Реклама

Объявления

Зображення відносин Марка й Віри в романі «Обрив»

-1 Янв

Незважаючи на різкі відкликання критики, публіка зустріла роман з величезним інтересом і читала його з жадібністю. Вона швидко розкупила книжки «Вісника Європи», і число передплатників цього журналу на початку 1869 р. різко збільшилося

Демократичне «Справа» у статті Н. Шелгунова «Талановите безталання» визнало «Обрив» відверто антинігілістичним романом і назвало добуток Гончарова «шкідливим» і «аморальним», що зображує не «російські типи», а «красиво розмальованих ляльок». Центральною фігурою Шелгунов уважав ка, але побачив у ньому «темну силу, що йде по помилковому шляху й губить всі, до чого вона не доторкнеться». У революційно-демократичних «Вітчизняних записках» з'явилася анонімна стаття Щедріна «Вулична філософія», також присвячена в основному Волохову. Критик дорікав письменника в тім, що той обмежився «сухим переліком нових думок Волохова й потім поставив їх йому в провину, не втіливши їх у життя». У результаті до виявився втіленням «побутового нігілізму», що автор видає за основну властивість молоді. Інші ж герої роману «нічого не бачать, нічого не усвідомлять» і «ніколи не знають, куди йдуть», для чогось або інше роблять

«Обрив» був останнім великим добутком Гончарова. Після нього творча активність письменника швидко пішла під ухил, і до більших художніх задумів він уже не звертався. Наприкінці 1873 р. він почав було писати нарис «Поїздка по Волзі», але не закінчив його. Через 15 років Гончарів надрукував нарис «Слуги старого століття», що примикає по змісту й формі до «Обломову».

Особливо сильно соціальний характер відносин позначається в зображенні любові ка й Віри. По новій концепції роману дворянська дівчина не захоплюється ідеями політичного засланця, але, навпаки, виходить із ним на ідейний двобій, щоб допомогти авторові його викрити. Але для цього вона сама повинна мати якісь принципи мислення. Автор прагне підняти суспільні настрої Віри за допомогою значних, але невизначених фраз вона готова була «іти на боротьбу проти старих ворогів; стирати неправда, мести сміття, висвітлювати темні кути» і т.д.. Але по суті в переконаннях Віри багато загального з переконаннями Райського

Такі в останньому романі Гончарова протиріччя між упередженою ідеєю автора й об'єктивним змістом зображення, що випливає з вірності відтворення характерів. У цілому, реалізм все-таки взяв у романі верх. З появою «Обриву» у пресі ніхто із критиків не розглянув роман у єдності його помилкової тенденції й реалістичної правдивості. Реакційний «Російський вісник»,співчутливо зустрів патріархальних героїв роману, але порахував історію «гріха» бабусі вигадкою автора, що ображає «моральне почуття читача»; а Віру зрозумів як з'єднання «серпанкової панянки» з «стриженою нігілісткою».

Вона також бачить «у старому житті» поряд з її «віджилим сміттям» багато «міцного, живого й вірного». І вона готова не тільки «боротися» з каліцтвами старого життя, але й «прощати» їх. Її ідеали, як і ідеали Райського, возвышенно-отвлеченны. Це - «правда, добро, любов, людський розвиток». Як видно з ухильних роз'яснень автора, Віра розходилася з кому в основних суспільних і філософських переконаннях. Вона думала, що християнське братерство людей краще соціалістичного, тому що перше засновано на визнанні «вічності» і «безсмертя» душі, а друге заміняє їх «смертю» і «тліном». Звідси й релігійність Віри, її ідеал любові «до труни». Їй хочеться ввести ка як «нової й сильної людини» у старе, дворянське «суспільство». І до прав, затверджуючи, що у Вірі «міцні» всі «старі поняття».

Молоді люди однаково усвідомили неминучість розлуки, але, осліплені пристрастю, у рішучу мінуту просто не змогли зрозуміти один одного. Визнаючи всю вагу що происшли, до пропонує Вірі женитися на ній. Все це, однак, не відповідає тенденційності задуму роману, і автор прагне морально покарати ка. Він називає його стан «п'яним самолюбством», а його провина «смородом і чадом». Він змушує Віру, за допомогою Тушина, «выпроваживать» ка як «непристойної людини» і т.д. В осуді Волохова виявляється повна єдність всіх мешканців дворянської садиби, і роман закінчується їх моральної побе-. дой над «вовком» з «обриву».

Розв'язка відносин ка й Віри випливає із протиріччя між глибокою ворожістю їхніх поглядів і сильною захопленістю Один одним. У їхніх суперечках автор розкриває тільки слабку сторону переконань ка - його проповідь «вільної любові», підкріплену естественнонаучными доводами. Але автор усе зробив для того, щоб, всупереч своєму задуму, не перетворити ка у вульгарного спокусника. І він так зобразив сцену останнього побачення, що на ка навіть не можна покласти відповідальності за «падіння» Віри

pKwBLItzZz0

Все для школы: темы сочинений, разработки уроков. Изложения и пересказы сюжетов. Конспекты уроков и поурочное планирование. Сценарии, диктанты и контрольные для проведения уроков.

Учебные пособия и тематические ссылки для школьников, студентов и всех, занимающихся самообразованием

Сайт адресован учащимся, учителям, абитуриентам, студентам педвузов. Справочник школьника охватывает все аспекты школьной программы.