Реклама

Объявления

Злочин і покарання в романі Ф. М. Достоєвського

Колекція творів: Злочин і покарання в романі Ф. М. Достоєвського

Мені здається, що злочин Раскольникова почалося не з убивства, а закінчилося не визнанням у поліцейській конторі. Почалося воно за рік до здійснення вбивства ріс-товщици - зі статті в газеті, де Розкольників виклав свою життєву позицію. Суть філософії Раскольникова полягала в тому, що він розділив людей на "звичайних» і "незвичайних». "Звичайні» - це ті, хто, незважаючи на всі життєві негоди - убогість, приниження, - залишаються покірними й безмовними. "Незвичайні» люди пре-ступають всі закони моральності й стають вершите-лями людських доль. Розкольників задавав собі воп-ріс: " чиВоша я, як всі, або людина?», "Тварина л и я тремтяча або право маю?» Своїм злочином він вирішив довести собі й всім людям, що він не "воша» і не "тварина тремтяча». Така філософія не народжується на рівному місці. Все життя Родіона Раскольникова привели його до подібних размишле-ниям і висновкам. Життя в абсолютній убогості, невозмож-ность продовжувати навчання, змушене існування на вбогі засоби матері, принижене положення сестри - всі ці обставини каменем лягли надушу парубка й викликали напружену роботу думки. Як вирватися із зам-кнутого кола? Як допомогти самому собі й близьким людям? Сидячи в трактирі, він випадково підслухав розмову між сту-дентом і офіцером про бабу-лихварку. Він довідався "точно такої ж думки», що "наклевивались у його голові» ("Одна смерть і сто життів замість - так адже отут арифметика!»).

Далі пішов розрахунок - убити лихварку! Расколь-Ников переконав себе, що задумане їм не є преступ-лением. До здійснення вбивства Раскольникову здавалося, що він добре обміркував і точно розрахував всі можливі обставини. Але реальне життя виявилося набагато слож-її, чим його відвернені, "книжкові» мрії. Замість однієї баби-процентщици Розкольників був змушений убити і її молодшу сестру - лагідну, забиту й Чи безсловесну-Завіту, що зненацька повернулася додому й застала його на місці злочину. Після вбивства Розкольників випадок-але потрапив у поліцію, де викликав до себе підозру в совер-шении злочину. Почалася його довга й болісна борь-ба зі слідчим Порфирієм Петровичем. Розкольників намагався збити слідчого з користі, але в результаті происхо-дящей у ньому внутрішньої боротьби й занепокоєння сам спосіб-ствовал своєму викриттю

Розкольників помилився не тільки у своєму припущенні, що всі обставини злочину можуть бути зважені й перелічені. Ще більше він помилився в самому собі, думаючи, що злочин не вплине на його відношення до життя й окру-жающим людям. Розкольників уважав, що він ответствен за свої дії тільки перед самим собою й що суд інших для нього байдужний. Однак людина іноді навіть не перед-думає, до якого ступеня він пов'язаний з навколишнім світом, із суспільством, у якому живе. Тому після вбивства ріс-товщици Розкольників усе більше відчував болісне чув-ство "розімкненню й роз'єднаності з людством». Найближчі люди - мати й сестра - стали для нього майже чужими й нескінченно далекими. Поступово Розкольників почав усвідомлювати, що своїм злочином він поставив себе поза моральними законами, по яких повинні жити всі люди. Він думав убити ненависну йому, огидну й марну бабу-лихварку, що ссе кров бідняків, а "убив себе». Після тривалої внутрішньої боротьби й попи-струм самовиправдання Розкольників, за порадою Соні й Порфирія Петровича, вирішив віддати себе в руки поліції. Однак, наважуючись на злочин, він не знав, що боятися йому сле-дме зовсім не поліції, а самого себе. Власний суд, те пекло, що оселився в його душі, - от покарання, що його наздогнав-ло і якого він не очікував. Достоєвський на прикладі свого головного героя вирішує питання про відношення людини до дру-гим людей. Філософія Раскольникова і його злочин привели його до того, що він начебто став однодумцем Лужина, Свидригайлова, лихварки Алени Іванівни й всіх тих "негідників», проти яких він повстав. Совість, що мучить Раскольникова після вбивства баби-відсоток-щици, - той великий початок, що поєднує його із челове-чеством. Воно живе в душі героя й не дає йому спокійно пожинати плоди свого злочину. Філософія Расколь-Никова і його злочин прирекли його на страшне одиноче-ство. Він добровільно виключив себе з миру тих людей, до-торих він любив і яким співчував. Навіть любов і турбота матері й сестри стали для нього нестерпні

Крах вистражданої філософії виявився таким мучитель-ним, а моральне катування - настільки нестерпної, що ні суд, ні каторга не стали більше важким покаранням

Таким чином, злочин Раскольникова не закінч-лось для нього в той момент, коли він зробив визнання в поли-цейской конторі. Я думаю, що якийсь просвіт з'явився тільки після того, як Розкольників перестав обманювати себе, намагаючись виправдати свій учинок і правильність своєї філософії. Якби Розкольників був іншою людиною, здатним причинятися й брехати самому собі, покарання, ве-роятно, не було б настільки жорстоким, але не відбулося б і морального росту юнака. Зробивши помилку й усвідомивши її до кінця, Розкольників не зігнувся під вагою своєї провини. Він знайшов внутрішні сили для відродження. Загибель його мрач-ний і нелюдської "ідеї» стала початком відродження живого й людського початку його особистості

Перелом наступив лише тоді, коли він відмовився від сво-їхніх переконань і прийняв переконання Соні. І отут почалася " але-вая історія, історія поступового відновлення людини, історія поступового переродження його, поступового пері-ходу з одного миру в іншій, знайомства з новою, досі зовсім неведомою дійсністю».

Все для школы: темы сочинений, разработки уроков. Изложения и пересказы сюжетов. Конспекты уроков и поурочное планирование. Сценарии, диктанты и контрольные для проведения уроков.

Учебные пособия и тематические ссылки для школьников, студентов и всех, занимающихся самообразованием

Сайт адресован учащимся, учителям, абитуриентам, студентам педвузов. Справочник школьника охватывает все аспекты школьной программы.