав сюжет і зумів втілити свій задум. Поняття "мертві душі" многообразно переломлюється в поемі, по-стоянно переходячи з однієї значеннєвої площини в іншу (мертві душі - як померлі кріпаки і як духовно омертвілі поміщики й чиновники). Однак з поняттям омертвляння людської душі зв'язана надія на гаряче бажане відродження. Тому ми можемо говорити про те, що головною тривогою й турботою автора була саме живаючи Росія

Герой поеми Павло Іванович Чичиков побував у мно-гих місцях, бачив безкрайні російські простори, зустрічався із чиновниками, поміщиками й селянами. Він бачить убо-гую селянську Русь із похилими хатами. Та й поміщицькі садиби не відрізняються більшим порядком. Усього багато в Плюшкина, але добро й хліб гинуть без користі людям, хазяїнові й державі. Манилов бесхозяй-ственний, безтурботний, його садиба закинута. Ноздрев - гравець і п'яниця, його господарство в повному занепаді, нікому не приносить користі. Але ж на цих поміщиках тримається царське самодержавство. Чи міцна опора? Чи щасливий народ? Чи багато така держава?

У поемі миру гнобителів - "мертвих душ" противопо-ставлен багатостраждальний росіянин народ, убожіючи, але повна схованого життя й внутрішніх сил Русь

Батьківщина - це насамперед народ. Н. В. Гоголь із біль-шим майстерністю зобразив у поемі простих росіян лю-дей. З перших же рядків добутку ми бачимо двох чоловіки-ков у дверей шинку. Вони прийшли утопити вікове горе в провині, вони ще не знають, що робити, як змінити життя, але в них уже зародилася ненависть до гнобителів. Читаючи поему, ми знайомимося із кріпаками поміщиків Манилова, Коробочки, Ноздрева, Собакевича, Плюшкина. Це безправні люди, але всі вони, жив і мертві, з'являються перед нами великими трудівниками. Ці кріпаки своєю працею створили багатство поміщикам, тільки самі живуть у нестатку, мруть, як мухи. Вони безграмотні й забиті, вони не намагаються що-небудь зробити для поліпшення свого життя. Слуга Чичикова Петрушка, кучері Селіфан, дядько Митяй і дядько Миняй, Прошка, дівчинка Пелагія, що "не знає, де право, де лево", - всі вони безправні, принижені, що дійшли до отупіння. Вузький духовний мир цих людей. Їхні вчинки викликають гіркий сміх. Петрушка, читаючи книгу, стежить потім, як з окремих букв виходять слова, дядько Митяй і дядько Миняй не можуть розвести коней, що заплуталися в постромках; плюшкинские Прошка й Мавра забиті до крайності

Властивістю щиросердечного складу Гоголя, якістю його пси-хологии й інтелекту було сприйняття "всієї величезне несу-щейся життя крізь видимий світ сміх і незримі, неведо-мие йому сльози", - писав Ф. М. Достоєвський. Але крізь ці "сльози", у цій соціальній пригніченості Гоголь побачив жи-вую душу "жвавого народу" і моторність ярославського мужика. Він із замилуванням і любов'ю говорив про здатне-стях народу, його сміливості, молодецтва, працьовитості, витривалості, спразі волі

"Росіянин людина здатна до всьому й звикне д вся-кого клімату. Пішли його жити на Камчатку, так дай тільки теплі рукавиці, він поплеще руками, сокира в руки, і з рубати собі нову хату".

Кріпак богатир, тесля Пробка, "у гвардію годив-ся б". Він виходив із сокирою за поясом і чоботями на пле-марнів всі губернії. Каретник Митяй створював екіпажі не-звичайної міцності й краси. Пічник Милушкин міг поставити піч у кожному будинку

Талановитий швець Максим Телятників - "що ши-лом кольне, то й чоботи, те й спасибі".

Веремій Скороплехин одному оброку приносив по п'ятистах рублів! Однак "...немає життя російській людині, всі німці заважають, так російські поміщики шкіру б'ють".

Кріпаки показані гарними працівниками, з увлечени-їм вони виконують усяку справу, з таким же захопленням отда-ются веселощам

Гоголь цінував у народі природний талант, живий розум, ост-рую спостережливість: "Як влучно все, що вийшло із глибу-ни Росії...жвавий російський розум, що не лізе в кишеню за словом, не висиживает його, як квочка, а влепливает відразу, як пашпорт, на вічне носіння".

Гоголь бачив у руеском слові, у російської мови відбиття характеру свого народу

У поемі показані селяни, які не миряться зі сво-їм рабським положенням і біжать від поміщиків на окраїни Росії

Абакум Фиров, не витримавши гніта неволі в поміщика Плюшкина, біжить на широкий волзький простір. Він " ґуля-ет галасливо й весело на хлібній пристані, підрядившись із куп-цами". Але нелегко йому ходити з бурлаками, "тягнучи лямку під одну нескінченну, як Русь, пісню". У піснях бурлак Го-Голота чув вираження туги й прагнення народу до іншого життя, до прекрасного майбутнього: "Ще досі загадка, - пи-сал Гоголь, - цей неосяжний розгул, що чується в наших піснях, несеться кудись повз життя й саму пісню, як би згоряючи бажанням кращої вітчизни, по якій тугу-ет від дня створення людина".

Тема селянського бунту виникає в дев'ятій і десятій главах. Селяни сельца Вшиваючи Пиха, Боровки й Задирайлово вбили засідателя Дробяжкина. Судова палата справу зам'яла, тому що Дробяжкин мертвий, нехай буде на користь живих. Але серед мужиків не знайшли вбивцю, не видали му-жики нікого

Капітан Копейкин покалічений на війні. Він не міг рабо-тать і поїхав у Петербург клопотати собі допомога, але йому вельможа велів чекати, а коли набрид йому Копейкин, те грубо відповів: "Шукай сам засобу для життя", так ще пригрозив викликати справника. І пішов капітан шукати засоби в дрімучі ліси, у зграю розбійників

Неспокійно в кріпосницькій державі. Повна скри-того життя й внутрішніх сил Русь "з іншого боку", і невідомо, чим обернеться "розгул широкого життя" народної... Не ви-дят цього байдужі очі поміщиків і правителів, зайнятих своїми дрібними інтересами, далеких любові до батьківщини, отмахи-вающихся від патріотів радами "шукати самі собі засобів"...

Ну, що ж, Росія знайде засоби зрушити з місця свою бідну, безпритульно раскинувшуюся на найширші про-странствах життя. Гоголь не знає, які це будуть засобу, але щиро вірить у сили російського народу й велике буду-щее Росії: "Русь! Русь! Бачу тебе, з мого дивовижного, пре-червоного далека тебе бачу: бідно, розкидане й неприютно в тобі, відкрито, безлюдно й рівно все в тобі; ...але яка ж незбагненна... сила тягне до тебе? Чому чується й лунає твоя тужлива... пісня? Що пророкує цей неосяжний простір? Чи тут, у тобі чи не народитися біс-граничної думки, коли ти сама без кінця? Чи тут не бути богатиреві, коли є місця, де розгорнутися й прой-тись йому?"

Гаряча віра в сховані до часу, але неосяжні сили свого народу, любов до батьківщини дозволили Гоголю предста-вити її велике й прекрасне майбутнє. У ліричних відступ-лениях він малює Русь у символічному образі "необгонимой птаха-трійки", що втілює могутність невичерпних сил Батьківщини. Думою про Росію кінчається поема: "Русь, куди ж несешся ти, дай відповідь? Не дає відповіді. Дивовижним дзенькотом за-ливается дзвіночок; гримить і стає вітром розор-ванний... повітря; летить мимо все, що не є на землі, і, косячись, постораниваются й дають їй дорогу інші народи й держави".

Все для школы: темы сочинений, разработки уроков. Изложения и пересказы сюжетов. Конспекты уроков и поурочное планирование. Сценарии, диктанты и контрольные для проведения уроков.

Учебные пособия и тематические ссылки для школьников, студентов и всех, занимающихся самообразованием

Сайт адресован учащимся, учителям, абитуриентам, студентам педвузов. Справочник школьника охватывает все аспекты школьной программы.